Постанова № 7763956, 01.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-47072/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Козачук О.С., Фесюка В.С., Рибас І.М.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стандарт - Оіл"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Стандарт - Оіл" (далі - позивач, ПП "Стандарт - Оіл")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003652301/0/2242, № 0003662301/0/2243 від 16.07.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки про заниження в березні 2009 року суми податку на додану вартість у розмірі 62983,00 грн, оскільки формування податкового кредиту проведено ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, в тому числі, накладних № 174 від 10.03.2009, № 189 від 16.03.2009, виписаних ПП “Віді Трейд” при реалізації паливно-мастильних матеріалів ПП "Стандарт - Оіл". Зазначав про неправильне визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 69252,00 грн, оскільки доводи Кременчуцької ОДПІ про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат видатків по оплаті послуг ОСОБА_1 за експедирування вантажу та ОСОБА_2 - за ведення бухгалтерського обліку, спростовується наявністю всіх первинних документів, які підтверджують фактичне виконання останніми умов договорів.

В ході судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88176,00 грн порушенням позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо формування податкового кредиту на підставі неналежно оформлених податкових накладних.

Крім того, представник відповідача вказував, що в ході перевірки виявлено безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на оплату послуг експедирування вантажів, оскільки акти виконаних робіт не містять інформації щодо матеріально-відповідальної особи, яка підтверджує факт їх надання, а в товарно-транспортних накладних не вписаний експедитор, який супроводжував вантаж. Також зазначав про відсутність доказів складання та ведення приватним підприємцем ОСОБА_2 податкових та первинних документів ПП "Стандарт - Оіл", що свідчить про неправомірне включення до складу валових витрат оплати послуг по веденню бухгалтерського обліку цим підприємцем.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 18.06.2009 по 02.07.2009 відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка ПП “Стандарт-Оіл” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.02.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2007 по 31.03.2009. Перевірку проведено з відома директора ПП “Стандарт-Оіл”.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 2942/23-209/34957978 від 07.07.2009, в якому відображені порушення підпунктів 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо заниження податку на прибуток в сумі 46169,00 грн, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” стосовно заниження податку на додану вартість за березень 2009 року у сумі 62983,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

податкове-повідомлення-рішення № 0003652301/0/2242 від 16.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69252,00 грн, в тому числі 46169,00 грн - за основним платежем, 23083,00 грн - за штрафними санкціями.;

податкове-повідомлення-рішення № 0003662301/0/2243 від 16.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 88176,00 грн, в тому числі 62983,00 грн за основним платежем, 25193,00 грн за штрафними санкціями.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого повідомлення рішення № 0003652301/0/2242 від 16.07.2009, суд виходить з наступного.

В акті перевірки № 2942/23-209/34957978 від 07.07.2009 відповідачем зроблений висновок про порушення ПП “Стандарт-Оіл” підпунктів 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо заниження податку на прибуток в сумі 46169,00 грн внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат послуг експедирування при перевезенні вантажу автотранспортом та отриманих послуг по веденню бухгалтерського обліку.

Оцінюючи правильність віднесення до складу валових витрат послуг експедирування при перевезенні вантажу суд враховує, що протягом 2007 - 2009 років між ПП “Стандарт-Оіл” та приватним підприємцем ОСОБА_1. (відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 20.12.2006 має право на заняття організацією перевезення вантажів) укладені договори транспортного експедирування № 1/4-07 від 01.04.2007, № 2/01-08 від 02.01.2008, № 2/01-09 від 02.01.2009.

Відповідно до умов даних договорів приватним підприємцем ОСОБА_1 від свого імені та за рахунок ПП “Стандарт-Оіл” забезпечувалося здійснення перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні, виконувалися повязані з перевезенням транспортно - експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; збереження вантажу при перевезенні та інші операції, пов'язані з перевезенням.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями заявок на транспортне експедирування із відображенням дати здійснення послуги, найменування вантажу, пунктів навантаження та доставки вантажу, відстані до пункту призначення; відповідними актами прийому-передачі товару між позивачем та покупцями із зазначенням використання послуг експедитора - ОСОБА_1, актами здачі-приймання експедиторських послуг з вказівкою на маршрути, на яких виконані експедиторські послуги; товарно-транспортними накладними. Розрахунки з експедитором підтверджуються копією виписки сальдо по рахунку № 631 (розрахунки з клієнтами).

Отже, зазначеним спростовуються посилання представника відповідача на відсутність документального підтвердження виконання послуг по експедируванню вантажів приватним підприємцем ОСОБА_1.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пунктів 1.4, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (далі - Порядок), при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2.3.2 Порядку у разі виявлення розбіжностей в акті перевірки необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, в порушення даних норм акт перевірки не містить посилань на конкретні первинні документи або будь-які інші докази, які б підтверджували обгрунтованість висновків Кременчуцької ОДПІ про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат видатків на оплату послуг по договорам транспортного експедирування.

Крім того, проаналізувавши твердження відповідача, зазначені на сторінці 23 акту перевірки, про невідповідність між актами виконаних робіт по наданню послуг по експедируванню та предметом договору транспортного експедирування, суд приходить до висновку, що перевіряючим помилково пов'язується надання експедиційних послуг ОСОБА_1. з договорами поставки нафтопродуктів позивачеві від ПП "Віді-Трейд". Навпаки, з пояснень представників позивача та досліджених матеріалів справи, вбачається, що укладення договорів транспортного експедирування між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1. зумовлено необхідністю супроводження вантажів по договорах поставки нафтопродуктів саме від ПП "Стандарт-Оіл" іншим контрагентам позивача.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3., який проводив перевірку позивача, не зміг пояснити причини виявлених судом суперечностей в акті.

Перевіряючи обґрунтованість віднесення до складу валових витрат суми, сплаченої позивачем ОСОБА_2 за послуги по веденню бухгалтерського обліку, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV (далі- Закон № 996) для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Отже, зі змісту даної норми вбачається, що чинне законодавство не обмежує право суб'єкта господарювання обирати певні форми ведення бухгалтерського обліку, чим і скористався позивач, уклавши з приватним підприємцем ОСОБА_2 договори про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку № 30/03-07 від 30.03.2007, № 2/01 від 02.01.2008, № 4/01 від 04.01.2009.

Відповідно до умов зазначених договорів ПП "Стандарт Оіл" доручає приватному підприємцю ОСОБА_2, а останній бере на себе зобовязання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Про здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначених договорів свідчать акти приймання-передачі робіт, які містять всі необхідні реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону № 996.

Крім того, фактичне надання послуг по веденню бухгалтерського обліку підтверджено поясненнями представників позивача ОСОБА_2, Фесюком В.С. в ході судового розгляду.

Докази того, що акти виконаних робіт не мають юридичної сили або договори були визнані недійсними, відповідачем не були надані.

Доводи представника відповідача щодо відсутності документального підтвердження правомірності віднесення витрат за отримані послуги по веденню бухгалтерського обліку на валові витрати підприємства у зв'язку з тим, що первинні бухгалтерські документи (податкові та товарні накладні, рахунки, журнали-ордери, оборотні відомості) не містять підписів приватного підприємця ОСОБА_2 суд розцінює як безпідставні, оскільки тільки посадова особа підприємства має право підписувати бухгалтерські та звітні документи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283 валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону № 283, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пунктах 5.3 - 5.8 статті 5 Закону № 283 відсутні обмеження щодо включення до складу валових витрат тих видатків, які пов'язані зі сплатою послуг з ведення бухгалтерського обліку, послуг транспортного експедирування.

Вказуючи на неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум на оплату послуг фізичних осіб-підприємців з ведення бухгалтерського обліку та експедиторських послуг, відповідач фактично вирішує питання про необхідність та доцільність замовлення та оплати з боку ПП "Стандарт-Оіл" цих послуг. Такі дії відповідача не відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України, статті 2 Закону України "Про державну податкову службу".

Отже, суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вказані видатки, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 283, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Зважаючи на те, що валові витрати мають характер реальних витрат платника податку та повинні враховуватися в тому ж податковому звітному періоді, що й доходи, з отриманням яких ці витрати безпосередньо пов'язані, позивачем правомірно включено до валових витрат суми, сплачені фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, та фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.- з надання послуг транспортного експедирування.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого повідомлення рішення № 0003662301/0/2243 від 16.07.2009, суд виходить з наступного.

Висновки відповідача в акті перевірки про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених за паливно-мастильні матеріали ПП "Віді Трейд" по податкових накладних № 174 від 10.03.2009 в розмірі 36431,00 грн та № 189 від 16.03.2009 в розмірі 26552,00 грн, не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В матеріалах справи наявні податкові накладні № 174 від 10.03.2009 в розмірі 36431,00 грн та № 189 від 16.03.2009 в розмірі 26552,00 грн, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року включений податок на додану вартість 62983,00 грн. Ці накладні містять адресу місцезнаходження ПП "Віді Трейд": вул. Леніна, 72, кв.65, м. Комсомольськ, Полтавська область, яка зазначена у свідоцтвах про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Віді-Трейд" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, матеріалами справи порушення позивачем зазначених норм Закону № 168/97 не підтверджується. Податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних уповноваженою особою.

Таким чином, твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 62983,00 грн не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП “Стандарт-Оіл”" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ № 0003652301/0/2242, №0003662301/0/2243 від 16.07.2009 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.

У зв"язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Стандарт-Оіл" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції № 0003652301/0/2242, № 0003662301/0/2243 від 16 липня 2009 року визнати нечинними.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства "Стандарт-Оіл" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 5 лютого 2010 року.

СуддяС.М. Серга