
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2018 року справа № 2340/4363/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Гараня С.М.,
суддів – Кульчицького С.О., Паламаря П.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання – Гордієнка Ю.П.,
представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – ОСОБА_8 (за довіреностями),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з позовом, в якому просять визнати протиправною та скасувати постанову Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області від 29.10.2018 № 14 «Про визнання обраними депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області».
Ухвалою суду від 01.11.2018 адміністративну справу № 2340/4363/18 за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною та скасування постанови та адміністративні справи № 2340/4364/18, № 2340/4365/18, № 2340/4366/18, № 2340/4367/18, № 2340/4368/18, № 2340/4369/18 об’єднано в одне провадження з присвоєнням справі № 2340/4363/18.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2018 відбулися проміжні вибори депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12. Також 29.10.2018 Софіївська сільська виборча комісія Золотоніського району Черкаської області на своєму засіданні (на підставі складеного протоколу від 29.10.2018 про результати виборів депутатів у одномандатних виборчих округах) прийняла постанову № 14 «Про визнання обраними депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області». Вказаною постановою визнано обраними вісім осіб депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Проте, позивачі вважають, що відкликання їх як депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є неправомірним, тому відповідачем протиправно призначено проміжні вибори та як наслідок винесено оскаржувану постанову від 29.10.2018 № 14 про обрання нових депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12.
Представник відповідача відповідно до вимог ст. 268 КАС України повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за відомим суду номером телефону, у судове засідання не прибув.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Постановою Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області від 03.09.2018 № 10 на 28.10.2018 призначено проміжні вибори депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12.
Передумовою для прийняття вказаної постанови від 03.09.2018 та призначення на 28.10.2018 проміжних виборів депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області стали прийняті Софіївською сільською виборчою комісією Золотоніського району Черкаської області постанови від 30.08.2018 №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12, якими депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відкликано за народною ініціативою.
28 жовтня 2018 року відбулися проміжні вибори депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12.
В подальшому, 29.10.2018 Софіївська сільська виборча комісія Золотоніського району Черкаської області на своєму засіданні (на підставі складеного протоколу від 29.10.2018 про результати виборів депутатів у одномандатних виборчих округах) прийняла постанову № 14 «Про визнання обраними депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області». Вказаною постановою визнано обраними вісім осіб депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Проте, позивачі вважають, що відкликання їх як депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є неправомірним, тому відповідачем протиправно призначено проміжні вибори та як наслідок винесено оскаржувану постанову від 29.10.2018 № 14 про обрання нових депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 р. № 595-VIII (далі - Закон № 595-VIII) Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 273 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
Рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів, виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 595-VIII організація і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост (далі - місцеві вибори) регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Закону вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища, територія утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднаної сільської, селищної територіальної громади.
Як вбачається з ч. 1 ст. 14 Закону № 595-VIII, місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними, додатковими або першими.
Згідно з вимогами ч. 5 названої норми проміжні вибори депутата сільської, селищної ради призначаються в одномандатному виборчому окрузі територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата сільської, селищної ради, обраного у відповідному одномандатному виборчому окрузі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 595-VIII проміжні вибори депутата сільської, селищної ради призначаються на останню неділю шістдесятиденного строку з дня прийняття рішення про їх призначення, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня проміжних місцевих виборів.
Рішення про призначення проміжних виборів депутата сільської, селищної ради приймається територіальною виборчою комісією не пізніш як у десятиденний строк з дня дострокового припинення повноважень депутата, обраного у відповідному одномандатному виборчому окрузі.
Як вбачається з ч. 1 ст. 25 вказаного Закону № 595-VIII, територіальна виборча комісія на період здійснення своїх повноважень забезпечує організацію і проведення місцевих виборів у межах повноважень та у порядку, передбачених цим та іншими законами України.
Повноваження сільської територіальна виборчої комісії передбачено вимогами ч. 4 ст. 25 Закону № 595-VIII.
В даному конкретному випадку під час розгляду справи підлягає з'ясуванню питання порушення оскаржуваним рішенням безпосередньо прав позивачів.
Так, відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас, відповідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» від 1 листопада 2013 р. № 15, «загальне право на подання позову в спорі, пов'язаному з виборчим процесом, належить суб'єктам виборчого процесу, як це передбачено частиною першою статті 172 КАС України, з якої випливає, що право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії). Ця норма є бланкетною, вона відсилає до законів про вибори, якими регулюється виборчий процес та які визначають коло суб'єктів виборчого процесу.
Суб’єктами виборчого процесу на відповідних місцевих виборах є: виборець; Центральна виборча комісія; виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до цього Закону або інших законів України, які уповноважені забезпечувати організацію та проведення відповідних місцевих виборів; кандидати в депутати, кандидати на посади сільського, селищного, міського голови, старости; місцева організація партії, яка висунула кандидата (кандидатів) для участі у відповідних місцевих виборах; офіційний спостерігач від кандидата, від місцевої організації партії - суб’єкта відповідного виборчого процесу, від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом (ст. 12 Закону № 595-VIII).
Суб'єктам відповідного виборчого процесу, крім виборців, надано право на звернення до суду з таким позовом незалежно від того, чи порушені їхні права, свободи та інтереси, або від того, чи уявно вони вважають про таке порушення.
У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів суд повинен перевіряти лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та не встановлювати у разі їх протиправності наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача.
У виборчих спорах право на звернення до суду щодо вирішення таких спорів мають суб'єкти того виборчого процесу, в якому вони набули цього статусу.
У порядку, передбаченому статтею 172 КАС України, звернутися до суду мають право особи, які мають намір реалізувати своє право на участь у виборчому процесі або набути статусу суб'єкта виборчого процесу, у разі відмови в цьому виборчими комісіями або органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Якщо така відмова не оскаржена або визнана законною, то ці особи не мають права оскаржувати подальші рішення, дії та бездіяльність виборчих комісій або органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у виборчому процесі як суб'єкти відповідного процесу та не мають права в подальшому на подання позову у вказаному порядку.
У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів судам необхідно перевіряти не лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а й встановлювати наявність порушення ними прав, свобод та інтересів, законних прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Відсутність наявності такого порушення є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.».
Отже, названою Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України визначено порядок розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісії у редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15 грудня 2017 року.
Водночас, чинний Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції від 7 січня 2018 р.) містить аналогічну норму, а саме - ст. 273 КАС України.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 1 ст. 273 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб’єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб’єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб’єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5 КАС України.
Разом з тим, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. То ж для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Так, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
При цьому, позивачі оскаржують постанову № 14 «Про визнання обраними депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області», якою визнано обраними вісім осіб депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Разом з тим, відсутність у позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваного рішення, не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із даним позовом.
Водночас, судом враховано, що даний адміністративний позов позивачами заявлено саме як суб'єктоми виборчого процесу.
Проте, жодних доказів на підтвердження того, які саме права позивачів, як суб'єктів виборчого процесу і яким чином були порушені відповідачем, оскаржуваною постановою, суду надано не було.
Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника позивачів на ту обставину, що оскаржувана постанова № 14 про обрання нових депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12 є протиправною, тому що відкликання позивачів як депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є неправомірним, оскільки предметом розгляду даної справи не є встановлення обставин щодо дотримання порядку відкликання позивачів, як депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за народною ініціативою відповідно Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Також, до матеріалів справи не додано доказів, що постанови Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області про відкликання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за народною ініціативою, як депутатів відповідної сільської ради, скасовані або є не чинними.
Натомість, представник позивачів вказав, що вказані постанови про відкликання позивачів, як депутатів за народною ініціативою, оскаржуються в Черкаському окружному адміністративному суді, проте дані справи станом на час розгляду справи не розглянуті.
Посилання представника позивачів на ту обставину, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №2340/3521/18 за позовом ОСОБА_5 до Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області визнано протиправною та скасовано постанову Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області від 30.08.2018 №4 «Про відкликання депутата Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_5 за народною ініціативою, яку було обрано в одномандатному виборчому окрузі №5 шляхом самовисування» також не беруться до уваги, у зв’язку з тим, що вказане рішення станом на час розгляду справи не набрало чинності.
При цьому, судом також встановлено, що постанова Софіївської сільської виборчої комісії Золотоніського району Черкаської області від 03.09.2018 № 10 про призначення на 28.10.2018 проміжних виборів депутатів Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у одномандатних виборчих округах №1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 10, № 11, № 12 у встановленому законом порядку не оскаржена та є чинною.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 29.10.2018 № 14 «Про визнання обраними депутатами Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в межах даної справи жодним чином не було обґрунтовано та підтверджено порушення прав позивачів як суб'єктів виборчого процесу, в розумінні норм Закону України «Про місцеві вибори».
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн 00 коп.).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Як встановлено з матеріалів справи, лише позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 при зверненні до суду сплачено судовий збір та долучено квитанції на суму 704 грн 80 коп. кожна, тому суд в порядку ч. 9 ст. 273 КАС України вирішує питання щодо стягнення судового збору при прийнятті рішення з позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 273, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом двох днів з дня його проголошення.
Головуючий С.М. Гарань
Судді С.О. Кульчицький
ОСОБА_9
Судове рішення № 77582720, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 02.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2340/4363/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: