Рішення № 77676403, 06.11.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" листопада 2018 р.

Справа № 642/6377/17

Провадження № 2/642/138/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Тугая К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

треті особи: приватний виконавець Харківського виконавчого округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, -

в с т а н о в и в:

Позивач у грудні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №11638 від 20 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №11638 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 56789,39 доларів та суми сплати, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 6 серпня 2008 року між ним – позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (після перейменування -Публічне Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») було укладено Договір кредиту №820/2-27/21/03/8-252, відповідно до п.1.1 якого Кредитор надав йому у кредит грошові кошти в сумі 34 952,00 доларів США, для оплати придбаного автомобіля марки NISSAN моделі Х-ТRAIL, 2008 року випуску, сірого кольору відповідно до договору купівлі-продажу №НТ-000934 від 10 червня 2008 року, укладеного з ЗАТ «АККО-ІНВЕСТ». Згідно п. 1.1.1 було визначено графік платежів та кінцевий термін повернення основної заборгованості до 5 серпня 2015 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань між сторонами укладено договір застави вказаного автомобіля за №820/3-27/21/03/8-311 від 6 серпня 2008 року, та в якості додаткового забезпечення договір поруки за №820/3-27/21/038-312 від 6 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та кредитною установою. В грудні 2017 року позивач дізнався, що 21 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис №11638, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в погашення загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 56789,39 доларів, у тому числі в погашення заборгованості за кредитом - 30107,29 доларів США, за відсотками за користування кредитом за період з 11 липня 2014 року по 14 лютого 2017 року - 26 682,10 доларів США, та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, без визначення гривневого еквіваленту заборгованості.

Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про заставу», Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595 із змінами. На момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення кредитного договору та договору застави (6 серпня 2008 року) у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виконавчий напис за №11638 не підлягає виконанню. Крім того, спірний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості, на погашення якої може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова 2 серпня 2017 року по справі за № 642/1463/17 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до нього – позивача – та поручителя ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 56789,39 доларів США та витрат по сплаті судового збору у сумі 22909,89 грн. ОСОБА_9, що на час вчинення виконавчого напису 20 червня 2017 року в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про безспірність відповідної заборгованості. При розгляді справи про стягнення заборгованості, виходячи зі змісту розрахунку вбачається, що виконання ним- позивачем - зобов'язань за кредитним договором в частині сплачення основної заборгованості припинилося 10 грудня 2009 року, сплата відсотків за кредитом - 10 червня 2013 року. З цього часу Кредитором не було вчинено будь-яких дій щодо виконання зобов'язань за кредитним договором, і прострочена заборгованість виникла саме з 10 грудня 2009 року, а не з 11 липня 2014 року по 14 лютого 2017 року, як зазначено у виконавчому напису. За п. 3.2.3 Кредитного договору Позичальник має право вимагати повернення Кредиту, нарахованих процентів та можливих санкцій у разі: 3.2.3.1. - затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць; 3.2.3.2.- перевищення сумою заборгованості суми Кредиту більш, як на 10 відсотків. Таким чином, Кредитор з моменту несплати основного боргу, та несплати відсотків по кредиту, що є неналежним виконанням Позичальником своїх обов’язків, мав право через один календарний місяць, тобто з 10 липня 2013 року, вимагати від Позичальника повернення Кредиту, нарахованих процентів та можливих санкцій. Таким чином, з дня виникнення права вимоги минуло більш трьох років, і у нотаріуса не було права на вчинення виконавчого напису. Крім того, ним - позивачем була змінена адреса проживання, про що він повідомив кредитора. Неправильне зазначення його місця проживання стало причиною пропуску строку позовної давності Кредитором і звернення до Комінтернівського районного суду м. Харкова, який своєю ухвалою повернув позовну заяву з посиланням на порушення правил підсудності. Кредитор знову звернувся вже до Ленінського районного суду м. Харкова тільки 27 березня 2017 року, де зазначив його- позивача- дійсну адресу. Позивач вважає, що зазначення ПАТ «Укрсоцбанк» нотаріусу його колишньої адреси: АДРЕСА_1, де він не проживав, про що банку було відомо, здійснене навмисно, що також є підставою для визнання виконавчого напису таки, що не підлягає виконанню, оскільки ніяких повідомлень від Кредитора йому не надходило.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: 1) зупинити виконання виконавчого провадження №55219960, відкритого 21 листопада 2017 року приватним виконавцем Харківського виконавчого округу ОСОБА_5, для виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №11638 від 20 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №11638 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості 56 789,39 доларів та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.; 2) передати транспортний засіб марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска)№ JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Ухвалами від 10 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального провадження.

