Рішення № 77610137, 25.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/22802/17

Провадження №2/522/66/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 23 655 878, 40 грн. ( двадцять три мільйони шістсот п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень сорок копійок).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ільченко Н.А. від 07.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.01.2018 року по справі призначено підготовче судове засідання.

09.01.2018 року представником відповідача – ПАТ «Дельта Банк» надано до суду віздив на позовну заяву.

16.02.2018 року та 21.02.2018 року позивачем надано до суду заперечення на відзив.

20.03.2018 року представником ПАТ « УкрСиббанк» надано відзив на заперечення.

В провадження судді Абухіна Р.Д. справа надійшла 23.04.2018 року на підставі розпорядження керівника апарату суду №2156/18 від 23.04.2018 року, винесеного у зв’язку зі звільненням судді Ільченко Н.А..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що позивач перебуває в лікарні.

Представники ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ « Дельта Банк» в судовому засіданні заперечували проти відкладення судового засідання.

З огляду на те, що справа в провадженні суду перебуває тривалий час, враховуючи строки розгляду справи, передбачені чинним законодавством, звертаючи увагу на те, що в судовому засіданні присутній представник позивача, який не надав доказів на підтвердження того, що позивач дійсно перебуває в лікарняні суд ухвалив проводити судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідачів ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ « Дельта Банк» в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Третя особа до судового засідання не з’явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

ІІ. АРГУМЕНТИ ( ДОВОДИ) СТОРІН

Свою позицію позивач обґрунтовуєтим, що у 2014 році відповідач - ПАТ «УкрСиббанк» без письмової згоди позивача, самовільно та односторонньо продав/передав всі права та обов’язки за кредитним договором та договором поруки відповідачу - ПАТ «Дельта Банк», тобто, фактично позивач (який не є позичальником за кредитом), вважає, що уступка права вимоги відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, чим, на думку позивача, він зазнав моральних страждань, які він оцінює на суму 23 655 878, 40 грн..

Представник відповідача – ПАТ « Дельта Банк» надав відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що діюче законодавство не містить в собі заборони щодо відступлення прав вимоги за кредитами на користь інших осіб. Також зазначив, що переуступка прав вимоги не є зміною умов кредитування, як це зазначає позивач, тому в задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача – ПАТ « УкрСиббанк» надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що доводи позовної заяви є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (нова назва - AT «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11278251000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у сумі 80 000,00 дол. США для особистих потреб (придбання квартири) з терміном повернення - до 26.12.2027 р.

В забезпечення виконання умов зазначеного Кредитного договору 26.12.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № 170048, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручився перед Банком за виконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором № 11278251000 від 26.12.2007 р.

08.12.2011 року між ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ « Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 року за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 по справі № 1527/20451/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ « Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11278251000 від 26.12.2007 року .

Підставою звернення до суду стали посилання позивача на те, що позивач зазнав моральних страждань, оскільки договір про відступлення права вимоги, між ПАТ « Дельта Банк» та ПАТ « УкрСиббанк» укладено без письмової згоди позивача.

IV. ОЦІНКА СУДУ

1.Щодо правомірності укладання договору купівлі-продажу

прав вимоги між відповідачами.

Можливість заміни кредитора в зобов’язанні передбачена положеннями ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того,згідно ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, законодавством не встановлено обов’язку повідомляти або брати згоду позичальника або поручителя про заміну кредитора, як помилково зазначає позивач.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до кредитного договору характер і його укладення зумовлено саме укладенням Основного зобов’язання.

У зв’язку з викладеним, враховуючи той факт, що поручитель підтвердив своє ознайомлення з умовами кредитного договору, він особисто надав свою згоду на виконання його положень на тих умовах, що викладені у ньому, у тому числі, й можливість уступки права вимоги

В даному контексті слід враховувати положення норм чинного законодавства, які не передбачають отримання кредитором згоди від боржника (позичальника чи поручителя) на відступлення права вимоги.

За таких обставин, не обґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідачі мали отримати його згоду та позичальника на уступку права вимоги, не передбачено чинним законодавствам також обов’язок щодо переоформлення заставного майна.

Позивач був обізнаний із фактом укладання Договору купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, що підтверджується змістом рішення від 04.11.2013 року по справі № 2/1522/11454/11 за його власним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», поданим у 2011 році. Рішення було переглянуто Апеляційним судом Одеської області 15.05.2014 року та залишено без змін.

2.Щодо посилань позивача на необхідність отримання його згоди на укладання договору відступлення прав вимоги.

Відповідно до вимог частини 3 статті 61 Закону України " Про банки і банківську діяльність»": Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю,приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Також право ПАТ «УкрСиббанк» на передачу інформації передбачено умовами пункту 10.6., 10.11 договору про надання споживчого кредиту № 11278251000 від 26.12.2007 року. При цьому, сторони погодили, що позичальник (клієнт - ОСОБА_2 - третя особа за цим позовом) не матиме до Банку претензій в разі вчинення останнім будь-якої дії, зазначеної в цьому пункті вказаного Договору. Пунктом 5.1 Договору поруки № 170048 від 26.12.2007 року поручитель - позивач підтвердив, що повністю розуміє всі умови Кредитного договору і погоджується з ними .

3.Щодо посилань позивача, що з уступкою права вимоги за кредитним договором змінилися умови кредитування.

Відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за Кредитним договором (кредитора) та не змінюєумови укладеного кредитного договору, зокрема, Договору про надання споживчого кредиту № 11278251000 від 26.12.2007 року або Договору поруки № 170048.

Згідно ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України взаємні права та обов’язки виникають на підставі договорів.

За загальним правилом, встановленим ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

АТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» дотримались норм чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу від 08.12.2011 року, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий номер 3749. Відповідно до інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України «Про нотаріат» нотаріус повинен перевірити право- та дієздатність сторін правочину, роз’яснити їм наслідки вчинення правочину та перевірити волевиявлення сторін та однакове розуміння сторонами значення своїх дій.

Таким чином, укладення спірного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2012 року здійснено відповідно до вимог діючого законодавства України (ст. 512 ЦК України). Наслідком укладення даного договору є перехід прав АТ "УкрСиббанк" до АТ «Дельта Банк» та він не тягне за собою зміну інших умов Договору про надання споживчого кредиту № 11278251000 від 26.12.2007 р., крім переходу прав кредитора.

Що стосується посилань позивача на справу № 1527/2-451/11 звертаємо увагу суду на те, що позивач під час розгляду справи як в заперечення проти позову банку про стягнення заборгованості посилався на незгоду з нібито підвищенням банком розміру процентної ставки, що судом було визнано необгрунтованим. При цьому, жодних тверджень щодо незгоди з уступкою права вимоги, як про це вказує у даному позові позивач, та справа не містила, що підтверджується судовим рішенням. Вказаним рішенням, до речі, був встановлений факт правомірності укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року та визнано право вимоги за спірним правочином за АТ «Дельта Банк» .

4.З приводу стягнення моральної шкоди.

Згідно п.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав ніяких доказів причино - наслідкового зв’язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обгрунтував, з чого вона виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

З наведеного вище суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

5. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Позивач був обізнаний із фактом укладання Договору купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, що підтверджується змістом рішення від 04.11.2013 року по справі № 2/1522/11454/11 за його власним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», поданим у 2011 році.

Представник ПАТ « УкрСиббанк» у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню не у зв’язку зі спливом строків позовної давності, а за безпідставністю позовних вимог.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 23, 256, 257, 261, 267, 513, 533, 626, 627, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05.11.2018 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

25.10.18