Постанова № 7763974, 01.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46247/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Серги С.М.,

при секретарі –Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - Юхимовича В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім'я"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" (далі - відповідач)про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 17378,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" порушило вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені до Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на подання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" звіту про наявність вакансій в жовтні 2009 року та направлення листів до органів державної служби зайнятості.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі –Закон № 875) в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що 19.01.2009 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду зайнятості звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 70 осіб.

На виконання приписів статті 19 Закону № 875 відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 3 робочих місць. Разом з тим, протягом 2008 року на підприємстві працевлаштовано 3 особи, яким встановлена інвалідність, дві з яких пропрацювала по 12 місяців, одна – 3 місяці. Середньооблікова кількість інвалідів, які працювали на підприємстві, - 2 (12 +12+3 =27 / 12 (кількість місяців у році).

В ході судового розгляду з’ясовано, що протягом 2008 року середньооблікова кількість інвалідів, які працювали на Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" складала 2 особи, хоча встановлений законом норматив створених для інвалідів робочих місць дорівнює 3. При цьому, суд також враховує, що Кійко С.М., який пропрацював 3 місяці, фактично не увійшов до середньооблікової кількості працюючих, оскільки оформлювався на підприємство для роботи по сумісництву.

Посилання представника відповідача на звернення до районної служби зайнятості та направлення листів до Полтавського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням направити інвалідів для працевлаштування суд критично оцінює, оскільки частиною 3 статті 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до листа Оржицького районного центру зайнятості № 422 від 12.05.2009 відповідач звітувався до Оржицького районного центру зайнятості тільки 27.10.2008, що підтверджується копією звіту про наявність вакансій за формою № 3-ПН.

Неподання відповідачем звітності до центру зайнятості щомісячно розцінюється судом як неналежне виконання приписів статті 18 Закону № 875 та спростовують посилання представника відповідача на вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на недопущення порушення прав інвалідів при працевлаштуванні.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно –господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі , організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 16.04.2009 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вищевказаного Закону –до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16671,43грн.

В добровільному порядку адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої за повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленої дати позивачем правлмірно нараховано пеню у розмірі 707,02 грн.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16671,43 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 707,2 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лукім'я" (с.Лукім'я, Оржицький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03772985) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1 м. Полтава; УДК Оржицького району, банк отримувача ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31219230700357, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698783) адміністративно-господарські санкції в сумі 16671 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 43 (сорок три) копійки та пеню в сумі 707 (сімсот сім) гривень 02 (дві) копійки.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складення постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 5 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                С.М. Серга