Рішення № 77591956, 31.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3118/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 31 липня 2018 року №ПЛ1610/159/АВ/П;

- визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 серпня 2018 року №ПЛ1610/159/АВ/П/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані постанова та припис прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, упереджено, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача. ФО-П ОСОБА_3 зазначає, що жодних інспекційних відвідувань відносно неї 14.04.2018 не проводилося та ніяких актів за результатом їх проведення не складалося, у зв'язку з чим посилання у спірній постанові на акт інспекційного відвідування від 14.04.2018 №ПЛ855/159/АВ остання вважає безпідставним. Позивач наполягає на тому, що не допускала порушення частини 3 статті 24 КзпП України в частині допущення до роботи найманих працівників ОСОБА_4 в період з 01.05.2018 по 30.05.2018 та ОСОБА_5 в період з 25.06.2018 по 09.07.2018 без належного оформлення трудових відносин, у зв'язку з чим на неї безпідставно накладено штраф у розмірі 223380,00 грн. Зауважує, що між нею та громадянкою ОСОБА_5 було укладено цивільно-правовий договір від 25.06.2018, оскільки виконання останньою на її користь робіт мало тимчасовий характер. Стосовно взаємовідносин з ОСОБА_4 позивач пояснює, що у зв’язку з відкриттям магазину у травні 2018 року, з метою організації прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнього прибирання, проведення сортування та розпаковки/упаковки сезонного товару, викладки товару згідно стандартів торгівлі, вона звернулася до ФО-П ОСОБА_6, який надав ці послуги шляхом покладання виконання своїх обов’язків на третіх осіб, а саме - ОСОБА_4 Між ФО-П ОСОБА_6 та громадянкою ОСОБА_4 01.05.2018 був підписаний договір про надання послуг на користь третьої особи. Після виконання обов’язків згідно договору від 01.05.2018, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2018, ФО-П ОСОБА_6 виплатив ОСОБА_4 відповідну винагороду. Відтак, в даному випадку мали місце саме правовідносини між ФО-П ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а не останньої з ФО-П ОСОБА_3 Крім цього, позивач відмічає передчасність винесення спірного припису, оскільки акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень складені одночасно 31.07.2018, а не після розгляду зауважень до акту, які надавалися представником позивача 31.07.2018.

Ухвалою суду від 07.09.2018 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.09.2018 позивач усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі від 07.09.2018.

Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11:40 17.10.2018, в проведенні якого оголошувалась перерва до 15:20 30.10.2018, за результатами проведення якого, у свою чергу, суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення до 11:30 31.10.2018.

12.10.2018 від Управління Держпраці у Полтавській області до суду надійшов відзив на позов (а.с. 72-76), у якому останнє просить суд відмовити в задоволенні позову ФО-П ОСОБА_3, посилаючись на те, що від Карлівської районної філії Полтавського ОЦЗ та Карлівської РДА до управління надійшла інформація, за змістом якої діяльність у магазинах ФО-П ОСОБА_3 здійснюється із залученням найманих працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно з доданими до вказаної інформації довідками спостереження та обстеження, за письмовими поясненнями ОСОБА_4 остання працює з 01.05.2018 без належного оформлення та отримує заробітну плату, режим роботи з 08:00 до 18:00, а за усними поясненнями ОСОБА_5 остання проходила стажування без оформлення трудових відносин з 25.06.2018, графік роботи щоденно з 08:00 до 18:00, заробітну плату ще не отримувала. Отримання управлінням вказаної інформації слугувало підставою для проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3, за результатами якого встановлено порушення останньою частин 1, 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівників до роботи без укладення трудового договору. Так, під час проведення інспекційного відвідування представниками ФО-П ОСОБА_3 надано копії наказів про прийняття на роботу працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копії трудових договорів. ОСОБА_4 прийнято на роботу згідно наказу від 29.05.2018 №5 з 30.05.2018, ОСОБА_5 прийнято на роботу згідно наказу від 06.07.2018 №7 з 09.07.2018. Підтвердження оформлення трудових відносин із ОСОБА_4 протягом періоду з 01.05.2018 по 30.05.2018, ОСОБА_5 з 25.06.2018 по 09.07.2018 відсутнє та при проведенні інспекційного відвідування не надавалося. За викладених обставин, управління вважає обґрунтованим прийняття відносно ФО-П ОСОБА_3 спірних припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю. При цьому, винесення припису саме 31.07.2018 відповідач пояснює тим, що на момент підписання акту (31.07.2018 о 12:00) зауваження від позивача не надходили, про наявність зауважень на акт управлінню стало відомо після їх подання об’єктом відвідування 31.07.2018 о 16:45.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши вступне слово представників сторін, показання свідка та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.05.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Карлівської районної філії Полтавського ОЦЗ (а.с. 77), у якому повідомлено, що 17.05.2018 Карлівською районною робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення у складі представників Управління Держпраці у Полтавській області, Управління соціального захисту населення Карлівської РДА, Карлівської районної філії Полтавського ОЦЗ та представника громадської організації проведено обстеження магазину "Тридцяточка", який знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 44е, керівниками якого є ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2). За результатами обстеження встановлено факт використання найманого працівника без відповідного оформлення. Відтак, Карлівська районна філія Полтавського ОЦЗ просила прийняти дану інформацію до уваги та здійснити відповідні заходи реагування у межах компетенції.

До листа від 17.05.2018 Карлівська районна філія Полтавського ОЦЗ долучила довідку спостереження від 17.05.2018, яка містить пояснення громадянки ОСОБА_4, за змістом яких остання працює з 01.05.2018 без належного оформлення, режим роботи з 08:00 до 18:00, заробітну плату отримує (а.с. 78).

У подальшому, 04.07.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Карлівської РДА (а.с. 79), у якому повідомлено, що 27.06.2018 Карлівською районною робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення у складі представників Карлівського ОУПФУ Полтавської області, Управління соціального захисту населення Карлівської РДА, Карлівської районної філії Полтавського ОЦЗ проведено обстеження магазину "Все від 40", який знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Карлівка, вул. Полтавський шлях, 42/2, керівником якого є ОСОБА_3 За результатами обстеження встановлено факт використання найманого працівника без відповідного оформлення. Відтак, Карлівська РДА просила прийняти дану інформацію до уваги та здійснити відповідні заходи реагування у межах компетенції.

До листа від 04.07.2018 Карлівська РДА долучила довідку обстеження від 27.06.2018, за змістом якої громадянка ОСОБА_5 від надання письмових пояснень відмовилася, з її слів встановлено, що остання проходила стажування без оформлення трудових відносин з 25.06.2018, графік роботи щоденно з 08:00 до 18:00, заробітну плату ще не отримувала (а.с. 80).

25.07.2018 начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_8 видано наказ №123П "Про проведення заходів державного контролю", яким, зокрема, наказано провести інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_3 щодо дотримання нею вимог законодавства про працю у зв’язку з аналізом інформації, наданої Карлівською районною філією Полтавського ОЦЗ від 17.05.2018 №384/04-17 та Карлівською РДА від 04.07.2018 №01-29/1289 (а.с. 81-82).

25.07.2018 за номером №1276 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_9 оформлено направлення на проведення заходу державного контролю, яким проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3 на предмет додержання нею вимог законодавства про працю доручено головному державному інспектору Кодинець Ю.А. (а.с. 83).

Копію вказаного направлення 30.07.2018 вручено представнику ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_10 (а.с. 84).

У період з 30 по 31 липня 2018 року інспектором праці ОСОБА_11 у присутності представників ОСОБА_10 та ОСОБА_12 проведено інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_3, юридична адреса: вул. Ватутіна, 9, с. Патлаївка, Полтавський район, Полтавська область, фактична адреса здійснення діяльності: магазин "Тридцяточка", вул. Полтавський шлях, 44е, м. Карлівка, Полтавська область; магазин "Все від 40", вул. Полтавський шлях, 42/2, м. Карлівка, Полтавська область; магазин "Все від 37", вул. Полтавський шлях, 44, м.Карлівка, Полтавська область, за наслідками якого складено акт №ПЛ1610/159/АВ від 31.07.2018, яким зафіксовано порушення підприємцем частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівників до роботи без укладення трудового договору (а.с. 95-116).

31.07.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1610/159/АВ/П (а.с. 119-120).

У подальшому, 10.08.2018 начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_8 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ1610/159/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФО-П ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн (а.с. 125).

Позивач не погоджується з прийнятими приписом та постановою, в зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №350/403/16-ц.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Якщо фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору.

Судовим розглядом встановлено, що 25.06.2018 між ФО-П ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи (надати послуги): викладка та укладка сезонного товару на торгівельній площі магазину, прибирання площі магазину у період з 26.06.2018 по 30.06.2018 (а.с. 26).

Результати наданих ОСОБА_5 на користь ФО-П ОСОБА_3 робіт (послуг) оформлені актом прийому-передачі наданих послуг (а.с. 27).

Наявна у матеріалах справи розписка про отримання винагороди за надані послуги від 30.06.2018 свідчить про отримання ОСОБА_5 від ФО-П ОСОБА_3 винагороди за послуги, надані згідно цивільно-правового договору від 25.06.2018, а також відсутність до замовника послуг будь-яких претензій зі сторони виконавця послуг (а.с. 28).

За змістом письмових пояснень ОСОБА_5, копія яких долучена позивачем до матеріалів справи (а.с. 29), у кінці червня 2018 року ФО-П ОСОБА_3 звернулася до неї з пропозицією допомогти з укладкою та викладкою товару в магазині, а також в прибиранні приміщення магазину, де здійснює діяльність підприємець. Оскільки такі послуги мали тимчасовий характер вона підписала з ФО-П ОСОБА_3 договір. За надання вказаних послуг вона отримала винагороду. Після цього, ФО-П ОСОБА_3 запропонувала працювати у неї продавцем.

Матеріали справи свідчать, що 06.07.2018 ОСОБА_5 звернулась до ФО-П ОСОБА_3 із заявою про прийняття на посаду продавця-консультанта (а.с. 93). Прийняття вказаної особи на роботу з 09.07.2018 позивач оформила наказом від 06.07.2018 №7 (а.с. 93 зі звороту). Водночас, 09.07.2018 між ФО-П ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений та підписаний відповідний трудовий договір (а.с. 94).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відносини між ФО-П ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_5 у період з 25.06.2018 по 30.06.2018 виникли на підставі волевиявлення сторін за цивільно-правовим, а не трудовим, договором і не порушили ані права останньої, ані інтересів держави.

З’ясовуючи питання про наявність чи відсутність допущення позивачем порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України щодо використання праці найманого працівника ОСОБА_4 без відповідного оформлення, судом встановлено наступне.

Так, 01.05.2018 між ФО-П ОСОБА_6 (кредитор) та ОСОБА_4 (боржник) укладено договір про надання послуг (на користь третьої особи), в порядку та на умовах якого боржник зобов’язується виконати свій обов’язок перед кредитором щодо надання послуг, визначених пунктом 1.2 цього договору, на користь третьої особи, якою є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (а.с. 18).

За змістом пункту 1.2 вказаного договору боржник бере на себе зобов’язання надати такі послуги: - проведення сортування та розпаковки/упаковки сезонного товару; - викладки товару згідно стандартів торгівлі; - прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнє прибирання.

Для надання послуг на користь третьої особи у рамках даного договору кредитор надає боржникові технічне завдання (в письмовій формі), яке має містити перелік, обсяги, ціну конкретних послуг та строки їх надання, послуги надаються боржником у відповідності із технічними завданнями замовника, які є невід’ємною частиною даного договору (пункт 1.3 договору).

Будь-яких доказів визнання вказаного договору нечинним та його скасування матеріали справи не містять.

За змістом технічного завдання від 01.05.2018, підписаного між ФО-П ОСОБА_6 (кредитор) та ОСОБА_4 (боржник), боржник зобов’язується виконати свій обов’язок перед кредитором щодо надання наступних послуг на користь третьої особи: - сортування, розпаковка/упаковка товару 1 партія (вартість послуги 450,00 грн); - викладка товару згідно стандартів торгівлі (вартість послуги 450,00 грн); - прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнє прибирання (вартість послуги 100,00 грн) (а.с. 19).

Результати наданих ОСОБА_4 на користь третьої особи послуг оформлені актом прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2018 (а.с. 20).

Наявна у матеріалах справи розписка про отримання винагороди за надані послуги від 30.05.2018 свідчить про отримання ОСОБА_4 від ФО-П ОСОБА_6 винагороди за послуги, надані згідно договору про надання послуг (на користь третьої особи) від 01.05.2018, а також відсутність до кредитора будь-яких претензій зі сторони боржника (а.с. 21).

Крім того, 01.05.2018 між ФО-П ОСОБА_6 та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг (з покладенням виконання на іншу особу), за умовами якого виконавець (ФО-П ОСОБА_6М.) за завданням замовника (ФО-П ОСОБА_3В.), шляхом покладення виконання договору на інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, зобов'язується надати послуги, визначені в договорі та технічних завданнях, які є невід'ємною його частиною (а.с. 138).

Так, пунктом 1.2 даного договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання надати такі послуги: - проведення сортування та розпаковки/упаковки сезонного товару; - викладки товару згідно стандартів торгівлі; - прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнє прибирання.

На підтвердження надання послуг за вказаним договором позивачем надано суду технічне завдання від 01.05.2018, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2018 та розрахункову квитанцію від 30.05.2018 (а.с. 139-140).

Аналіз наданих суду первинних документів, складених між ФО-П ОСОБА_6 та ФО-П ОСОБА_3, між ФО-П ОСОБА_6 та ОСОБА_4, свідчить про прийняття позивачем наданих послуг від ФО-П ОСОБА_6, які, в свою чергу, надані в травні 2018 року ОСОБА_4 за укладеним з ним договором про надання послуг (на користь третьої особи).

За змістом письмових пояснень ОСОБА_4, копія яких долучена позивачем до матеріалів справи (а.с. 25), 17.05.2018 близько 09:30 ранку в магазин, де остання розпаковувала та викладала товар, зайшло кілька чоловік. Вони представилися членами робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, задавали питання стосовно причини її перебування в магазині, терміну роботи останньої в магазині, власника магазину. Вона перехвилювалася та розгубилася, а тому на багато питань не знала як відповісти. Потім один з представників робочої групи надиктувала текст пояснень та попросила їх підписати, через надмірне хвилювання остання не задумуючись виконала всі її прохання. Разом з тим, ОСОБА_4 пояснює, що в цей період в зручний для себе час вона приходила до магазину з метою проведення прибирання, сортування, розпаковки/упаковки та викладки товару. За виконання цих послуг винагороду вона отримала від ФО-П ОСОБА_6 Пізніше ФО-П ОСОБА_3 запропонувала працювати у неї продавцем.

ОСОБА_3 з цим, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомив суду, що з метою найкращої організації своєї підприємницької діяльності та формування своєї клієнтської бази, суб’єктам господарювання, з якими у нього виникають господарські правовідносини щодо поставки товару, він пропонує додаткові послуги, зокрема: проведення сортування та розпаковки/упаковки сезонного товару, викладки товару та прибирання приміщень. Свої обов’язки щодо надання послуг він здійснює шляхом покладення їх виконання на інших осіб, при цьому, залишається відповідальним за результат їхньої роботи. Так, з метою виконання обов’язків по сортуванню, розпаковки/упаковки, викладки товару та прибирання приміщень на користь ФО-П ОСОБА_3 він уклав з громадянкою ОСОБА_4 відповідний договір (оскільки послуги мають тимчасовий характер). Після виконання передбачених договором зобов’язань, між ними було підписано акт прийому-передачі наданих послуг та виплачено відповідну винагороду ОСОБА_4 Виходячи із суми винагороди, визначеної у договорі, ним було здійснено оплату єдиного соціального внеску, перераховано прибутковий податок та сплачено військовий збір.

Вказані показання свідок надав суду під присягою і був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, про що підписав відповідне попередження (а.с. 144).

Матеріали справи свідчать, що у подальшому 29.05.2018 ОСОБА_4 звернулась до ФО-П ОСОБА_3 із заявою про прийняття на посаду продавця-консультанта (а.с. 90). Прийняття вказаної особи на роботу з 30.05.2018 позивач оформила наказом від 29.05.2018 №5 (а.с. 90 зі звороту). Водночас, 30.05.2018 між ФО-П ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений та підписаний відповідний трудовий договір (а.с. 91).

За викладених обставин, суд вважає доводи відповідача щодо перебування ОСОБА_4 у період з 01.05.2018 по 29.05.2018 у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин безпідставними та такими, що не підтверджуються документально та ґрунтуються виключно на припущеннях інспектора праці.

Частина третя статті 24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 2 частини п’ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

За змістом частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про недопущення позивачем порушення частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а відтак підстави для притягнення ФО-П ОСОБА_3 до відповідальності у вигляді штрафу відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що ФО-П ОСОБА_3 не було порушено вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2018 №ПЛ1610/159/АВ/П/ТД-ФС є правомірними і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ФО-П ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 31.07.2018 №ПЛ1610/159/АВ/П, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

За змістом позовної заяви, в якості підстави для визнання протиправним та скасування припису, окрім відсутності в діях ФО-П ОСОБА_3 порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, позивач також посилається на передчасність винесення такого припису, оскільки акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень складені одночасно 31.07.2018, а не після розгляду зауважень до акту, які надавалися представником позивача 31.07.2018.

З цього приводу суд зауважує, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

Пунктами 19-21 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Судовим розглядом встановлено, що 31.07.2018 за результатами інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ПЛ1610/159/АВ (а.с. 95-116). Вказаний акт від імені позивача підписаний ОСОБА_10, при цьому, зауваження на акт в момент його підписання не надавалися, про що свідчить відповідна відмітка в акті (а.с. 115).

За приписами пункту 24 Порядку №295 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1610/159/АВ/П винесено управлінням 31.07.2018, оскільки на момент підписання акту інспекційного відвідування (о 12:00 31.07.2018) зауважень від позивача на зазначений акт ще не надійшли. Такі зауваження на акт представником ФО-П ОСОБА_3 були надані пізніше о 16:45 31.07.2018.

За викладених обставин, судом критично оцінюються доводи позивача щодо передчасності винесення оспорюваного припису.

Разом з тим, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено не допущення ФО-П ОСОБА_3 порушення законодавства про працю, суд дійшов висновку про необхідність визнання припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень від 31.07.2018 №ПЛ1610/159/АВ/П протиправним та його скасування. А відтак, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 в цій частині позовних вимог також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_3 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Ватутіна, буд. 9, село Патлаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38721, рнокпп НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправними та скасування припису та постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень від 31 липня 2018 року №ПЛ1610/159/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 серпня 2018 року №ПЛ1610/159/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Ватутіна, буд. 9, село Патлаївка, Полтавський район, Полтавська область, 38721, рнокпп НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3995,80 грн (три тисячі дев'ятсот дев'ятносто п'ять гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_13