Рішення № 77621509, 25.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7325/18

н/п 2/640/2033/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року

Київський районний суд міста Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/7325/18 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26.04.2011 року у розмірі 21710 грн. 79 грн., стягнути судовий збір 1762 грн.

Як на підставу позову посилається на те, що 26.04.2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику надано кредит 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 30 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, однак умов договору не виконує.

Ухвалою суду від 25.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У запереченнях на позов відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку з застосуванням строку позовної давності. Зазначила, що 26.04.2011 року вона звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитної картки, відповідач добросовісно виконував взяті на себе зобов'язання, позивач в одностороннім порядку 25.10.2011 року збільшив кредитний ліміт до 3500 грн. З 27.02.2012 року банк почав автоматично списувати грошові кошти з соціальної картки. 09.08.2015 року було автоматично списано 319 грн 38 коп. відповідно до невідомої їй угоди від 08.08.2011 року у зв'язку з чим, позивач вважає, що перебіг позовної давності переривається. Однак ніяких дій вона не вчиняла по визнанню боргу, тому що була впевнена, що повністю виконала свої зобов'язання перед банком, тому згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України це не вважається перериванням позовної давності. Відповідно доданого до позову розрахунку останній платіж зазначений датою 13.12.2012 р. Усі інші дати платежів зазначаються до 13.12.2012р., що означає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 13.12.2015 р. Проте позивач звернувся до суду з позовом лише в 2018 році. Кредитна картка була втрачена в кінці 2012 року, з цього часу вона нею не користувалася, ніяких платежів не здійснювала. Строк дії картки становив 2 роки. З приводу автоматичного списаної суми 319 грн.38 коп. вона не надавала ніяких розпоряджень, нею не підписувалися ніякі документи в зазначеному банку окрім заяв-анкет про отримання кредитної картки. Умови та правила надання послуг, які позивачем долучені до позову, вона не підписувала, з цими заявами не знайомилася; неможливо встановити чи саме ці Умови діяли на той час. Розрахунок суми заборгованості за відсотками є необґрунтованим та завищеним.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено; витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» угоду від 08.08.2011 за №SAMD50000048486290, укладену з ОСОБА_1, згідно з якою здійснювалось автоматичне списання коштів в рахунок погашення її заборгованості за кредитним договором від 26.04.2011 року.

На виконання вказаної ухвали банк надав відповідь, у якій зазначив, що при оформленні кредиту позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Підписанням заяви на утримання кредиту позичальник приєднався до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила у позові відмовити в повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до кредитного договору № б/н від 26.04.2011 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, та довідки від 08.08.2011 року про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором №SAMD50000048486290, банк зобов’язався надати позичальникові кредит у сумі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», тип карти «MasterCard Mass», зі сплатою за користування кредитом 2,5% щомісячно.

Розмір щомісячних обов’язкових платежів становить 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

Строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, наступного за звітним.

У довідки про умови кредитування встановлено пеню за несвоєчасне погашення заборгованості.

Пеня складається з суми пені, яка розраховується діленням базової відсоткової ставки на 30 днів, та пені, яка становить 1% від заборгованості, однак не менше 30 грн. щомісяця, при виникненні прострочки за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг затверджені Наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-256, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Згідно з п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг, терміни та порядок погашення за Кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, а також Овердрафту, виникає за такими Картами, наведеними у Пам'ятці Клієнта / Довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюються цим пунктом. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за Кредитом. у разі наявності прострочених кредитів (Овердрафту) терміном повернення Кредиту (Овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; Термін повернення Овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення Овердрафту; Термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа. (Даний пункт не діє для Елітних карт (Platinum, MC World Signia / Elite і VISA Infinite).

Кредитну картку, яка видавалась відповідачу - тип карти «MasterCard Mass», не є Елітною карткою, тому для неї діє п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31.03.2018 року за відповідачем наявна загальна заборгованість у сумі 21710 грн. 79 коп., що включає заборгованість за: кредитом – 2934 грн. 51 коп., відсотками – 14455 грн. 62 коп., пенею - 2810 грн. 65 коп., штрафом (фіксована частина) – 500 грн., штрафом (процентна частина) – 1010 грн. 04 коп.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідачка просила застосувати строк позовної давності, встановлений ст.ст. 257,258 ЦК України, та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, яка сформульована Великою палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс 18, Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Як вбачається з матеріалів справи за договором про надання банківських послуг позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту. Перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту Кредиту (Овердрафту) в повному обсязі після 211-го дня з моменту виникнення такої заборгованості (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу (термін повернення Овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення Овердрафту; Термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа), а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після 211-го дня з моменту виникнення такої заборгованості (стаття 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором передбачений щомісячний платіж, а саме 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості, до 25 числа наступного місяця.

З наданої відповідачем довідки (виписки) з кредитної картки за кредитним договором від 08.08.2011 р. вбачається, що останній платіж нею добровільно здійснено 14.12.2012 року у сумі 92 грн. 61 коп.

При цьому з довідки заборгованості наданої позивачем вбачається, що заборгованість зі сплати процентів виникла з 18.09.2011 року у розмірі 99,59 грн., яка згодом збільшувалась або зменшувалась, однак повністю відсотки не погашались; сальдо простроченої заборгованості за кредитом виникло 31.05.2012 року у сумі 159,64 грн., яке згодом також збільшувалась або зменшувалась, однак до нуля так і не повернулось, тобто заборгованість повністю не погашалась.

Отже, враховуючи, що заборгованість за кредитом почала виникати, зокрема, з 31.05.2012 року (вже без повного його погашення), а останній платіж відповідачка здійснила 14.12.2012 року, то у позивача знову виникло право на стягнення заборгованості за щомісячним платежем з 26 числа наступного місяця, тобто з 26.01.2013 року, а щодо стягнення заборгованості в повному обсязі – з серпня 2013 року (26.01.2013 + 211 днів).

Таким чином, трирічний строк позовної давності щодо сплати щомісячних платежів необхідно відраховувати з 26.01.2013 року, а щодо всієї суми заборгованості – з вересня 2013 року.

З позовом до суду до ОСОБА_1 банк звернувся 26.04.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд враховує, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, Умови та правила надання банківських послуг, в яких установлено збільшену позову давність (50 років) не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року №6-16цс15, від 01 липня 2015 року № 6-757цс15.

З довідки заборгованості, наданої позивачем, вбачається, що 09.08.2015 року відповідачкою здійснено погашення заборгованості у сумі 319,38 грн.

У наданій відповідачем виписці з рахунку за вказаним кредитом відображено, що 09.08.2015 року за договором від 08.08.2011 року відбулось автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки 26**33 у суму 319,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже, самостійне списання позивачем з іншого рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Доказів того, що відповідач надавав згоду на здійснення списання вказаних коштів суду не надано.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Таким чином, автоматичне списання банком 09.08.2015 року вказаних коштів не тягнуть за собою переривання строку позовної давності.

Суд також враховує, що хоча позивачем і не надані докази строку дії кредитної карки виданої відповідачці, а відповідачка посилалась на те, що строк її дії становив 2 роки (тобто до серпня 2013 року) і останній платіж нею добровільно здійснено в грудні 2012 року, що не спростовано позивачем, то в даному випадку кінцевий строк дії картки не є вирішальним для відрахування строку позовної давності щодо погашення кредиту, оскільки згідно з довідкою від 08.08.2011 року про умови кредитування з використанням кредитної картки та положеннями п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг від 06.03.2010 року, передбачений договором щомісячний платіж у розмірі 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості, повинен був здійснюватися до 25 числа наступного місяця, і у разі наявності прострочених кредитів (Овердрафту) терміном повернення Кредиту (Овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; Термін повернення Овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення Овердрафту; Термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Суд, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, пенею не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна частина) – 1010 грн. 04 коп. задоволенню не підлягають у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки відповідно до статті 549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір 1762 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, ЦПК України, ст.ст. 253, 256,257,258, 261, 264, 526, 530, 549, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.04.2011 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2018 року.

Головуючий –