Постанова № 7763958, 01.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-47790/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Серги С.М.,

при секретарі –Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "БФ"Каріатида"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "БФ"Каріатида" (далі - позивач, ПП "БФ"Каріатида")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000422302/0/2334 від 21.07.2009.

01.02.2010 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000422302/0/2334 від 21.07.2009, № 0000422302/1/3102 від 30.09.2009.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки висновок відповідача про нікчемність договорів, укладених з ПП "Стіларт", спростовується наявністю всіх первинних документів, відображенням операцій по бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, декларуванням податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки ПП "БФ"Каріатида" виявлено, що позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, серпень 2008 року віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 4354,80 грн за операціями, проведеними на підставі нікчемних правочинів з ПП "Стіларт", що є порушенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказував на те, що відображення операцій у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди (в даному випадку позивачем) не створює жодних юридичних наслідків, а тому і формування ПП "БФ"Каріатида" податкового кредиту внаслідок такого правочину є безпідставним. Крім того, зазначав про відсутність у контрагента позивача основних засобів, земельних ділянок та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.07.2009 по 09.07.2009 відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "БФ"Каріатида" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Стіларт" за період: травень 2008 року, серпень 2008 року.

За результатами перевірки складений акт № 3014/23-309/31622486 від 10.07.2009, в якому відображено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет у розмірі 4355,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000422302/0/2334 від 21.07.2009 про донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6533,00 грн, в тому числі: за основним платежем 4355,00 грн, за штрафними санкціями 2178,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422302/1/3102 від 30.09.2009 про донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6533,00 грн, в тому числі: за основним платежем 4355,00 грн, за штрафними санкціями 2178,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятих спірних повідомлень – рішень, суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду з’ясовано, що між ПП "БФ"Каріатида" та ПП "Стіларт" досягнуто усної домовленості на поставку в травні та серпні 2008 року товарів (штукатурки та ґрунтовки) для проведення позивачем робіт на будівельних об'єктах.

На підставі виписаних ПП "Стіларт" рахунків № 350 від 15.05.2008, № 676 від 17.07.2008 позивачем згідно платіжних доручень № 3310 від 15.05.2008 на суму 13377,60 грн, № 3532 від 29.07.2008 на суму 12751,00 грн здійснено оплату товарів. Доставка штукатурки та ґрунтовки проводилась до місця знаходження позивача транспортом постачальника.

Виконання сторонами умов договорів підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями документів: податкових накладних № 386 від 15.05.2008, № 760 від 29.07.2008; реєстрами отриманих та виданих податкових накладних № 5 та № 8; реєстрами приходних документів за травень та серпень 2008 року; ксерокопіями сторінок з журналу обліку розрахунків з постачальниками.

Про фактичне надходження товару на ПП "БФ"Каріатида" та його подальше використання в господарській діяльності підприємства свідчать досліджені судом приходні ордери № 157 від 16.05.2008, № 281 від 28.08.2008; ксерокопії сторінок з книги обліку довіреностей (на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженою особою); звіти по складу за травень та серпень 2008 року; внутріцехові вимоги; матеріальні звіти; акти приймання виконаних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно та в повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання у ПП "Стіларт" товару в травні, серпні 2008 року.

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Стіларт", не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення позивачем та ПП "Стіларт" договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання вищевказаних договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: постачальник ПП "Стіларт" здійснив власними силами доставку штукатурки та грунтовки до місця знаходження позивача, а позивач прийняв та оплатив товар в безготівковій формі. Станом на момент проведення перевірки заборгованість позивача перед ПП "Стіларт" відсутня.

Доставка товару у такий спосіб не може свідчити про нікчемність угод, оскільки згідно з приписами статтей 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагента відповідачем не представлено.

Доводи представника відповідача про наявність у штаті ПП "Стіларт" тільки однієї особи, відсутність основних засобів, земельних ділянок та транспортних засобів також не може розцінюватись судом як належне підтвердження факту укладення позивачем договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілям, оскільки в даному випадку, з урахуванням способу виконання договору, зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов угоди.

          Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

          У зв"язку з цим є також необгрунтованими висновки відповідача в акті перевірки про безпідставне завищення ПП "БФ"Каріатида" податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за травень, серпень 2008 року.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон № 168/97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          В матеріалах справи наявні податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту зарахований сплачений в ціні товару податок на додану вартість. Всі накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних відповідачем в ході проведення перевірки не виявлено та судом не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Стіларт" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. У зв"язку з цим, посилання представника Кременчуцької ОДПІ на анулювання реєстрації контрагента позивача як платника податку на додану вартість згідно з актом № 129 від 20.07.2009 суд вважає безпідставним.

Отже, матеріалами справи порушення позивачем зазначених норм Закону № 168/97 не підтверджується. Податковий кредит сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних уповноваженою особою його контрагента - ПП "Стіларт".

Доводи відповідача про те, що відображення операцій у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди не створює жодних юридичних наслідків, а тому і формування позивачем податкового кредиту внаслідок такого правочину є безпідставним, суд також критично оцінює з огляду на наступне.

Відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальником товару у ланцюгу постачання не впливає на право позивача віднести до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товарів своїх податкових зобов'язань та сплати їх до бюджету.

Таким чином, твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, серпень 2008 року на суму 4354,80 грн з операцій по придбанню товару від постачальника ПП "Стіларт" не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів щодо підтвердження правомірності прийнятих рішень відповідачем не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП "БФ"Каріатида" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.

У зв"язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "БФ"Каріатида" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000422302/0/2334 від 21 липня 2009 року, № 0000422302/1/3102 від 30 вересня 2009 року визнати недійсними.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства "БФ"Каріатида" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня виготовлення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 5 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                С.М. Серга