Крім того, ухвалою від 10 січня 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, та в порядку забезпечення позову постановлено зупинити виконання вказаного виконавчого провадження №55219960, відкритого 21 листопада 2017 року приватним виконавцем Харківського виконавчого округу ОСОБА_5, для виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №11638 від 20 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №11638 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості 56789,39 доларів та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

11 січня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила до розгляду справи по суті накласти арешт на вказаний автомобіль, заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаного транспортного засобу, заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, його відчуження у будь-який спосіб.

Ухвалою від 12 січня 2018 року вказану заяву представника позивача ОСОБА_1 задоволено, в порядку забезпечення позову накладено арешт на транспортний засіб марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, до розгляду справи по суті; заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, до розгляду справи по суті; заборонено органам та посадовим особам, які здійснюють державну реєстрацію, відчуження у будь-який засіб транспортного засобу марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, до розгляду справи по суті.

22 січня 2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_10, в якому він просить відмовити у позові. В обґрунтування заперечень зазначено, що у порушення умов Договору кредиту №820/2-27/21/03/8-252, укладеного 06 серпня 2008 року відповідач свої зобов’язань належним чином не виконував, в результаті чого станом на 14.02.2017 має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 30107,29 дол. США.; сума заборгованості за відсотками – 26682,10 дол. США. Строк виконання зобов’язань ОСОБА_3 за Договором Кредиту в частині сплати основної заборгованості припинився 10.12.2009, а сплати відсотків за кредитом - 10.06.2013, тобто коли ОСОБА_3 перестав оплачувати, він розумів, що у нього з’явиться заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк», а за порушення умов кредитного договору настає відповідальність, передбачена договором, з положеннями якого він добре ознайомлений. Крім того, представник ПАТ «Укрсоцбанк» зазначає, що Умовами Договору застави передбачено, що заставодержатель має право на власний розсуд звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Договір застави містить особистий підпис ОСОБА_3, який оспорювався, та суду не надано доказів зі сторони позивача, що цей підпис вчинений не ОСОБА_3, а іншою особою. Договір застави не визнавався недійсним, та позивача влаштовували умови, які в ньому викладені. Законом України «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Також можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачена ст. 18 ЦК кодексу України, ч. 3 ст. 33 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІУ «Про іпотеку» (Закон № 898-ІУ), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (постанова Кабінету Міністрів України № 1172) та іншими законодавчими актами. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02,08.2017 у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3Ю, та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, було задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», однак за даним рішенням виконавчі документи не отримувались, виконавче провадження не відкривалось, що свідчить про те, що подвійного стягнення заборгованості не було. Отже, виконавчий напис вчинено нотаріусом за відсутністю спору.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – ОСОБА_7 який став переможцем на електронних торгах з реалізації предмета застави – транспортного засобу марки NISSAN (модель Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) № JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору), реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою від 24 квітня 2018 року підготовче провадження в даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду, в режимі відеоконференції за клопотанням представника ПАТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду від 10 серпня 2018 року за клопотанням позивача постановлено витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 11638 від 20 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №11638 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості 56 789,39 доларів та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, що виникла по кредитному договору № 820/2-27/21/03/8-252 від 6 серпня 2008 року.

04 вересня 2018 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надійшли до суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 11638 від 20 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №11638 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості 56 789,39 доларів та суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, що виникла по кредитному договору № 820/2-27/21/03/8-252 від 6 серпня 2008 року, та копії документів, які були надані для вчинення вищезазначеного виконавчого напису.

Одночасно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що його процесуальне становище визначене позивачем невірно, він є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до п. 16 Постанови ВССУ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» позови про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, мають розглядатись судами за позовом боржників до стягувачів, а не до нотаріусів. Крім того, зазначив, що цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка звернулась за виконавчим написом, оскільки нотаріус не змозі своїми діями вплинути на поновлення порушеного права позивача, тому може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Просив справу розглядати у його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити. Також послалась на чисельну судову практику, а також правові позиції Верховного Суду України з розгляду аналогічних спорів.

Представник відповідача – ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 в судовому засіданні під час проведення судового засідання в режимі відеоконферненціїїчерен6ціїї з приміщення апеляційного суду Київської області проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на викладені в письмових запереченнях обставини. Також зазначив, що про зміну місця проживання позивача банку на час звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису було відомо, однак представник не зміг пояснити, чому при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису зазначена колишня адреса боржника. В останнє судове засідання представник не з’явився, подав заяву з проханням справу розглядати у його відсутності.

У підготовчому судовому засіданні 3-я особа - приватний виконавець Харківського виконавчого округу ОСОБА_5 зазначив, що його дії при виконанні виконавчого напису нотаріуса є правомірними. В останнє судове засідання не з’явився, про слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про дату та час слухання справи сповіщений належним чином, не з’явився, в наданій до суду заяві прохав розглядати справу без його участі на підставі наявних в справі документів.

Третя особа - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що придбав автомобіль з електронних торгів, проведених приватним виконавцем 4 січня 2018 року, сплатив вартість автомобіля у розмірі 272 400 грн., тому він є добросовісним набувачем.

Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез’явившихся осіб.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача – ПАТ «Укрсоцбанк», третьої особи – ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного 06 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 був укладений Договір Кредиту №820/2-27/21/03/8-252 (з 09 березня 2010 року - ПАТ «УКРСОЦБАНК»).

Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 34952,00 дол. США.

Свої зобов’язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

В пункті 1.1. Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_3 свої зобов’язав належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надавався ОСОБА_3 для оплати придбаного автомобіля марки NISSAN моделі Х-ТRAIL, 2008 року випуску, сірого кольору відповідно до договору купівлі-продажу №НТ-000934 від 10 червня 2008 року, укладеного з ЗАТ «АККО-ІНВЕСТ».

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань позивач уклав з ним договір застави за №820/3-27/21/03/8-311 від 6 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, р.№ 3323, та в якості додаткового забезпечення договір поруки за №820/3-27/21/038-312 від 6 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та кредитною установою.

Як вбачається із п.1.1 договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 820/2-27/21/03/8-252 від 06.08.2018 (Договір кредиту-1») та «Договір відновлювальної кредитної лінії - № 820/2-27/21/03/8-253 від 06.08.2018 (Договір кредиту-2). Предметом застави є транспортний засіб марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ

Згідно з п.2.4.8 Договору застави Заставодержатель (ПАТ «Укрсоцбанк») має право достроково звернути стягнення на Предмет застави у разі невиконання Заставодавцем зобов’язань, передбачених Договором кредиту 1 та/або Договором кредиту 2 (в тому числі в разі несвоєчасного погашення процентів, або невиконання Заставодавцем зобов’язань, передбачених пп. 2.1.3-2.1.5, 2.1.17 та 2.1.9 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави право звернення стягнення на Предмет застави (у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом) для задоволення своїх вимог, відповідно до Договорів кредиту, виникає у Заставодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договорів кредиту, цього Договору та нормами чинного законодавства України.

У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_3 свої зобов’язав належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

Як вбачається з ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року, ПАТ «УкрсоцБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №820/2-27/21/038-252 від 06.08.2008 у розмірі 1901969,82 грн. Вказаною ухвалою позовну заяву було повернуто позивачеві у зв’язку з її непідсудністю Комінтернівському районному суду м. Харкова.

20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі заяви представника ПАТ «УкрсоцБанк» від 20.06.2017 було вчинено виконавчий напис №11638, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави автомобіля марки NISSAN моделі Х-ТRAIL, 2008 року випуску, сірого кольору, власником якого є ОСОБА_3, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»: за період з 11 липня 2014 року по 14 лютого 2017 року, у розмірі заборгованості: заборгованості за кредитом - 30107,29 доларів, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 26682,10 доларів. Загальна сума заборгованості становить 56789,39 доларів та сума сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

У заяві від 20 червня 2017 року про вчинення нотаріального напису позивач вказав про перелік таких документів, доданих до заяви: договір застави, копію кредитного договору, засвідчену стягувачем копію письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку, що підтверджують надіслання письмової вимоги; довідку фінансової установи про ненадходження платежу, документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та документи представника стягувача за довіреністю.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрсоцБанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_6 вирішено стягнути з вказаних осіб у солідарному порядку заборгованість в розмірі 56789,39 США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 30107,29 дол. США.; сума заборгованості за відсотками - 26682,1 дол. США, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 22909,89 грн.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат по сплаті судового збору у сумі 22909 грн. 89 коп. Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати, понесені ним по сплаті судового збору у сумі 8100 грн. В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2017 року залишене без змін.

