Ухвала суду № 77598628, 01.11.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11078/14-ц

4-с/295/71/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого – судді Полонця С.М.,

секретаря с/з – ОСОБА_1,

розглянув скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

за участю: заявника – ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3, державного виконавця – Корнєєва М.М., -

ВСТАНОВИВ:

Боржник ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправним та скасувати звіт про проведення незалежної оцінки майна №180904-М, складений суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання ОСОБА_4, а саме: квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності. При цьому посилається на те, що оцінка майна була проведена суб’єктом оціночної діяльності без візуального огляду приміщення та без доступу до нього і оцінка є заниженою, а державний виконавець не повідомляв її про проведення оцінки майна.

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали скаргу з підстав, викладених у ній та просили її задовольнити, а також поновити строк звернення до суду зі скаргою, який пропущено з поважних причин.

Стягувач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Державний виконавець в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги та залишити її без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 від 04.09.2018 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №57019180 від 16.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк», призначено суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання ОСОБА_4.

Вищевказаним суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання 04-14 вересня 2018 року складено звіт №180904-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об’єкту – квартири №6, що належить ОСОБА_2, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 19 для подальшої реалізації шляхом продажу через аукціон.

Відповідно до вказаного звіту вартість об’єкта оцінки станом на 14.09.2018 року складає 284203,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про результати оцінки описаного та арештованого майна від 19.09.2018 року заявник ОСОБА_2 отримала 05.10.2018 року, а копію звіту про проведення незалежної оцінки отримала 09.10.2018 року та вперше звернулася до суду зі скаргою12.10.2018 року. Однак ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16.10.2018 року скаргу було повернуто скаржнику. У подальшому заявник звернулася до суду зі скаргою 24.10.2018 року, а тому суд вважає причину пропуску строку звернення до суду зі скаргою поважною та задовольняє клопотання представника про поновлення пропущеного строку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», а постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 року затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна».

Відповідно до пунктів 14, 15, 16 Національного стандарту № 1 визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Пунктами 36, 37 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Відповідно до пунктів 51, 52 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Отже, відповідно до положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця і здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.

В якості доводів про необґрунтованість спірної оцінки заявник посилається на недотримання порядку та методів проведення оцінки майна та зазначає, що ціна, визначена у звіті є значно заниженою та такою, що не відповідає реальному стану нерухомого майна та об'єктивним цінам, що склались на ринку нерухомості.

Однак, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу.

Крім того, у скарзі заявник посилається на те, що звіти були проведені без безпосереднього виходу за місцем знаходження майна. Проте, доказами дані факти також підкріплені не були.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, законодавством визначений чіткий порядок спростування та оспорювання результатів оцінки майна, а саме шляхом проведення рецензування звіту про оцінку.

Беручи до уваги вищевикладене, вимоги розділу VII ЦПК України, яким не передбачений принцип змагальності сторін на даній стадії (збирання доказів та призначення експертиз і будь-якого виду рецензування), скаржник не був позбавлений можливості самостійно звернутись із письмовим запитом щодо рецензування звіту про оцінку майна до осіб, які відповідно до Закону мають право здійснювати рецензування звіту. Проте самоусунувся від виконання своїх процесуальних обов’язків.

Як вбачається з п.п. 35, 36 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Пунктом 38 передбачено застосування таких основних методичних підходів для проведення оцінки майна: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Як вбачається із оскаржуваного звіту про оцінку майна, він ґрунтуються на порівняльному підході, який дає результат наближений до ринкової вартості такого майна.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано її незгоду з вартістю оціненого майна, не надано доказів її неправильного визначення та того, що визначена вартість вочевидь є меншою ніж вартість аналогічних об’єктів нерухомості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2, оскільки вона є необґрунтованою та не підтверджується належними і допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 259-261, 450, 451 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду зі скаргою.

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 01.11.2018 року.

Суддя: