Постанова № 776752, 22.05.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                           КОПІЯ

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                                                                                                           Справа № 22а-42/07

                                                                                                                   ряд. ст. зв. № 34

 П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                                                                     

22 травня  2007 року                                                                                                  м.Львів               

Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду з розгляду справ, що виникають з податкових відносин та за зверненнями юридичних осіб, у складі:

головуючого у справі судді  Любашевського В.П.

суддів                                      Носа С.П.

                                                Яворського І.О.

секретаря судового засідання Гідея К.М.

Осіб, які взяли участь у справі:

від позивача – Твердохліб В.Д., довіреність від 22.11.2005р.

від відповідача – Шумило М.П., довіреність № 97/10 від 10.01.2007р.

Розглянула справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 року по справі № 3/18-171 (суддя Турецький І.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення № 1231/15 від 14.12.2006 року.

Зміст справи: o:p>/o:p>

               Позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 123/15 від 14.12.2006р. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем – ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області проведеною перевіркою встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язанн з податку на додану вартість, відповідно до податкового векселя NАА 0003815 від 13.10.2006р., по граничному терміну сплати 13.11.2006 року, фактично сплачена 14.11.2006 року. За наслідками перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 123/15 від 14.12.2006р., згідно якого позивач зобов’язаний сплатити штраф у сумі 41427,65 грн. При прийнятті вказаного рішення-повідомлення відповідачем не враховано, що у відповідності до Постанови Правління Національного банку України N Q508 від 16.12.2002 року, зареєстрована в Мінюсті України 28 лютого 2003 року за N 17932-7-26­4017 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" та Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, держатель векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу (ст. 38 конвенції). o:p>/o:p>

               Оскільки відповідач як держатель векселя не пред'явив переказний вексель NAA 0003815 від 13.1 0.2006р. в банківську установу, яка обслуговує ТзОВ "Агробізнес" - а саме АППБ "Аваль", ТзОВ "Агробізнес" самостійно виконало зобов'язання сплатило заборгованість по вказаному векселю 14.11.2006 року, при граничному строку оплати 13.11.2006 року. Отже, ТзОВ "Агра бізнес" на протязі трьох днів мало право здійснити погашення зобов'язань, які виникли по переказному векселю NAA 0003815 від 13.10.2006р. (а.с. 2-3). o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

               Постановою господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007р. у справі № 3/18-171 позов задоволено повністю. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає, що зобов'язання, вказане у податковому векселі, є узгодженне позивачем зобов’язання суми податку на додану вартість. Також суд першої інстанції посилається на те, що податкове повідомлення - рішення N 1231/15 від 14.12.2006 року прийняте з порушенням Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 16.12.2002 року N 508, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 року за N 17932\7/26-4017, Уніфікованого Закону України "Про переказні та прості векселі", Закону Украіни "Про обіг векселів в Україні», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про банки і банківську систему" (а.с. 104-107).o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

            Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний адміністративний суд скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007р. у справі № 3/18-171 та відмовити позивачу у задоволені позову (а.с. 130-132).

Апеляційні вимоги апелянт мотивує наступним:

1. Згідно абзацу другого пункту 1.16 статті 1 Закону України  «Про податок на додану вартість» від 03 .04.1997 року, протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова зuборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу. Як випливає з даної норми, сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, може бути податковим боргом. В свою чергу відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. податковий борг (недо'імка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в  адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Також сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком. А тому, судом безпідставно зроблено посилання на неузгодженість суми податку на додану вартість податкового векселя, виписаного позивачем.

2. Є необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Підволочиському районі у встановленому порядку не пред'явила податковий вексель АА N0003815 для оплати. Так, відповідно до п. 1.16 Закону України «Про податок на додану вартість», який є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин, податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Підпунктом "в" пункту 10.1 статті 1О Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними зa нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - є платник податку, який надав такий податковий вексель. Згідно пункту 10.2 Закону України «Про податок на додану вартість» - платники податку, визначені у підпунктах "а", "в". "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідо закону.

     Позивач у заперечені на апеляційну скаргу, посилаючись на ч.6 ст. 9 КАС України, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобв’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначає, що коли норма закону чи іншого нориативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне /множинне/ трактування прав та обов’язків платників податків або контролючих органів, :внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. А тому, постанову господарського суду Тернопільської обасті вважає обгрунтованою (а.с. 147-148).

Сторонам у справі та учасникам судового процесу роз’яснені права і обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51, 134 КАС України.

             Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів, - o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

                                                             ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

            13 жовтня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" с.Торки Тернопільської області (надалі – відповідач)надано Державній податковій інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (надалі – позивач) простий вексель серії АА N 003815, в якому зазначено, що 13 листопада 2006р. позивач сплатить 414276 грн. 49коп. на р\р260032162 в АППБ "Аваль" м. Тернопіль вул. Кардинала Й. Сліпого,8 (а.с. 101).

Згідно акту відповідача від 11.12.2006р. № 1231/15/30915832 «Про результати невиїзної документальної перевіркита своєчасності сплати узгодженої суми податкавого зобов'язання податку на додану вартість» встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання 41427 грн. 65 коп. податку на додану вартість відповідно до податкового векселя N АА 0003815 від 13.10.2006 року по граничному терміну сплати 13.11.2006 року, фактично сплачена 14.11.2006 року, тобто при затримці до 30 календарних днів в сумі 41427грн. 65 коп., чим порушено п.п.5.3.1, п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року N2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та держаними цільовими фондами" щодо термінів сплати податкового зобов"язання (а.с. 6-8).

Факт оплати векселя 14.11.2006р. також підтверджується: простим векселем АА N 003815 від 13.20.2006р. (відповідною відміткою на ньому) та не заперечується сторонами у справі (а.с. 101).

На підставі акту перевірки, 14.12.2006р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 123/15, за яким позивач зобов’язаний сплатити 41 427 грн. 65 коп. (а.с. 5).

За вказаних обставин справи, постанова господарського суду Тернопільської області підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню з наступних підстав:

Згідно п.1.16 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.2, 5 розділу 1 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104 (з наступними змінами та доповненнями) - податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Податковий борг (недоїмка), відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., це - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, позивач, надавши відповідачеві податковий вексель № АА 0003815 від 13.10.2006р., узгодив своє зобов’язання по сплаті суми податку на додану вартість, що не заперечується також і самим позивачем у позовній заяві (а.с. 2-3).

Статтею 10 (пункт 10.1 «в») Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, то особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку, який надав такий податковий вексель. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку,  а також  за повноту  та  своєчасність  його  внесення до бюджету відповідно до закону. При цьому, пунктом 19 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» встановлено, що комерційний банк зобов’язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Відповідно до п.п. 21, 23, 25 вказаного Порядку на податкові органи покладено лише обов’язок ведення обліку та контроль за обліком податкових векселів. Даним нормативним документо, а також Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами не передбачений і не встановлений для податкових органів обов’язок звернення з податковим векселем до установ банків, з метою списання коштів з банківських рахунків суб’єктів підприємницької діяльності по податковій (бюджетній) заборгованості. Одночасно, у відповідності до ст.ст. 6, 19 Конституції України - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Згідно п.п.2, 4 ст. 163 Господарського Кодексу України – в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі), інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.

Саме: Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 16.12.2002 року N 508, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 року за N 17932\7/26-4017, Уніфікованим Законом України "Про переказні та прості векселі", Законом Украіни "Про обіг векселів в Україні», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Законом України "Про Національний банк України", Законом України "Про банки і банківську систему" - визначений правовий режим цінних паперів, в т.ч. векселів, перелічених в ст.163 ГК України.

Сфера дії вказаних нормативних актів на правовий режим податкових векселів не росповсюджується, оскільки статтею 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу: фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Натомість чого, спірні правовідносини регулюються: Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104.

З цих же підстав є необгрунтованим посилання позивача, у заперечені на апеляційну скаргу, на ч.6 ст. 9 КАС України та ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобв’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині конфлікту інтересів сторін.

Таким чином, висновки, господарського суду Тернопільської області у постанові від 22.02.2007р. щодо неузгодження позивачем зобов’язання суми податку на додану вартість та про зобов’язання податкового органу здійснити звернення до банку на списання коштів по податковому векселю не відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Також, невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

               В силу ст. 94 КАС України судові втрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу слід залишити за позивачем.o:p>/o:p>

На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104, керуючись ст. 160, п.3 ст. 198, ст. 202 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочинському районі Тернопільської області – з а д о в о л ь н и т и.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007р. у справі №3/18-171 – с к а с у в а т и.

У задоволені позову ТзОВ «Агробізнес» с. Токи Підволочинського району Тернопільської області до Державної податкової інспекції у Підволочинському районі Тернопільської області про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення № 1231/15 від 14.12.2006р. – в і д м о в и т и.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

o:p>/o:p>

    

        Судді                                                               В.П.Любашевський

                                                          

                                                                                                       С.П.Нос

                                                                                                       І.О.Яворський