21 листопада 2017 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження №55219960 на підставі виконавчого напису №11638 від 20.06.2017, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на транспортний засіб марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ. Також приватним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_3 та про накладення арешту на зазначений вище транспортний засіб.

02 грудня 2017 року транспортний засіб марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, було розшукано та тимчасово затримано, що підтверджується актом від 02.12.2017.

04 січня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_5 було складено акт №55219960 про проведення електронних торгів.

05 січня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_5 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №55219960 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у звїязку з виконанням виконавчого документа. Зазначено, що відповідно до протоколу про проведення електронних торгів від 28.12.2017 №308111 ДП «СЕТАМ» МЮУ проведено електронні торги з реалізації майна, а саме - транспортного засобу марки NISSAN моделі Х-ТRAIL 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) №JN1TANT31U0010865, легковий універсал, сірого кольору, реєстраційний №АХ3921ВМ, який належить ОСОБА_3 Переможцем торгів визнано ОСОБА_7, який перерахував кошти на депозитний рахунок приватного виконавця у сумі 258780 грн. Згідно платіжного доручення №31 від 04.01.2018 приватним виконавцем перераховані кошти до ПАТ «Укрсоцбанк» для задоволення вимог по виконавчому напису №11638 від 20.06.2017. Передано вказаний транспортний засіб ОСОБА_7

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, та виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2017 та постанови апеляційного суду Харківської області від 21.12.2017 зупинено до закінчення касаційного провадження.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року у незмінній частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в частині позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 залишено без змін, поновлено виконання (дію) заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Відповідно до ст.2.1. Порядку у заяві про вчинення виконавчого напису зазначаються, зокрема, відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження боржника.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку встановлено, що по нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

ОСОБА_11 встановлено, що ще до звернення до нотаріуса банк звертався з позовом до боржника до суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення кредитного договору та договору застави (06 серпня 2008 року) у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 09.07.2014 (справа №6-89цс14).

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини. (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України)

Враховуючи встановленні по справі обставини, спірні правовідносини, що випливають з забезпечувального зобов'язання, яке має похідний характер від основного - кредитного, виникли в момент укладення кредитного договору №820/2-27/21/03/8-252, та договору застави №820/3-27/21/03/8-311, тобто 06.08.2008.

Отже, спірні правовідносини виникли в момент укладання договору.

Надана приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису вимога про усунення порушення від 09.03.2017 за вих. № 141/УСЧ/03, а саме сплату заборгованості, яка станом на 14 лютого 2017 року в загальній сумі становить 75448, 18 доларів США, в тому числі за кредитом – 31107, 29, по відсотках -26682, 10, по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 10300, 04, за несвоєчасне повернення відсотків – 8358, 75 доларів США, направлена позивачем боржнику ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

В той же час судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» ще з ухвали Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2016 року було відомо про те, що за вищевказаною в заяві про вчинення виконавчого напису адресою позивач не проживає, а проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Про вказане свідчить факт звернення ПАТ «Укрсоцбанк» у березні 2017 року з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 саме до Ленінського районного суду м.Харкова, за підсудністю за його останнім місцем проживання.

Отже, всупереч наведеним положенням та умовам укладеного договору вимога про погашення заборгованості не направлялась банком боржнику за місцем проживання останнього.

З метою забезпечення єдності правозастосовної практики у вказаній категорії справ ОСОБА_12 Верховного Суду, розглядаючи справу № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), зробила висновок у постанові від 16 травня 2018 року.

Згідно з вказаною постановою, частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV

«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон № 1255-IV пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду (постанові від 16 травня 2018 року у спрві № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18), ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

У зв’язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» не дотримався положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Враховуючи наведене, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 16 Постанови ВССУ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» позови про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, мають розглядатись судами за позовом боржників до стягувачів, а не до нотаріусів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до цього відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими заперечення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо ТОГО, що він не є належним відповідачем у справі, а тому в частині вимог до приватного нотаріуса вважає необхідним в позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 5, 11, 572, 589-590 ЦК України, ст.. ст.. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24-27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 11638 від 20 червня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 61015, м. Харків, пров. Алуштинський, 15) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» заборгованості у розмірі 56 789, 39 доларів США та суми сплати за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

В позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_11 Л.Л. Шрамко