Постанова № 776780, 07.06.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1-ій інст.Швед С.Б.                                                                                                            Рядок статзвіту №28                                                                                                                                        

Госп.суд Закарпатської обл.                                                                                                                      Справа №22а-60/07                                                                                                                                                                                                      Доповідач: Кушнерик М.П.                                  

                            ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                    79018 м.Львів, вул.Чоловського,2

                                                                П О С Т А Н О В А

                                               І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

             07 червня2007р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

                в складі: головуючого – судді:  КУШНЕРИКА М.П.

                                                            суддів:  ПЛІША  М.А.,  ОЛЕНДЕРА І.Я.

                                               при секретарі:  ГІДЕЙ К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кабельні системи Горват і Горват 10» на постанову Господарського суду Закарпатської області від 12 березня 2007р. у справі за позовом Приватного підприємства «Кабельні системи Горват і Горват 10» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р.,-    

                                                                                       в с т а н о в и л а :

                Постановою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2007р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПП «Кабельні системи Горват і Горват 10» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р.

                Постанова мотивована тим, що визначені до сплати, органом державної податкової служби, суми орендної плати за землю, нараховані за період з 29.12.2003р. по 30.09.2006р., відповідають положенню Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ та обставинам справи щодо розміру та оцінки земель, які знаходились у цей період у фактичному користуванні позивача.                    

Позивач оскаржив постанову, вважає таку як винесену судом при неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, а також суд неправильно застосував норми матеріального права.

Зокрема, з аналізу ст.ст. 2 , 5, 14 та 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ,суд зробив помилковий висновок, що відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться в розпорядженні фактичних землекористувачів, не звільняє останніх від орендної плати, а оформлення права користування землею (договір оренди) не впливає на момент виникнення права та фактичного користування землею, з якого і повинна сплачуватись плата за землю.

Позивач вважає, що з придбанням 29.12.2003р. об'єкта незавершеного будівництва експортно-імпортного пункту в с. Тисаашвань Ужгородського району не набув права користування земельною ділянкою, оскільки не було укладено договору оренди , після реєстрації якого можливо було б приступити до використання землі.

Виконуючи вимоги закону, він не приступав до використання землі, за відсутності договору оренди не користується нею і зараз. Наявність на частині земельної ділянки об'єктів незавершеного будівництва, що належать на праві власності позивачу, яке також не використовуються, не свідчить про користування землею. Відповідач не довів зворотнього, тому висновок суду про фактичне користування земельною ділянкою площею 8 га не відповідає об'єктивним обставинам справи, висновок суду про припинення права землекористування попереднього користувача не підтверджено доказами у справі, а висновок , що оформлення права користування землею, відповідно до вимог Закону, не впливає на момент виникнення права фактичного користування землею суперечить ч.2 ст. 125 ЗК України.

Оскільки, позивачу земельна ділянка площею 8 га, не дивлячись на його неодноразові клопотання до Ужгородської державної адміністрації, на умовах оренди надана не була, договір оренди з вини органу державної влади укладений не був, тому не виникло саме право користування земельною ділянкою, то у позивача не було передбаченої законом підстави нараховувати орендну плату. За таких обставин висновок суду про відсутність взаємозалежності між наявністю у позивача правовстановлюючих документів і необхідністю плати за землю з дня реєстрації договору оренди суперечить вимогам Земельного законодавства.

Крім цього, згідно ст. 14 ч. 3 Закону України «Про плату за землю», нарахування орендної плати за користування земельними ділянками державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу, однак жодного платіжного повідомлення Ужгородська МДПІ протягом 4 -х років позивачу не надіслала.

Суд також не дав жодної оцінки тому факту , що не дивлячись на бездіяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які до цього часу не уклали з позивачем договір оренди, не дивлячись на відсутність правового врегулювання спірного питання плати за землю, за відсутності правовстановлюючих документів та за відсутності вини платника, позивач протягом 2003-2005 років регулярно вносив на рахунки Тисаашванської сільської ради кошти, які визначав як орендну плату, сплативши 10 тисяч гривень.

Таким чином, навіть за відсутності реального зобов'язання зі сплати оредної плати, така була здійснена в більшому розмірі ніж донараховано Ужгородською МДПІ, однак ця обставина не знайшла свого відображення в судовому рішенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 659/23-0/32836226/15986, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 11 124,94 грн. (8598,38грн. - основний платіж; 2526,56грн. - штрафні санкції), слугували результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері регулювання земельних відносин ПП «Кабельні системи Горват і Горват 10» за період з 01.11.2003р. по 30.09.2006р., згідно акту від 01.12.2006р. № 93/23-0/3168893, якою встановлено порушення суб’єктом господарювання вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХП, ст. 125, 206 ЗК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 14 Закону України «Про оплату землі», оскільки підприємству за період 29.12.2003р. по 30.09.2006р. донараховано орендну плату за землю в сумі 8598,38грн. та не надано розрахунку з орендної плати за землю на 2006р.

Проте такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2003р. № 4 об’єкт незавершеного будівництва екпортно-імпорного пункту на аукціоні Ужгородська районна рада передала позивачу у власність незавершене будівництво екпортно-імпорного пункту за адресою с. Тисаашвань, Ужгородський район  на земельній ділянці площею 8,0 га., яка належить Тисаашванській сільській раді. Договір нотаріально посвідчений і право власності на об’єкт переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Дана земельна ділянка, на якій знаходиться об’єкт незавершеного будівництва, була у попереднього користувача на умовах тимчасового користування згідно угоди від 10.01.1998р. між Мінеральненською сільською радою та СП «Агрокарпат».

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХП використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що право користування на земельну ділянку виникло у позивача з моменту прийняття у власність об’єкта незавершеного будівництва за договором купівлі-продажу від 29.12.2003р., у зв’язку з чим було припинено право попереднього землекористувача, а відтак, оформлення права користування землею не впливає на момент виникнення права та фактичного користування землею, з якого і повинна сплачуватись плата за землю.

До набувача майна (позивача) в даному випадку земельна ділянка могла перейти на праві постійного користування чи оренди. При цьому питання про перехід права на земельну ділянку визначається згідно із договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу укладення договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 29.12.2003р. по даний час позивачем здійснювалися дії щодо належного оформлення користування земельною ділянкою \перерахунок коштів а.с. 23-27\, тобто вини позивача у відсутності оформлених документів на право користування земельною ділянкою в спірному періоді немає.

За таких обставин, висновок податкового органу про наявність підстав для нарахування та сплати позивачем земельного податку є безпідставним, оскільки відсутні підстави для висновку про виникнення права користування або оренди земельної ділянки. Наведене узгоджується із положеннями ст. 5, 13 та 15 Закону України «Про плату за землю», згідно із якими об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність несплати позивачем земельного податку не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податковеповідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р. слід визнати неправомірним.

Зважаючи на те, що у справі не потребується збирання або проведення додаткової перевірки доказів, згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 3 КАС України, суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову.

                         Керуючись ст. 195, 196 ч. 4, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1, 205 ч. 2, 207 КАС України, колегія суддів

                                                                                          п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Кабельні системи Горват і Горват 10» – задовольнити.

           Постанову Господарського суду Закарпатської області від 12 березня 2007р. у справі за позовом Приватного підприємства «Кабельні системи Горват і Горват 10» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р. - скасувати.

                Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Кабельні системи Горват і Горват 10» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р. - задовольнити та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 659\23-0\32836226\15986 від 07.12.2006р. Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.

 Головуючий:                                             М.П.КУШНЕРИК

Судді:                                                         М.А.ПЛІШ

                                                                                                   І.Я.ОЛЕНДЕР