Постанова № 7760111, 20.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46880/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Білан В.В.,

за участю:

представника позивача - Курило Н.В.

представника відповідача - Міняйло Т.Ю, Переяслівець В.М., Тогільцева Т.І., Воробйова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000532310/0, №0000542310/0, №0001782301/0, №0001792301/0 від 24.06.2009 року, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень №0000532310/0, №0000542310/0, №0001782301/0, №0001792301/0 від 24.06.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він правомірно сформував свій валовий дохід у 2008 році правомірно крім заниження його на 32856,51 грн. (попередня оплата від ВАТ "Бассоль" в сумі 131426,05 грн.). Крім того, позивач зазначає, що у 2007 - 2008 роках відніс до своїх валових витрат 462302 грн. правомірно в порядку встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також зауважує, що свій податковий кредит у 2007 - 2008 роках формував виключно на підставі податкових накладних виданих його контрагентами (суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, ПП "Сучасні матеріали"), а судження податкового органу про нікчемність договорів за якими видавались податкові накладні безпідставні на необґрунтовані, оскільки реальність та товарність угод підтверджується первинною документацією яка надавалась податковому органу при проведенні перевірки. Щодо віднесення позивачем до свого податкового кредиту 68820,67 грн. за січень 2008 року він зазначає, що контролюючий орган діяв правомірно в зв'язку із чим не ставить під сумнів визначення йому податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 103227,43 грн. (за основним платежем 68820,67 грн. та штрафними санкціями 34406,76 грн.) податковим повідомленням - рішенням №0001792301/0 від 24.06.2009 року. Посилаючись на вищенаведене позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві№0000532310/0, №0000542310/0 від 24.06.2009 року та частково скасувати податкові повідомлення - рішення №0001782301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. - за основним платежем 174804,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001792301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 263124,33 грн. - за основним платежем 131565,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 18.12.2009 року).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову та в судовому засіданні просили суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставно завищеним позивачем податкового кредиту, безпідставного віднесення витрат до валових та заниженням валового доходу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" (далі-позивач)21.09.1995 року зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 23557449) розпорядженням №706-Р від 21.09.1995 року Октябрського райвиконкому м.Полтави.

З 12.10.1995 року позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м.Полтаві.

Працівниками відповідача в період з 18.06.2009 року по 23.06.2009 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ НВП "Зонд" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Лиспол, ПП "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_1 за період з 01.06.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки 23.06.2009 року відповідачем складено акт №1298/23-8/23557449, в якому зафіксовано порушення п.5.1 п.5.2.1. п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на прибуток:

- за 1 квартал 2007р. на суму 49198,00 грн.;

- за 1 півріччя 2007р. на суму 163633,00 грн. в тому числі за 2-й квартал 2007 р. - 114435,00 грн.

- за 9 місяців 2007р. в сумі 370734,00 грн. в тому числі за 3-квартал 2007 р. - 207101,00 грн.

- за 2007 рік на суму 462302,00 грн. в тому числі за 4-й квартал 2007 р. - 91568,00 грн.

занижено податок на додану вартість за нікчемними правочинами на загальну суму 290671,00 грн. в тому числі по періодах:

- за березень 2007р. на суму - 8500,00 грн.;

- за квітень 2007р. на суму - 46483,00 грн.;

- за травень 2007р. на суму - 8500,00 грн.;

- за серпень 2007р. на суму - 161787,00 грн.;

- за вересень 2007р. на суму - 9515,00 грн.;

- за жовтень 2007р. на суму - 7611,00 грн.;

- за листопад 2007р. на суму - 16936,00 грн.;

- за грудень 2007р. на суму - 31339,00 грн.

Крім того, працівниками відповідача в період з 30.04.2009 року по 01.06.2009 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВП "Зонд" з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки 23.06.2009 року відповідачем складено акт №1295/23-1/23557449, в якому зафіксовано порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.1, п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.3, п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на прибуток:

- за 1-й квартал 2008р. на суму 48084,00 грн.;

-2-й квартал 2008р. на суму 306117,00 грн.;

- 3-й квартал 2008р. на суму 76773,00 грн.;

- 4-й квартал 2008р. на суму 70032,00 грн.

занижено податок на додану вартість на загальну суму 331945,00 грн. в тому числі по періодах: січень 2008р. на суму 84044,00 грн., квітень 2008р. на суму 68701,00 грн., травень 2008р. на суму 45699,00 грн., вересень 2008р. на суму 43770,00 грн., - жовтень 2008р. на суму 89731,00 грн.

На підставі вищенаведеного актів перевірок №1295/23-1/23557449, №1298/23-8/23557449 від 23.06.2009 року відповідачем 24.06.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000532310/0, №0000542310/0, №0001782301/0, №0001792301/0.

З вимогою про часткове скасування вищенаведених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві№0000542310/0 від 24.06.2009 року та №0001792301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 263124,33 грн. - за основним платежем 131565,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд приходить до наступних висновків.

Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон 168/97-ВР) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ) визначалося, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, дійсно сформував податковий кредит у березні - грудні 2007 року на суму ПДВ - 290671 грн. та у січні, квітні, травні, вересні, жовтні 2008 року на суму ПДВ - 263124,3 грн. на підставі податкових накладних виданих ПП "Сучасні технології" та СПД ФО ОСОБА_1

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону України "Про ПДВ" визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП "Сучасні технології" та СПД ФО "ОСОБА_1" зареєстровані як платника ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації договірних відносин позивача з ПП "Сучасні технології" та СПД ФО "ОСОБА_1, останніми поставлявся товар ТОВ НВП "Зонд" та відповідно видавались податкові накладні, дані обставини підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, відомостями по рахункам контрагентів, які досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або виписка податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав цей Закон не передбачає.

Виходячи з вищенаведеного, та беручи до уваги той факт, що контрагенти позивача являються платниками ПДВ та видані ними податкові накладні відповідають вимогам Закону України Про ПДВ, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував свій податковий кредит за період з березня по грудень 2007 року в сумі 290671 грн. та за січень, квітень, травень, вересень, жовтень 2008 року в сумі 331945 грн., а тому відповідно податкове повідомлення - рішення№0000542310/0 від 24.06.2009 року та податкове повідомлення - рішення №0001792301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 263124,33 грн. - за основним платежем 131565,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, необхідно скасувати як неправомірні.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві№0000532310/0 від 24.06.2009 року та №0001782301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. - за основним платежем 174804,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Донараховуючи позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість податковий орган мотивував, тим, що між ТОВ НВП "Зонд" та його контрагентами ПП "Сучасні технології" та СПД ФО "ОСОБА_1 укладались нікчемні правочини, тобто завідомо спрямовані на ухилення від сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пояснень позивача та матеріалів справи у 2007 та 2008 роках ТОВ НВП "Зонд" малого господарські відносини з ПП "Сучасні технології" та СПД ФО "ОСОБА_1 Судом встановлено, що на протязі 2007 - 2008 років позивачем отримано від ПП "Сучасні технології" матеріальні цінності на загальну суму 1478698,43 грн. та від СПД ОСОБА_1 матеріальні цінності на суму 1407267,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації договірних відносин позивача з ПП "Сучасні технології" та СПД ФО "ОСОБА_1, останніми поставлявся товар ТОВ НВП "Зонд" та відповідно видавались податкові накладні, дані обставини підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, відомостями по рахункам контрагентів, які досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що правові наслідки, що зумовлені даними правочинами створені на підставі волі субєктів господарювання за даними правочинами відповідає їх зовнішнім проявам, і умови зазначених договорів виконані в повному обсязі та не носять ознак фіктивності. З наведених підстав, судом відхиляються твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП "Сучасні технології" та СПД ФО ОСОБА_1

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відобразив у своїй податковій звітності та відніс до валових витрат у 2007 році 462302 грн. та у 2008 році 468149,49 грн., а тому відповідно податкове повідомлення - рішення№0000532310/0 від 24.06.2009 року та податкове повідомлення - рішення №0001782301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. - за основним платежем 174804,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, необхідно скасувати як неправомірні.

Крім того, для повного та обєктивного розгляду справи, судом призначалась судово-економічна експертиза проведення якої доручалось Київському науково дослідному інституту судових експертиз. Висновок вказаної експертизи №10569/11226 залучений до матеріалів справи. Експертним дослідженням також підтверджено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу у актах перевірок.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що вартість судово-економічної експертизи яка призначалась по справі була оплачена ТОВ НВП «Зонд», то враховуючи те, що адміністративний позов задоволено в повному обсязі витрати понесені позивачем при сплаті судового збору та оплати експертизи в порядку ч.1 ст.94 КАС України відшкодовуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві№0000532310/0, №0000542310/0 від 24.06.2009 року, №0001782301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. - за основним платежем 174804,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001792301/0 від 24.06.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 263124,33 грн. - за основним платежем 131565,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі 19734,00 грн.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 25.01.2010 року.

СуддяС.С. Бойко