Постанова № 7759945, 21.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-21847/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представників позивача - Баранової В.І., Волошиної Т.І.

представників відповідача - Чалої О.Д., Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач)про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення рішення від 12.10.2004 року № 0001022600/0, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 1 253 649 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в акті перевірки від 08.10.2004 року № 7/Д/03351912/35-30-006 відповідачем констатовано порушення п. 6.2.1. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, неправомірність застосування нульової ставки при обчисленні та сплаті ПДВ за лютий та липень 2002 року. При цьому акт документальної перевірки грунтується на рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003 року у справі № 2-6320, яким первинні бухгалтерські документи з реквізитами ДП "Верена" за підписом Ткаченко В.О. в якості директора визнано недійсними з моменту підписання, у зв'язку з чим перевіряючими в акті вказано, що недійсними вважаються договори комісії від 30.11.2001 року, 29.04.2002 року, укладені між ВАТ "Полтавагаз" та ДП "Верена", зовнішньо-економічні контракти від 11.12.2001 року № 4/12, від 27.05.2002 року № 1/05, ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, ВМД №013531 від 01.07.2002 року, звіти комісіонера ДП "Верена" до договорів комісії, ТТН № 157576 від 30.11.2001 року, № 157579 від 29.04.2002 року. Разом з тим, пункт 6.2.1. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною умовою для застосування нульової ставки ПДВ встановлює лише наявність належно оформленої вантажно-митної декларації. При цьому ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року були оформлені з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів, тому були підставою для застосування нульової ставки нульової ставки ПДВ до операцій з продажу товарів, вивезених (експортованих) за межі митної території України. Крім того, згідно ст. 47 Митного кодексу України (що діяв на період оформлення ВМД) допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснювалося шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його декларантом і для визнання ВМД недійсною необхідно було провести анулювання свідоцтва декларанта.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.03.2005 року позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення рішення від 12.10.2004 року № 0001022600/0, яким Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 253 649 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року задоволено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2005 року скасовано, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006 року задоволено касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року скасовано, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2005 року залишено в силі.

Верховний суд України, розглянувши справу за винятковими обставинами, прийняв постанову від 20.05.2008 року, до мотивувальної та резолютивної частини якої ухвалою від 20.01.2009 року внесено виправлення. Постановою Верховного суду України від 20.05.2008 року з урахуванням виправлень ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.01.2009 року дану справу Верховним судом України направлено до Полтавського окружного адміністративного суду, надійшла 10.02.2009 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року справу прийнято до провадження суду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 16.09.2004 року по 08.10.2004 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань УПМ ДПА в Полтавській області Мазохою Л.Я. проведено позапланову документальну перевірку ВАТ «Полтавагаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.11.2001 року по 01.01.2003 року, за результатами якої складено акт № 7/Д/03351912/35-30-006 від 08.10.2004 року.

Перевіркою зафіксовано порушення Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" п.п.6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, неправомірне нарахування податку на додану вартість за нульовою ставкою, що призвело до зменшення бази оподаткування на суму 6268244 грн. та несплати до бюджету податку на додану вартість за 2002 рік на суму 1253649 грн., в тому числі по періодах:

- лютий 2002 року 999785 грн.;

- липень 2002 року 253864 грн.

12.10.2004 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022600/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1253 649 грн.

Із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден, у звязку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку винесеному Державною податковою інспекцією у м. Полтаві податковому повідомленню-рішенню № 0001022600/0 від 12.10.2004 року, суд приходить до наступних висновків.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» зареєстроване як юридична особа 30.12.1994 року рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 1099-р, основними видами діяльності якого за КВЕД є: 40.20.2. розподілення газоподібного палива системою трубопроводів; 52.12.0. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 60.24.1. діяльність автомобільного вантажного транспорту; 60.22.0. пасажирські транспортні перевезення; 45.21.4 будівництво трубопроводів і прокладання ліній енергозабезпечення та зв'язку місцевого призначення; додаткові роботи; 51.70.0 інші види оптової торгівлі, що підтверджується довідкою № 002/1194 від 06.07.2004 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Позивач зареєстрований як платник ПДВ 08.07.1997 року, про що видано свідоцтво платника ПДВ № 23506092, що зафіксовано в акті перевірки від 08.10.2004 року та не заперечується сторонами.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (покупець) та Малим дочірнім підприємством «Хімімпекс» (продавець) було укладено договори купівлі - продажу № 7 від 29.11.2001 року та б/н від 29.04.2002 року, відповідно до яких продавець продає, а покупець купує товар дріт з манганінового сплаву 0,1 мм на загальну суму 7513754,4 грн., у т.ч. ПДВ 1252292,4 грн. Умовою поставки визначено поставку товару на склад, вказаний покупцем.

