Ухвала суду № 77679409, 06.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3398/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/698/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Олійника В. Б.,

суддів - Матуса В. В., Литовченко Н. О.,

з участю:

секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.,

прокурора – Матеки А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

захисника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12018200440000408 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 3 травня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

1) 30.03.2009 року Путивльським районним судом Сумської області за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

обвинувачений за ст. ст. 15 ч. 2 – 185 ч. 3 КК України, з призначенням покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь судові витрати в сумі 429 грн.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_3 обвинувачений у тому, що він 26.01.2018 року, близько 21 години, ОСОБА_3 реалізовуючи спільний умисел на таємне викрадення майна з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, передбачаючи можливість настання матеріальних збитків потерпілому, переслідуючи корисливий мотив, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, через паркан проникли на територію підприємства ВАТ «SELMI» у м. Суми по вул. Данила Галицького, буд. 68 А., де через відчинене вікно проникли до приміщення цеху № 8, звідки, діючи умисно, таємно, користуючись відсутністю сторонніх осіб, намагалися викрасти брухт кольорових металів загальною вагою 47 кг, вартістю 7191 грн.

В подальшому ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, склали викрадений брухт у мішки та хотіли винести за територію заводу, але цього зробити не змогли, оскільки були виявлені працівниками охорони. Таким чином ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, довести свій умисел на таємне викрадення чужого майна до кінця не змогли з причин які не залежали від їх волі, оскільки в подальшому ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції, а невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з місця скоєння правопорушення втекла.

На вирок суду надійшла апеляційна скарга від захисника ОСОБА_4, в якій він, не оспорюючи висновки суду що встановлення фактичних обставин скоєння злочину, просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на протязі іспитового строку.

Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що хоча суд і врахував ряд пом’якшуючих покарання обставин, але призначене судом покарання ОСОБА_3С, на думку захисника, є занадто суворим. Захисник вказує, що суд взяв до уваги досудову доповідь органу пробації, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_3 повторного злочину є високий, але такий висновок інспектор органу пробації зробив на основі характеристики дільничного поліцейського, який ОСОБА_3 взагалі ніколи не бачив, а таку характеристику видав тільки на основі показів дружини ОСОБА_3 з приводу сімейної сварки. Захисник зазначає, що суд не прийняв до уваги наявність у ОСОБА_3 тяжких сімейних обставин, оскільки ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину, яка є інвалідом і потребує постійного догляду. У зв’язку з хворобою дитини дружина ОСОБА_3 не має змоги працевлаштуватись, оскільки постійно доглядає за дитиною. Обмеження волі ОСОБА_3 поставить їхню родину в скрутне сімейне положення.

Також захисник вказує й на те, що ВАТ «SELMI» є банкротом, тривалий час не працює, вікна та двері в цехах відсутні, все цінне, що там було, давно викрадено. В результаті дій ОСОБА_3 ніякого збитку підприємству спричинено не було, у зв’язку з чим його дії не несли суспільної небезпеки.

На апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4В надійшло заперечення від представника потерпілого ВАТ «SELMI» ОСОБА_5, який вказав, що ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, повторно вчинив корисливий злочин, раніше судимий, скрутні обставини пов’язані з малолітньою дитиною не звільняють ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Також представник ВАТ «SELMI» вказав, що визнання банкрутом ВАТ «SELMI» не тягне за собою припинення права власності підприємства на майно. За наведених обставин ОСОБА_5 вважає вирок суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю – доповідача щодо суті вироку та поданої апеляційної скарги, думку прокурора Матеки А.В. про заперечення апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та думку захисника ОСОБА_4 про підтримку апеляційної скарги, піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки висновки суду щодо встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 у апеляційній скарзі не оспорюються, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційних розгляд в межах поданої апеляційної скарги, не ставить під сумнів вказані висновки суду першої інстанції, приймаючи при цьому до уваги, що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для виходу за межі апеляційної скарги, відповідно до ст. 404 КПК України.

Вимоги захисника ОСОБА_4 про необхідність звільненням ОСОБА_3 від відбуванняпризначеного покарання з випробуванням на протязі іспитового троку, відповідно до ст. 75 КК України, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повній мірі.

Призначаючи ОСОБА_3 за ст. ст. 15 ч. 2 – 185 ч. 3 КК України покарання, суд першої інстанції врахував як характер так і суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини та особу ОСОБА_3, у їх сукупності.

Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність призначення відносно ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, з застосуванням ст. 69 КК України, у той же час на законних підставах дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування цього покарання з випробуванням на протязі іспитового строку, виходячи з вимог ст. 75 КК України.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов, урахувавши, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не зайнятий суспільно – корисною працею, доказів про те, що він матеріально утримував неповнолітню дитину від першого шлюбу своєї дружини в матеріалах кримінального провадження відсутні, що спростовує мотиви апеляційної скарги про перебування у ОСОБА_3 на утриманні малолітньої дитини – інваліда. Висновок досудової доповіді органу пробації, від 18.04.2018 року, підтверджує те, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 оцінюється, як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Даний висновок органу пробації, на думку колегії суддів, є вмотивованим, у зв’язку з чим колегією суддів під сумнів щодо його об’єктивності не ставиться.

Врахувавши усі наведені вище обставини у їх сукупності, суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 роки до відбуття реально, є таким покаранням, яке, на думку колегії суддів буде сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку та звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на протязі іспитового строку, шляхом застосування ст. 75 КК України.

Таким чином колегія суддів, знаходячи ухвалений відносно ОСОБА_3 вирок суду законним, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, від 3 травня 2018 року, відносно ОСОБА_3, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядкуо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 у цей же строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_6. ОСОБА_7.