Постанова № 77679403, 06.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Суми

Справа №587/414/18

Номер провадження 22-ц/788/2034/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Степаненка О.А. у Суми

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У лютому 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 31 грудня 2017 року становить 109705 грн 61 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 3535 грн. 49 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 95770 грн 04 коп., заборгованості за пенею та комісією – 4699 грн 81 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн – штраф (фіксована частина), 5200 грн 27 коп. (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 4212 грн 26 коп. заборгованості та 67 грн 48 коп. судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясованих обставин справи, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

При цьому зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Тобто з моменту підписання відповідачем заяви між кредитором і позичальником було укладено кредитний договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором договору (умов кредитування). Відповідач не заперечив факту підписання заяви позичальника та отримання кредитних коштів, тобто фактично визнав факт укладення договору на вище визначених умовах. Крім того, він активно користувався кредитною карткою. Кредитний договір повністю або у частині недійсним не визнавався, а тому є чинним і таким, що породжує права та обов’язки сторін, зокрема, обов’язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за їх користування.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та штрафу не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача не погодився з доводами апеляційної скарги, оскільки вважає, що неможливо достеменно з’ясувати, за яким же саме тарифом мають нараховуватися відсотки за користування кредитною карткою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2012 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, термін дії якої був до останнього дня грудня 2015 року (а. с. 8).

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодився, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані заявнику для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, як вбачається з анкети-заяви, заявника було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявник зобов’язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Як вбачається з інформації ПАТ КБ «ПриватБанк», в період виникнення спірної заборгованості, а саме з лютого 2012 року, відповідач користувався кредитною картою «Універсальна», строк дії якої до останнього дня грудня 2015 року (а.с. 107, 130).

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка в місяць по кредитній карті «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на момент укладення кредитного договору становила 2,5 %, з 01 вересня 2014 року – 2,9%. Крім того Тарифами передбачена сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,24 % від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн, + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; та штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань: 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахування нарахованих і прострочених процентів і комісій (а. с. 9).

З наданого позивачем розрахунку слідує, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором за відповідачем станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 109705 грн 611 коп., з яких: 3535 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом; 95770 грн 04 коп. – по процентах за користування кредитом; 4699 грн 81 коп. – за пенею та комісією; 500 грн штрафу (фіксована частина) та 5200 грн 27 коп. штрафу (процентна складова) (а. с. 6-7).

Власного розрахунку заборгованості відповідач не надав.

З урахуванням викладеного та з огляду на положення ст. ст. 526, 527, 1054 ЦК України, суд стягнув вказаний вище розмір заборгованості за тілом кредиту, який сторонами не оспорюється.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач вносив кошти на погашення заборгованості. Таким чином відповідач, підписуючи анкету-заяву від 17 лютого 2012 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Колегія суддів погоджується з розміром заборгованості по процентам згідно розрахунку позивача за період з лютого 2012 року по 31 серпня 2014 року на загальну суму 2006,37 грн, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач періодично вносив кошти, які йшли на погашення заборгованості як по тілу кредиту так і процентів, а отже він погоджувався з розміром процентної ставки, яка в період з лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року складала 36%, а з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року – 30%.

Водночас вбачається, що з 01 вересня 2014 року, коли позивачем було підвищено процентну ставку до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року до 43,20% відповідач припинив здійснювати погашення заборгованості, в тому числі по процентам.

Відповідно не можна погодитись з розміром заборгованості, розрахованому на підставі підвищеної процентної ставки в розмірі 34,8% та 43,2% річних, враховуючи також наступне.

У ст. 628 ЦК України йдеться про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відтак, з відповідача за період з 01 вересня 2014 року по термін дії картки (31 грудня 2015 року) підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 36 % річних, оскільки вимоги позивача стосовно застосування підвищеної процентної ставки є безпідставними.

Таким чином, з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначається на рівні 36 % річних: (3535,49*36%:100*487 днів:360) = 1722,08 грн.

Стосовно нарахування заборгованості після закінчення строку дії картки після 12.2015 року, колегія суддів вважає зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Виходячи з наведених норм, нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору (12/15) припинилося, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам за період з 10 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок узгоджується з позицією ОСОБА_2 Верховного Суду, висловленою в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс18.

Відтак, загальний розмір процентів, виходячи з умов укладеного кредитного договору та положень ст.1048 ЦК України за період з 17 лютого 2012 року по 31 грудня 2015 року становить 3728,45 грн (2006,37 грн + 1722,08 грн).

У зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача відсотків, розмір яких, виходячи із заборгованості по тілу кредиту становить 3728 грн 45 коп.

Звідси рішення суду щодо вирішення вказаних вимог згідно з положень п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення цих вимог.

З урахуванням викладеного, підлягає зміні і проведений судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127 грн 54 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 103 грн 05 коп. на компенсацію судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року в даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3728 грн 45 коп. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2018 року змінити в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 127 грн. 54 коп. судових витрат.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 103 грн.05 коп. судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 06 листопада 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

ОСОБА_3