Рішення № 77591356, 22.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/1406/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - не з'явився,

відповідача: УМВС України в Закарпатській області, представник - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 31 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі – відповідач, УМВС України в Закарпатській області), якою просить суд визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Закарпатській області №212 о/с від 17.10.2017, поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.10.2017, стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2015 по 14.08.2017 на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі №807/2435/15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в органах внутрішніх справ України з 10.11.2011 року.

17.10.2017 Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області винесено наказ №212 о/с від 17.10.2017 «По особовому складу», згідно якого на підставі п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, позивача, лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, звільнено з 17 жовтня 2017 року у запас Збройних Сил: за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Позивач вважає, що рішення про його звільнення з роботи є незаконним та підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представником ГУНП в Закарпатській області подано письмові заперечення проти позову, згідно яких вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи те, що позивача було поновлено на міліцейській посаді, проходження служби та виконання обов'язків яких було передбачено Законом України "Про міліцію", який втратив чинність та з врахуванням п.п. 8, 10, 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області № 212 о/с від 17.10.2017р. ОСОБА_1 звільнено за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін в минулих засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.11.2011 р. працював в органах внутрішніх справ на різних посадах, з 2012 року на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського р-н.

Так, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №668 від 28.05.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Мукачівського МВ УМВС», ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) та з органів внутрішніх справ України, відповідно п.«є» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Крім того, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №116 о/с від 10.06.2014р. «По особовому складу», ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас (із постановленням на військовий облік).

На підставі Ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015р. позовну заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задоволено, визнано протиправним та скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №668 від 28.05.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Мукачівського МВ УМВС» та №116 о/с від 10.06.2014р. «По особовому складу», в частині звільнення з органів внутрішніх справ України та постановлено поновите мене на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

18.11.2015р. відповідно до постанови про відкриття виконавчою провадження №49270705, виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 09.11.2015р., наказом УМВС України в Закарпатській області №31 о/с від 18.11.2015р. позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

Цим же наказом, на підставі п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, тобто через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі №807/2435/15, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року позовну заяву позивача до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області №31 о/с від 18.11.2015р., в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України та постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

На виконання Постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі №807/2435/15 наказом УМВС України в Закарпатській області №163 о/с від 14.08.2017р. позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

Разом з цим, 14 серпня 2017 року, на виконання п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», позивачем подано рапорт на ім'я Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, та заяву на ім'я Начальника Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про прийняття рішень щодо його переведення до лав Національної поліції України.

Наказом УМВС України в Закарпатській області №164 о/с від 15.08.2017р. позивача зараховано в розпорядження УМВС України в Закарпатській області, звільнивши із займаної посади з майбутнім попередженням про звільнення з 15 жовтня 2017 року.

10 жовтня 20І7 року, позивачем, в порядку визначеному ст. 179 Кодексу законів про працю України та ст. 18 Закону України «Про відпустки», цінним листом з описом подано заяву на ім'я Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років з копією свідоцтва про народження дитини серія І-ФМ №332231 та довідкою з місця роботи дружини №1 від 10.10.2017р. Вказана заява була розглянута 08.11.17р. (а.с.148-149), де вказано, що позитивно вирішити вказану заяву не має можливості.

17.10.2017 Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області винесено наказ №212 о/с від 17.10.2017р. «По особовому складу», згідно якого на підставі п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;. ОСОБА_1, лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, звільнено з 17 жовтня 2017 року у запас Збройних Сил: за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014р. №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.

Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.

Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

02.07.2015р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIІI "Про Національну поліцію", відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Особливий порядок набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" передбачено самим Законом.

Так, відповідно до п.п.1 п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: п. 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06.08.2015р. № 141-142, тому з 07.08.2015р. набрали чинності, зокрема, п.8, 9 цього Закону, отже з цієї дати всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки між п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та ст.49-2 Кодексу законів про працю України існує неузгодженість, хоча вказані нормативно-правові акти видані одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, тобто Закон України "Про Національну поліцію".

Більш того, Закон України "Про Національну поліцію" є спеціальним нормативно-правовим актом (на відміну від Кодексу законів про працю України, який є загальним нормативно-правовим актом), а тому перевага надається спеціальному нормативно-правовому акту - Закону України "Про Національну поліцію".

Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 висловлено правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону – п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а положення ст.49-2 Кодексу законів про працю України щодо персонального попередження працівників не пізніше ніж за два місця про наступне вивільнення до спірних відносин не застосовуються.

Відповідно до ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, згідно з приписами ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Ч.1 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Ст.104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком (згідно з додатком 1) та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком (згідно з додатком 2), в тому числі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.

Таким чином Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області ліквідовано, а не реорганізовано.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про перебування юридичної особи УМВС в Закарпатській області в стані припинення за рішенням засновників з 06.11.2015р. та станом на 22 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи УМВС в Закарпатській області.

А отже, на час розгляду даної справи юридична особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області не припинена.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015р. "Про організаційно-штатні питання" наказано вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

Як вбачається з витягу переліку змін у штатах МВС, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015р. № 1388, в УМВС України в Закарпатській області скасовано всі штати та скорочено всі посади, відтак, подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ (використання на службі) є неможливим. В УМВС України в Закарпатській області з 06.11.2015р. відсутні вакантні посади, які б міг зайняти позивач, та в УМВС України в Закарпатській області відсутня можливість переведення позивача на посаду, через відсутність будь - яких штатних посад.

Згідно з п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, п.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обов’язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

П.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, вказана у оскарженому наказі підстава для звільнення позивача визначена у зв’язку з ліквідацією УМВС України в Закарпатській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Зазначена підстава прямо визначена наведеними нормами Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до п.п. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

П.9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142) могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з огляду на особливий порядок набрання чинності цим Законом, набрав чинності з 07.08.2015р. Таким чином, упродовж трьох місяців, починаючи з 07.08.2015р., працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції, зокрема, шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Відтак, питання можливості прийняття позивача на службу до поліції вирішувалося на підставі тих норм Закону України "Про Національну поліцію", які набрали чинності з 07.08.2015р., про що зазначено у п.п.1 п.1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", тоді як Закон України "Про Національну поліцію" набрав чинності 07.11.2015р.

За результатами розгляду рапорту позивача від 14.08.2017р., що враховувалися відповідачем при вирішенні питання щодо можливості прийняття позивача на службу до поліції, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області не було прийнято наказу про призначення позивача на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, а тому він не був прийнятий на службу до її лав. Заяви на проходження конкурсу на посади що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач не подавав.

Щодо твердження позивача, про звільнення під час перебування у відпустці для догляду за дитиною, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний лист УМВС України в Закарпатській області від 08 листопада 2017 року про результат розгляду заяви позивача, щодо надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років (а.с. 148-149).

Вказаним листом було повідомлено позивача, що його заява про надання відпустки для догляду за дитиною надійшла до УМВС України в Закарпатській області 17.10.2017р., тобто після видання наказу УМВС від 17.10.2017р. №212 о/с у зв’язку з чим позитивно вирішити звернення позивача немає можливості.

Аналогічна справа №807/1022/17 була розглянута Закарпатським окружним адміністративним судом 17.04.2018 року. Рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення наказу №212 о/с від 17.10.2017, в частині оскарженій позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Протиправності в діях відповідачів або протиправної бездіяльності відповідачів, які б порушували права або інтереси позивача судом не встановлено.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Мін'юстом України доведено правомірність прийняття оскарженого наказу, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами, в зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3