Рішення № 77690445, 07.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3962/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про:

визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2018 року у виконавчому провадженні № 54411681.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що 21.02.2018 року Другим Малиновським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову в виконавчому провадженні ВП№54411681 про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом №2-2084/2010 у розмірі 59423,20 грн. На думку позивача постанова винесена незаконно, оскільки прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зазначає, що не було фактично стягнуто, повернено чи передано стягувачу майно за виконавчим провадженням , а отже підстав для стягнення виконавчого збору - не має.

Копія ухвали про відкриття провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.50).

У встановлений судом строк, відповідач своє право на надсилання відзиву по справі не використав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно ч.2. ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалу суду, про витребування доказів по справі, а саме - зобов'язання Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №54411681 та інформацію, стосовно поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформацію, на підставі якого документу було відкрито виконавче провадження з урахуванням пропущеного строку, та які саме виконавчі дії були виконані, відповідачем - не виконано.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не надав суду жодних заперечень на позов та доказів, на підтвердження своїх доводів.

З огляду на наведене, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, судом кваліфіковано як визнання позову згідно ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача та представника третьої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх.№27320/18 від 18.09.2018р.)

Враховуючи клопотання представника позивача та третьої особи про розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на те, що представник відповідача до суду не з'явився, будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, а також те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає необхідним розглянути справу в письмовому провадженні.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, від 21 червня 2010 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задоволені. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість з надання споживчого кредиту №11215475000 від 14 вересня 2007 року у розмірі 77719,88 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 592412 гривень 02 копійок (а.с.10).

27 січня 2011 року, після набрання вищезгаданим рішенням законної сили, Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі №2-2084/10, строк пред'явлення якого до виконавчої служби 01 грудня 2013 року (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2017 року Публічне Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження до начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.71).

01 серпня 2017 року, головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Крамаренко Ганною Петрівною, розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа №2-2084/10, виданого 27 січня 2011 року та постановлено відкрити виконавче провадження ВП №54411681 (а.с.78).

19 лютого 2018 року представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси, ГТУЮ в Одеській області з заявою про повернення виконавчих листів стягувачу без виконання, у зв'язку з повним погашенням кредиту за №11215475000 та виконанням усіх зобов'язань перед ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.91), оскільки, між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»» було укладено договір факторингу №1 від 19 лютого 2018 року. Згідно цього договору, право вимоги на договір про надання споживчого кредиту №1121547500 від 14.09.2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал», а згідно договору комісії №123-К від 19 лютого 2018 року до ОСОБА_3 (а.с.17-32).

21 лютого 2018 року заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області постановлено, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2084/10 виданого 27.01.2011 року - закінчити, та вивести постанову про стягнення виконавчого збору ВП№54411681 від 21.02.2018 року в окреме виконавче провадження (а.с.95-96).

Постановою про стягнення виконавчого збору ВП№5441168 від 21 лютого 2018 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 59423,20 гривень (а.с.97).

Не погоджуючись з діями державного виконавця позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено конкретні випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 р. у справі № 910/1587/13.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що предметом розгляду даної справи, являється постанова про стягнення виконавчого збору ВП№54411681 від 21.02.2018 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№54411681 від 01.08.2017 року - позивачем не оскаржується, та не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Суд наголошує, що відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому відповідно до приписів ч.4 с.159 КАС України судом ці дії кваліфікуються як фактичне визнання позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65007, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. 1 Сортувальна, 36-г, код ЄДРПОУ 41405463), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк» (65038, м. Одеса, вул. Р.Кармена 21-а, код ЄДРПОУ 09807750), ОСОБА_3 (65007, АДРЕСА_1) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП№ 54411681 від 21 лютого 2018 року - задовольнити.

Постанову Другого Малиновського державної відділу виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП№54411681 від 21 лютого 2018 року - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65005, м. Одеса,вул. 1 Сортувальна, 36-г, код ЄДРПОУ 41405463) понесені ОСОБА_1 (65007, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку ст. 287 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.