На виконання зазначених договорів позивачем отримано від МДП «Хімімпекс» дріт манганіновий на суму 7513754,4 грн. згідно накладної № 33 від 30.11.2001 року, податкової накладної № 33 від 30.11.2001 року на загальну суму 6013094,4 грн., в т.ч. ПДВ 1002182,4 грн.; накладної № 15 від 29.04.2002 року, податкової накладної № 15 від 29.04.2002 року на загальну суму 1500660 грн., в т.ч. ПДВ 250110 грн., акту прийому-передачі товару № 1 від 29.04.2002 року.

Оплату товару за договорами купівлі-продажу позивачем здійснено частково перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок МДП «Хімімпекс», частково векселями (стор. 6-7 акту перевірки).

Між позивачем (Комітент) та Дочірнім підприємством «Верена» (Комісіонер) було укладено договори комісії від 30.11.2001 року та від 29.04.2002 року.

Згідно п.1.1. Договору комісії від 30.11.2001 року Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значущі дії здійснювати реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить Комітенту (асортимент, кількість, інші характеристики вказаної продукції визначаються у специфікаціях, оформлених у вигляді Додатку № 1 до контракту, який є невід'ємною його частиною), укладати контракти купівлі-продажу, оформлювати і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента. Пунктом 3.1. договору визначено, що передача товару здійснюється по акту в такому порядку: місце передачі м. Одеса, склад ДП «Верена», порядок транспортування товару визначається Комісіонером.

Специфікацією № 1 до договору від 30.11.2001 року передбачено товар дріт манганіновий 0,1 мм кількістю 782955 м на загальну суму 5010912 грн., ПДВ за нульовою ставкою.

Актом прийому-передачі товару на комісію від 30.11.2001 року вказаний товар передано позивачем ДП «Верена» на комісію.

11.12.2001 року Дочірнім підприємством «Верена» (постачальник) в особі директора Ткаченко В.А. укладено з Компанією «ALKU International» (покупець) в особі Елени Андреу контракт № 4/12, за яким постачальник продав, а покупець придбав на умовах СІР, Туреччина, манганіновий кабель 0,1 мм в кількості 782955 м.

Відповідно до п. 4.1. контракту поставка товару здійснюється у країну отримувача Туреччина. Пунктом 3.2. контракту визначено, що датою поставки є дата митного оформлення товару згідно відвантажувальних документів.

Специфікацією № 1 до контракту було визначено асортимент продукції, а саме, дріт манганіновий діаметром 0,1 мм, упаковка бобіни 3-9 кг, загальні кількість 38 бобін, вагою 63,58 кг, 78295 м.

На виконання вказаного контракту ДП «Верена» було забезпечено оформлення вантажно-митної декларації № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, відповідно до якої вищевказаний товар передається Компанії «ALKU International» (Нью-Джерсі, США) за умовами поставки Туреччина, вартістю 4998923 грн. Вантажно-митна декларація містить інформацію про декларанта митний брокер ТОВ «Новікь», та скріплена номерними печатками інспектора Чорноморської регіональної митниці від 08.02.2002 року у графі «завершення митного контролю».

В акті перевірки встановлено, що згідно довідки № 17/2556 від 20.02.2002 року, виданої АБ «Південний» м. Одеса, на валютний рахунок ДП «Верена», відкритий АБ «Південний», надійшла валютна виручка від нерезидента по контракту № 4/12 від 11.12.2001 року і ВМД № 50000/2/500996 в сумі 939546 дол. США.

Комісіонер ДП «Верена» надав Комітенту звіт, згідно якого підтвердив, що усі роботи, пов'язані з експортом товару, виконані в повному обсязі.

Згідно договору комісії від 29.04.2002 року ДП «Верена» (Комісіонер) бере на себе зобов'язання з реалізації товару позивача (Комітента) за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок Комітента, у свою чергу Комітент зобов'язується виплатити Комісіонеру винагороду за надану послугу (п.1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. договору товаром є дріт з манганінового сплаву кількістю 198500 м, на загальну суму 1266430 грн., ПДВ за нульовою ставкою. Пунктом 3.1. договору визначено, що передача товару на комісію здійснюється по акту в такому порядку: місце передачі м. Одеса, порядок транспортування - самовивезення.

Актом прийому-передачі товару на комісію від 29.04.2002 року вказаний товар передано позивачем ДП «Верена» на комісію.

27.05.2002 року Дочірнім підприємством «Верена» (постачальник) в особі директора Ткаченко В.А. укладено з Компанією «ALKU International» (покупець) в особі Елени Андреу контракт № 1/05, за яким постачальник продав, а покупець придбав на умовах СІF, Туреччина, манганіновий кабель 0,1 мм в кількості 198 500 м.

Відповідно до п. 4.1. контракту поставка товару здійснюється у країну отримувача Туреччина, Стамбул. Пунктом 3.2. контракту визначено, що датою поставки є дата митного оформлення товару згідно відвантажувальних документів.

Специфікацією № 1 до контракту було визначено асортимент продукції, а саме, дріт манганіновий діаметром 0,1 мм , упаковка бобіни 3-9 кг, загальна кількість 28 бобін, вагою 16,12 кг, 198 500 м.

На виконання вказаного контракту ДП «Верена» було забезпечено оформлення вантажно-митної декларації № №013531 від 01.07.2002 року, відповідно до якої вищевказаний товар передається Компанії «ALKU International» (Нью-Джерсі, США) за умовами поставки Туреччина, Стамбул, за ціною 1269320,16 грн. Вантажно-митна декларація містить інформацію про декларанта митний брокер «Одеський морський торговельний порт», скріплена номерними печатками інспектора Чорноморської регіональної митниці від 27.06.2002 року та 01.07.2002 року у графі «завершення митного контролю».

Згідно довідки № 17/6615 від 11.07.2002 року, виданої АБ «Південний» м. Одеса, на валютний рахунок ДП «Верена», відкритого АБ «Південний», надійшла валютна виручка від нерезидента по контракту № 1/05 від 27.05.2002 року.

Комісіонер ДП «Верена» надав Комітенту звіт від 25.09.2002 року, згідно якого підтвердив, що усі роботи, пов'язані з експортом товару, виконані в повному обсязі.

В акті перевірки (ст. 9) констатовано, що після виконання комісійного доручення комісіонером ДП «Верена» за реалізований комісійний товар перераховано на розрахунковий рахунок комітента ВАТ «Полтавагаз» кошти в національній валюті за відвантажену продукцію у повному обсязі в сумі 6261462 грн.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, № 168/97-ВР (надалі Закону «Про ПДВ») податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вказаної норми Закону з посиланням в акті перевірки на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003 року, яке набрало законної сили 15.12.2003 року, визнано недійсними первинні бухгалтерські документи ДП «Верена» за підписом Ткаченко В.О. в якості директора підприємства, з моменту їх підписання. Перевіряючим зазначено, що вважаються недійсними наступні документи: договори комісії від 30.11.2001 року, 29.04.2002 року, укладені між ВАТ "Полтавагаз" та ДП "Верена", зовнішньо-економічні контракти від 11.12.2001 року № 4/12, від 27.05.2002 року № 1/05, ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, ВМД №013531 від 01.07.2002 року, звіти комісіонера ДП "Верена" до договорів комісії, товарно-транспортні накладні № 157576 від 30.11.2001 року, № 157579 від 29.04.2002 року.

Перевіркою констатовано невідповідність ВМД вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09.07.1997 року № 307, з огляду на те, що у графі 9 ВМД «Особа відповідальна за фінансове врегулювання» наявна інформація про ДП «Верена», натомість договори комісії, підписані Ткаченко В.О., визнано недійсними, і у графі 50 «Довіритель» також значиться Ткаченко В.О.

За таких обставин перевіряючим в акті перевірки зроблено висновок, що оскільки вантажно-митні декларації рішенням суду від 12.11.2003 року визнані недійсними з моменту їх підписання (оформлені не належним чином), позивач не мав підстав для застосування нульової ставки з податку на додану вартість у лютому та липні 2002 року, натомість неправомірне застосування нульової ставки призвело до заниження бази оподаткування на 6268244 грн. та не сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 1253649 грн.

Разом з тим суд вважає, що зазначений висновок перевірки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З аналізу пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону «Про ПДВ» вбачається, що право платника податку застосувати нульову ставку податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів виникає у разі, якщо їх вивезення (експортування) за межі митної території України засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 (в редакції, яка діяла на момент оформлення ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року), визначено, що вантажна митна декларація це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Згідно п. 5 Положення достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій.

При цьому відповідно до п. 8 Положення ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Графи вантажно-митної декларації заповнюються відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307 (надалі Інструкція).

Як вбачається з наявних у справі вантажно-митних декларацій № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року, у них заповнені усі графи згідно вимог Інструкції. Графи 2 «відправник/експортер» (ВАТ «Полтавагаз»), 8 «одержувач товару» («ALKU International» (Нью-Джерсі, США), 9 «особа, відповідальна за фінансове врегулювання» (Дочірнє підприємство «Верена») містять достовірну інформацію щодо юридичних осіб.

Так, повідомленням Управління МВС в Полтавській області від 10.07.2003 року № 10/198 на запит УПМ ДПА в Полтавській області підтверджено, що фірма «ALKU International», реєстраційний № 0100839942, дійсно зареєстрована в США.

Дочірнє підприємство «Верена» зареєстроване як юридична особа 24.12.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи довідкою про включення до Єдиного державного підприємств та організацій України, копії яких наявні у матеріалах справи. Крім того, листом Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 19.09.2005 року № 30651/7/10-0116 ДПІ у м. Полтаві повідомлено, що дочірнє підприємство «Верена», код ЄДРПОУ 30699480, перебуває на податковому обліку, стан платника основний платник, внесений до Реєстру платників податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ не анульовувалося. Зазначено також, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2004 року скасовано реєстрацію та ліквідовано дочірнє підприємство «Верена», разом з тим, з ЄДРПОУ підприємство не виключено та з податкового обліку не знято, оскільки здійснюється процедура по закриттю поточних рахунків в банківських установах.

Актом документальної перевірки ДП «Верена» по питанню руху проводу манганінового за 2001-2002 рр. від 07.03.2003 року підтверджено, що ДП «Верена» протягом перевіряємого періоду укладало договори комісії з комітентами, згідно яких зобов'язувалось здійснювати за винагороду від свого імені та за рахунок комітентів реалізацію нерезидентам України провід манганіновий, який належить комітентам, а також що ДП «Верена» укладало експортні договори з компанією «ALKU International» на поставку товару (провід манганіновий), при цьому одним з експортерів товару було ВАТ «Полтавагаз».

Таким чином, на момент оформлення вантажно-митних декларацій № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року дочірнє підприємство «Верена» було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, перебувало на податковому обліку, в тому числі як платник ПДВ.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003 року, яке набрало законної сили, первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства «Верена» (податкові накладні, накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт та інші) за підписом Ткаченко В.О. в якості директора визнано недійсними з моменту їх підписання.

При цьому у рішенні встановлено, що Ткаченко В.О. підписувала документи ДП «Верена» до 01 листопада 2002 року (хоч і пояснила, що не розуміла їх значення). Зазначене підтверджується також письмовими поясненнями Ткаченко В.О., наявними у матеріалах справи.

За таких обставин, договори комісії від 30.11.2001 року, 29.04.2002 року, укладені між ВАТ "Полтавагаз" та ДП "Верена", зовнішньо-економічні контракти від 11.12.2001 року № 4/12, від 27.05.2002 року № 1/05, ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, ВМД №013531 від 01.07.2002 року, звіти комісіонера ДП "Верена" містили підпис Ткаченко В.О., як керівника підприємства, зареєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства.

Поняття первинного документа визначено у ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» договори комісії від 30.11.2001 року, 29.04.2002 року, укладені між ВАТ "Полтавагаз" та ДП "Верена", зовнішньо-економічні контракти від 11.12.2001 року № 4/12, від 27.05.2002 року № 1/05, ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, ВМД №013531 від 01.07.2002 року не є первинними документами ДП «Верена», тому висновок перевірки про те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003 року визнано недійсними зазначені документи є помилковим.

Також необхідно зазначити, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003 року скасовано ухвалою цього ж суду від 22.02.2005 року під час перегляду його за нововиявленими обставинами за заявою Малого дочірнього підприємства «Селена». Справу за позовом прокурора Приморського району м. Одеси та ДПІ у Приморському районі м. Одеси до Ткаченко В.О., Дочірнього підприємства «Верена» і Малого дочірнього підприємства Селена» про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів з реквізитами дочірнього підприємства «Верена» залишено без розгляду ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2005 року, яка набрала законної сили 29.04.2005 року. В іншій справі за позовом прокурора Приморського району в інтересах ДПІ до Ткаченко В.О. про визнання недійсними бухгалтерських документів закрито провадження ухвалою суду 14.05.2007 року, яка набрала законної сили 24.05.2007 року, що підтверджується копією обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-5333/05 (2-51832/06), наявною у справі.

Інших судових рішень щодо визнання недійсними документів ДП «Верена» відповідачем не надано, хоча згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також судом встановлено, що вантажно-митні декларації № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року містять номерні печатки інспектора Чорноморської регіональної митниці, що здійснив митне оформлення товару у графі «завершення митного контролю», тому згідно п. 8 Положення про вантажну митну декларацію вважалися оформленими.

Також на зворотньому боці вантажно-митної декларації №013531 від 01.07.2002 року Чорноморською регіональною митницею вчинено запис, що задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 06.07.2002 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що порядок вчинення такого запису запроваджено лише з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» та Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 року № 163/121.

Так, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» було встановлено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Пунктами 6, 7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України також було передбачено, що для одержання експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, звертається до митного органу, що здійснив митне оформлення експорту цих товарів, із заявою про надання підтвердження про фактичне вивезення (пересилання) експортованих ним товарів за межі митної території України. Одержавши таку заяву, митний орган, до якого із заявою звернувся цей суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснює реєстрацію заяви та розглядає її протягом п'яти робочих днів. Протягом цього періоду митний орган звіряє доданий до заяви оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) з іншими примірниками цієї ВМД, що зберігаються в митниці. За відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів, митним органом на п'ятому основному аркуші ("примірник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" та зазначається дата фактичного вивезення.

Враховуючи викладене, на момент оформлення вантажно-митної декларації № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року механізм підтвердження факту вивезення товару за межі митної території України не був врегульований нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим запис про вивезення товару, який наявний у вантажно-митній декларації №013531 від 01.07.2002 року, у вказаній ВМД відсутній. Тому суд вважає, що вантажно-митну декларацію № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року було оформлено згідно вимог чинного на дату її складання законодавства.

На запит позивача від 10.08.2005 року № 14/2247 щодо підтвердження факту вивезення за межі території України проводу манганінового згідно ВМД № 5000/2/500996 від 08.02.2002 року, Одеською митницею надано відповідь від 16.09.2005 року № 18/28-02/4421, якою підтверджено, що така ВМД дійсно оформлювалася у Чорноморській регіональній митниці, разом з тим зазначена ВМД та документи, на підставі яких здійснювалося митне оформлення вилучені на підставі постанови Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Одеській області, тому відсутня можливість надати однозначну відповідь щодо факту вивезення товару за межі території України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вивезення (експортування) дроту манганінового за межі митної території України у лютому та липні 2002 року було засвідчене належним чином оформленими (згідно вимог законодавства, чинного на дату їх складення) вантажно-митними деклараціями від 08.02.2002 року, №013531 від 01.07.2002 року, складеними під час виконання зовнішньоекономічних контрактів від 11.12.2001 року № 4/12, від 27.05.2002 року № 1/05, які були виконані сторонами, тому позивач на підставі пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону «Про ПДВ» мав право застосувати нульову ставку податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів.

Посилання відповідача на сумнівність транспортування товару (дроту манганінового) від МДП «Хімімпекс» до ДП «Верена» у зв'язку з поясненнями водіїв ВАТ «Завод радіально-свердлинних верстатів» ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що вони не здійснювали такі перевезення згідно товарно-транспортних накладних серії 02 ААС № 157576 від 30.11.2001 року, № 02 ААС № 157579 від 29.04.2002 року, суд не бере до уваги, оскільки договорами комісії від 30.11.2001 року та від 29.04.2002 року між позивачем (Комітент) та Дочірнім підприємством «Верена» (Комісіонер) було передбачено порядок передачі товару, за яким порядок транспортування товару визначається Комісіонером (п. 3.1. договору від 30.11.2001 року) та порядок транспортування самовивезення ( п. 3.1. договору від 29.04.2002 року). Таким чином перевезення дроту манганінового від МДП «Хімімпекс» до ДП «Верена» здійснювалося в межах господарських відносин ДП «Верена» та ВАТ «Завод радіально-свердлинних верстатів», відповідальність за документальне оформлення яких покладається на сторони відносин. Крім того, доводи відповідача про сумнівність перевезення від МДП «Хімімпекс» до ДП «Верена» не можуть беззаперечно свідчити про відсутність факту вивезення товару за межі митної території України на виконання зовнішньоекономічних контрактів, оскільки такий факт підтверджується вантажно-митними деклараціями.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 12.10.2004 року № 0001022600/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 1 253 649 грн. є необґрунтованим, винесено без урахування вимог Закону України «Про ПДВ», інших нормативно-правових актів.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2004 року № 0001022600/0, та визнати його протиправним і скасувати.

Отже, позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.п. 2, 5, 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», п.п. 6, 7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 року № 163/121, статтями 2, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12.10.2004 року № 0001022600/0 про визначення Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 253 649 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" судові витрати в розмірі 203 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько