Рішення № 77582721, 02.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року справа № 2340/3399/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подав позов до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (далі – Департамент, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 2 від 23.02.2018 про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 335655 від 05.07.1993, виданого Звенигородською районною державною адміністрацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки наявними у позивача документами підтверджується факт його проживання в м. Звенигородка, яка відноситься до четвертої зони радіоактивного забруднення, а період роботи в м. Лянтор Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу не був постійним місцем проживання позивача.

Позивач наголошує, що факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1993 рік не менше чотирьох років підтверджується довідкою виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області № 9423/02-17 від 02.10.2017.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що підставою для прийняття рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 2 від 23.02.2018, став недостатній (менше 4-х років) період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю у м. Звенигородка та робота за межами зони посиленого радіоекологічного контролю.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні).

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 05.07.1993 ОСОБА_2 видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії В-П № 335655.

23 лютого 2018 року комісія Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняла рішення, оформлене витягом із протоколу № 2, наступного змісту: відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на підставі копії записів у будинковій книзі, довідки виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 02.120.2017 № 9423/02-17 про проживання у м. Звенигородка з 03.12.1988 по 10.11.1988 та з 12.11.1988 по 18.04.1994 на Крайній Півночі, у зв’язку з недостатнім (станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років) терміном проживання (роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю, вважати посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 № 335655, виданого 05.07.1993 Звенигородською районною державною адміністрацією, недійсним.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі – Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років

Згідно зі статтею 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи станом на час видачі позивачеві посвідчення врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року. № 501 (надалі – Порядок).

Пунктом 10 вищевказаного Порядку передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Як свідчать матеріали справи, позивач проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, у такі періоди: з 19.11.1982 по 01.02.1985, з 04.04.1986 по 03.02.1988, з 03.02.1988 по 30.09.1988 та з 03.12.1988 по 06.11.1992, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області № 9423/02-17 від 02.10.2017.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні довідки ВАТ “Сургутнефтегаз” № 04-18-19-594 від 11.05.2017 та № 04-18-19-711 від 30.05.2017 відповідно до яких ОСОБА_1 з 21.10.1988 по 18.04.1994 працював у вказаному підприємстві по вахто-експедиційному методу та фактично відпрацював в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, 946 днів.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не підтверджено факт постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993, оскільки період проживання позивач м. Звенигородка по вул. Шмідта, 38/33 з 19.11.1982 по 01.02.1985 становить 3 роки та 3 місяці.

Період з 04.04.1986 по 03.02.1988 проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 2 роки та 8 місяці.

Будь-яких доказів проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з 01.02.1985 по 04.04.1986 позивачем не надано.

Також, суд зазначає, що період проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 21.10.1988 по 18.04.1994 не може зарахуватися позивачеві, як період постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, оскільки позивач у цей період працював у ВАТ “Сургутнефтегаз” по вахто-експедиційному методу.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що рішення комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23 лютого 2018 року, оформлене протоколом № 2, про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 335655, виданого 05.07.1993 Звенигородською районною державною адміністрацією, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (20202, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (18036, м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 10, ідентифікаційний код 03195719).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.11.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк