Постанова № 7755802, 11.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.09Справа №2а-6357/08/7 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі

про визнання недійсним рішення

за участю:

від позивача – представник за довіреністю Домарацький Д.Р.,

від відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) - представник за довіреністю Кадиров У.І.

від відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі) - представник за довіреністю Кадиров У.І.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС-АВТО" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000372200 від 22.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при складанні акту перевірки від 18.03.08р. №1901/23-2/31681159, на підставі якого позивачу нарахована пеня, відповідач невірно застосував норми діючого законодавства України тим, що підставою порушення валютного законодавства, відображеного відповідачем в акті перевірки, не є вина позивача, а є неправомірні дії Кримської митниці, що підтверджується судовими рішеннями. Позивач також зазначає, що прийняв усі можливі дії для своєчасного отримання ліцензії НБУ на продовження строків розрахунків у сфері ЗЕД, що не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення та суперечить принципу дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача і цілями на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення. Позивач вказує на те, що пеня за порушення резидентами строків розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам не є податком, штрафними санкціями або пенею в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач письмово уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу від 10.09.2008р. №1/2546 в частині визначення пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД як податкового зобов’язання та визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі № 0000372200 від 22.10.2009р. (т.2 а.с.43-47).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить у позові відмовити, зазначив що рішення про застосування штрафних санкцій №0000372200 від 22.10.2008р. прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та відповідно до чинного законодавства. Рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Правова позиція відповідача викладена у письмових заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.131-134).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009р. у якості другого відповідача була залучена Спеціальна державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З 12.02.2008р. по 11.03.2008р. на підставі направлення №283/297 від 08.02.2008р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

За результатами проведення вказаної перевірки був складений акт №1901/23-2/31681159 від 18.03.08 р. (т.1 а.с.164-165, 17-28).

В ході перевірки був виявлений факт порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, а саме встановлено несвоєчасне надходження імпортного товару.

На підставі акту №1901/23-2/31681159 від 18.03.08р. відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000372200 від 22.10.2008р. (т.1 а.с.16), відповідно до якого за порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», згідно зі ст. 4 зазначеного закону до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 636 290,13 грн.

Позивач оскаржував зазначене рішення в адміністративному порядку, проте скаргу залишено без задоволення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №88/31, від 15.01.2007р. з "Ride Global INC" (USA), яким передбачено постачання нових автомашин, вантажних автомобілів, автобусів, спеціальної техніки, мотоциклів, морських та річкових плавзасобів, спецтехніки, запчастини та аксесуари на умовах CPT. Загальна сума контракту складає 480000 дол. США. Найменування та ціна за кожну одиницю товару зазначається у специфікаціях та рахунках. Валютою ціни та платежу контракту є долари США. Покупцем здійснюється передплата у розмірі 100% суми узгодженої у специфікації замовлення. Згідно додаткової угоди № 1 від 26.04.2007 р. загальна сума контракту складає 500000 дол. США (т.1 а.с.29-32).

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №88/32 від 03.05.2007р. з "Ride Global INC" (USA), яким передбачено постачання нових автомашин, вантажних автомобілів, автобусів, спеціальної техніки, мотоциклів, морських та річкових плавзасобів, спецтехніки, яка має відношення до категорії товарів як врятований товар (майно) від страхових компаній на умовах CPT. Загальна сума контракту складає 480000 дол. США. Найменування та ціна за кожну одиницю товару зазначається у специфікаціях та рахунках. Валютою ціни та платежу контракту є долари США. Покупцем здійснюється передплата у розмірі 100% суми узгодженої у специфікації замовлення. Згідно додаткової угоди №2 від 05.07.2007р. загальна сума контракту складає 1500000 дол. США (т. 1 а.с.54-58).

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №49.279, від 19.06.2007р. з ЗАТ “КРАНЕКС Лізінг” (Росія), яким передбачено постачання Продукції, згідно додатку 1 – Екскаватор та комплектуючі на умовах CІР – ст. Сімферополь. Загальна сума контракту складає 6 388 540,00 руб. РФ. Розрахунки здійснюються у формі 100% передплати (т.1 а.с.60-64).

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № SINOWAY-001 від 19.06.2007р. з «Company Sinoway international trading (Shanghai) co. LTD (China), яким передбачено постачання 2-х нових дизельних автокранів на умовах CFR порт Одеса (Україна). Загальна сума контракту складає 602 000,00 дол. США. Розрахунки здійснюються у формі 100% передплати (т.1 а.с.68-74).

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №SANYOU-TES-15, від 03.05.2007р., з Company “Zhejiang Sanyou Import&Export” Co. LTD (China), яким передбачено постачання нових мотоциклів на умовах CFR порт Одеса (Україна). Загальна сума контракту складає 602 000,00 дол. США. Розрахунки здійснюються у формі 100% передплати (т.2 а.с.67-72).

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, що діяла з дати прийняття Закону (23.09.1994р.) по 01.01.2008р.) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті» (в редакції, що діяла з дати прийняття Закону (23.09.1994р.) по 01.01.2008р.), порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 31.05.2007, № 1108-V, який набрав чинності з 01.01.08р. до частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внесено зміни, відповідно до яких слова "90 календарних днів" замінені цифрами і словами "180 календарних днів".

Також відповідно до зазначеного Закону, у частині 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слова «(митної вартості недопоставленої продукції)» замінено словами «(вартості недопоставленого товару)» та доповнено реченням такого змісту: «Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)».

Як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача, при здійсненні перевірки позивача та обґрунтуванні порушень позивачем норм діючого закону, ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення вантажної митної декларації, але з такою позицією погодитися неможна з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до вказаної норми, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також визначається у п. 35 ч.1 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Частинами 1, 2 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що під поставкою імпортованого товару, слід вважати факт ввезення товару на митну територію України, що підтверджується відбитком штампу: «Під митним контролем».

Крім того, пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574 встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

З матеріалів справи (т. 1а.с.140-141, том 2 а.с.53-54) та заяв сторін суд приходить до висновку про те, що обставини щодо дати та факту здійснення позивачем оплати по укладених зовнішньоекономічних договорах, дати граничного терміну надходження товару, дати перетину товаром митного кордону України та дати оформлення вантажної митної декларації визнаються сторонами та не викликають сумніву у їх достовірності, а тому, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КАС України, ці обставини не потребують доказування.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №88/31 від 15.01.2007р., позивач перерахував на користь фірми «Ride Global INC» (USA) грошові кошти в іноземній валюті:

- в сумі 49940,00 дол. США - 27.04.2007р., граничний термін надходження імпортного товару – 26.07.2007р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар - автомобілі TOYOTA Yaris (VIN) JTDBT923571107562, JTDBT923871113453, JTDBT9233771076802, та автомобілі TOYOTA Matrix (VIN) 2T1KR32E47C657361, 2T1KR32EХ7C658448, фактично поступили на митну територію України 09.07.07р., у встановлені законодавством терміни.

Таким чином, термін з моменту здійснення розрахунку до моменту ввезення товару на митну територію України не перевищує 90 днів, отже у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 27.07.07 по 31.12.07 р. у сумі 119541,38 грн.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 88/32 від 03.05.2007 р. позивач перерахував на користь фірми "Ride Global INC" (USA) грошові кошти в іноземній валюті:

- в сумі 30700,00 дол. США - 20.07.07р., граничний термін надходження імпортного товару – 18.10.2007р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – автомобиль LEXUS RХ 350, № кузова 2T2НK31U98C068147, фактично поступив на митну територію України 01.11.2007р., дійсно на 14 днів, але не на 21 як встановлено Актом перевірки. Таким чином, порушення встановлені ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміни розрахунків, і у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 02.11.07 по 08.11.07 р. у сумі 3255,74 грн.

- в сумі 55130,00 дол. США - 06.09.07р. граничний термін надходження імпортного товару – 05.12.2007 р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – автомобілі HONDA ACCORD 2,4L, №1HGCМ56757A131174, HONDA ODYSSEY 3,5L, № 5FNRL38217B051461, №5FNRL38727B084044 фактично поступили на митну територію України 04.12.2007р. Таким чином, термін з моменту здійснення розрахунку до моменту ввезення товару на митну територію України не перевищує 90 днів, отже у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 06.12.07р. по 20.12.07р. у сумі 12528,29 грн.

- в сумі 56130,00 дол. США - 06.09.07р., граничний термін надходження імпортного товару – 05.12.2007р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – автомобілі HONDA CR-V 2.4L, HONDA PILOT 3.5L, HONDA ACCORD 2.4L фактично поступили на митну територію України 30.11.2007р., тобто у строк, який не перевищує 90 днів отже у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 06.12.07р., по 20.12.07р. у сумі 12755,54 грн.

- в сумі 56630,00 дол. США - 06.09.07 р., граничний термін надходження імпортного товару – 05.12.2007 р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – автомобілі HONDA CR-V 2.4L, HONDA PILOT 3.5L, HONDA ACCORD 2.4L, фактично поступили на митну територію України 04.12.2007р. Таким чином, термін з моменту здійснення розрахунку до моменту ввезення товару на митну територію України не перевищує 90 днів, отже у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 06.12.07р. по 20.12.07р. у сумі 12869,17грн.

-в сумі 55530,00 дол. США - 06.09.07р., граничний термін надходження імпортного товару – 05.12.2007р., згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – автомобілі HONDA PILOT 3.5L, HONDA ACCORD 2.4L, фактично поступили на митну територію України 04.12.2007р. тобто у встановлені законодавством терміни і у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 06.12.07 по 20.12.07 р. у сумі 12619,20 грн.

- в сумі 192560,00 дол. США - 01.10.07р., граничний термін надходження імпортного товару – 30.12.2007р., фактично товар поступили на митну територію України 27.12.2007р. Таким чином, термін з моменту здійснення розрахунку до моменту ввезення товару на митну територію України не перевищує 90 днів, отже у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені за 31.12.2007 р. у сумі 2917,28 грн.

- в сумі 68440,00 дол. США - 01.10.07р., граничний термін надходження імпортного товару – 30.12.07р., фактично товар поступили на митну територію України 23.01.2008р.

Як зазначено вище, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 31.05.2007, № 1108-V, який набрав чинності з 01.01.08р. у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внесено зміни, відповідно до яких слова «90 календарних днів» замінені цифрами і словами «180 календарних днів».

Таким чином, відповідач прийшов до правильного висновку про перевищення позивачем на 1 день строків встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» терміни розрахунків.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №49.279, від 19.06.2007р. позивач 17.07.2007р., перерахував на користь ЗАТ “КРАНЕКС Лізінг” (Росія), грошові кошти в іноземній валюті в сумі 6388540,00 руб. РФ., граничний термін надходження імпортного товару – 15.10.07р., згідно відбитку Куп’яненської митниці на супровідної документації до товару, товар – Экскаватор фактично поступив на митну територію України 09.11.2007р.

Таким чином позивачем на 25 днів прострочений термін встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», але не на 36 днів, як встановлено Актом перевірки, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 10.11.07 по 20.12.07 р. у сумі 42 716,72 грн.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №SANYOU-TES-15 від 03.05.2007р., 11.05.07р. позивач перерахував на користь Company “Zhejiang Sanyou Import&Export” Co. LTD (China), грошові кошти в іноземній валюті в сумі 15293,94 дол. США. Граничний термін надходження імпортного товару – 09.08.07р. Згідно відбитку Одеської митниці на супровідної документації до товару, товар – мотоцикли, фактично поступили на митну територію України 24.07.2007р., таким чином позивачем не порушений встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 90 денний строк і у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені за 10.08.07р. в сумі 231,70 грн.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № SINOWAY-001 від 19.06.2007р., 25.06.2007р. позивач перерахував на користь "Company Sinoway international trading (Shanghai) co. LTD (China), грошові кошти в іноземній валюті в сумі 221600,00 дол. США., граничний термін надходження імпортного товару – 23.09.07р. Згідно відбитку Південної регіональної митниці на супровідної документації до товару, товар – Автокран, фактично поступив на митну територію України 17.12.2007р.

Таким чином, позивачем на 85 днів прострочений термін встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», але не на 93 дні, як встановлено Актом перевірки, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування пені з 18.12.07 по 25.12.07р. у сумі 26857,92грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків по вказаним імпортним контрактам виходячи з її розрахунку від дати проставлення на транспортних документах позивача відбитку «Під митним контролем», тому рішення відповідача в цій частині, у сумі 246292,92грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Як зазначено вище, період прострочення за контрактом №SINOWAY-001 від 19.06.07р., укладеному позивачем з "Компани Синовэй интенешнл трейдинг" (Китай) поставки товару на територію України, склав 85 днів (з 24.09.07 р. по 17.12.07 р.).

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав висновок Міністерства економіки України, згідно якого були продовжені терміни розрахунків по зовнішньоекономічній операції до 20.12.07р. (т.2 а.с.65-66).

При цьому слід врахувати, що позивач прийняв необхідні і залежні від нього дії для одержання ліцензії НБУ, неодноразово звертався до ДПА України, що підтверджується відповіддю ГНА України №9606/6/22-5016 від 03.10.2007р. (т.1 а.с.166), у друге, звертався з листом №305 від 29.10.07р. (т.1 а.с.193), що підтверджується листом ДПА України №17/5/22-5016 № 11316/6/22-5016 від 13.11.2007р. адресованому НБУ, про надання остаточного висновку щодо продовження терміну розрахунків, який був отриманий судом на виконання ухвали про витребування доказів (а.с.194-195) та який, як стверджує позивач, ним отриманий не був і йому про це було невідомо. При цьому суд зазначає що із доданої до відповіді квитанції неможливо зробити висновок чи направлявся позивачу саме остаточний висновок щодо продовження терміну розрахунків.

Також матеріали справи свідчать, що позивач звертався з листом від 29.02.2008 р., №1700 (т.2, а.с.60-62), що підтверджується вкладенням до цінного листа (т.2, а.с.63) та відповіддю ДПА №2341/6/22-5016 від 17.03.2008р. (т.2, а.с.64), згідно до якої: «продовження встановлених строків надається Мінекономіки без участі податкових органів», при цьому ДПА не врахувала той факт, що запит позивача стосувався конкретного контракту за 2007 рік та факт надання ще 13.11.2007р. НБУ листа на адресу ДПА України №17/5/22-5016 №11316/6/22-5016 остаточного висновку щодо можливості продовжити термін розрахунків для одержання позивачем необхідної ліцензії НБУ, яка повинна була б звільнити позивача і від іншої частини фінансових санкцій за контрактом № SINOWAY-001 від 19.06.07 у розмірі 285365,40 грн.

В подальшому, після виявлення у судовому засіданні факту видачі ДПА висновку, позивач звертався до НБУ щодо можливості отримання ліцензії НБУ на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків (т.2 а.с.10), але НБУ в особі ГУ НБУ в АРК листом №09-016/7790 від 04.12.2009р. (т. 2 а.с.8-9), зазначило: «в редакції Закону на даний час, до компетенції НБУ не належить надання резидентам ліцензій на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними операціями».

Необхідно також відзначити, що норми ст.ст. 2,4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у першу чергу, спрямовані на недопущення безпідставного відтоку товарів (робіт, послуг) і валюти з України. Той факт, що товар в момент перевірки ДПІ перебував на митній території України, що підтверджується відповідною відміткою митниці і оформленими ВМД, сам по собі свідчить про неможливість безпідставного відтоку валюти, тому що товар у будь-якому випадку знаходився на території України.

Виходячи із змісту ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня є санкцією за порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 і 2 закону. Таким чином, пеня є санкцією за передбачене законом протиправне, винне діяння, здійснене з наміром або по необережності.

Судом при розгляді справи не встановлено, що позивач навмисно сприяв несвоєчасному поставленню імпортного товару в Україну або використовував валютні цінності не за цілями, визначеними в міжнародних контрактах.

Крім того пояснення позивача, які не спростовуються відповідачем, свідчать, що товар по контрактам несвоєчасно надійшов в Україну з причин порушення строків поставки товару продавцями, тобто не з вини позивача.

Згідно до положень п.8 ч.1 ст.2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вказаний критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь – яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд вважає, що нарахування позивачу пені в сумі 389997,19грн. є непропорційною санкцією за порушення строків в сфері ЗЕД, оскільки на момент перевірки публічний інтерес не є порушеним, тобто на цей момент такого порушення вже не існує.

Також суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст. 239 Господарського кодексу України, пеня, передбачена вказаним законом, відноситься до адміністративно – господарських санкцій, які, згідно із ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи, що на момент перевірки, правопорушення, а саме порушення строків передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вже не існувало, оскільки весь товар надійшов до України і державі або іншим особам шкоди, наслідки якої необхідно б було ліквідувати, не заподіяно, то застосування адміністративно – господарських санкцій у вигляді пені є безпідставним.

Суд застосовує в цих відносинах норми ГК України, як більш пріоритетні, оскільки відповідно загальному правилу застосування норм права підлягає застосуванню нормативно – правовий акт, який прийнятий пізніше, оскільки більше відповідає змінам у суспільних та публічних відносинах.

Враховуючи те, що ГК України набрав чинності з 01.01.04р, тобто після прийняття Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», застосуванню підлягають саме норми ГК України.

З огляду на те, що негативних наслідків від діяльності позивача не наступило (товар знаходиться на території України), враховуючи те, що позивач прийняв належні дії для одержання ліцензії, а це стало неможливим у зв'язку із зміною законодавства, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій у частині нарахування 389997,19грн. є також неправомірним і підлягає скасуванню.

          Щодо вимог позивача про визнання неправомірним і скасування першого податкового повідомлення №1/2546 в частині визначення пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД

як податкового зобов’язання також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Відповідачем позивачеві була спрямована перша податкова вимога про сплату санкцій №1/2546 від 10.09.08р. (а.с.т.2.с.52), відповідно до якої відповідач, керуючись ст. 6,8,10,16 і 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у п.1 вимоги інформує позивача, що з 09.09.2008 року на його активи поширюється право податкової застави та згідно з п.2 вимоги відповідач вимагає терміново оплатити суму податкового боргу.

Таким чином, за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковим органом самостійно визначена і нарахована сума штрафних санкцій як податкове зобов'язання.

Суд вважає, що такі дії відповідача неправомірні, оскільки пеня за порушення резидентами термінів розрахунків по зовнішньоекономічних контрактах не є податком (податковим зобов'язанням). Крім того, вона не є і штрафною санкцією або пенею в сфері оподатковування в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181, тому що її нарахування і стягнення не зв'язане з розміром податкового зобов'язання платника податків, а також зі своєчасністю і правильністю погашення податкового зобов'язання. У Законі України "Про систему оподатковування" (статті 14-15) приведений вичерпний перелік податків, зборів і інших обов'язкових платежів. У цьому переліку пеня за порушення законодавства в сфері ВЕД, як один з видів податків або зборів, відсутній. Таким чином, оскільки сума пені за порушення резидентами термінів розрахунків по зовнішньоекономічних контрактах не є сумою податкового зобов'язання, визначення суми цієї пені податковою вимогою і стягнення її в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181, є необґрунтованим. У преамбулі Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181 вказано, що він є спеціальним законом у питаннях оподатковування і встановлює, зокрема, порядок «нарахування і сплати пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності». У той же час, зазначеним Законом спеціальний порядок нарахування і стягнення пені не передбачений. Крім того, у його преамбулі прямо зазначено, що він є спеціальним законом у сфері оподатковування, а нарахування і стягнення пені, у відповідності зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не відноситься до правовідносин у сфері оподатковування. Також треба відзначити, що і сам Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не відноситься до числа законів, що регулюють ці правовідносини і тому в податкових інспекцій немає права приймати податкові вимоги, про стягнення пені за порушення підприємством термінів, передбачених статтями 1, 2 Закони "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".           Відповідно до п.1.9 і 1.10 статті 1 Закону 2181, податкове повідомлення і податкові вимоги є письмовими повідомленнями і вимогами контролюючих і податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання або погасити суму податкового боргу. Ці форми актів індивідуального характеру можуть застосовуватися тільки щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів). Вказане свідчить про те, що у відповідача небуло правових підстав направляти позивачеві податкову вимогу про сплату пені за порушення ним термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином, пеня не є податком або збором, тому обов'язок її сплати резидентом не відноситься до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Законом України « Про державну податкову службу в Україні» взагалі не передбачено прийняття вимоги за порушення строків в сфері ЗЕД, в зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку відповідач діяв у спосіб, що не передбачений законом, тому зазначена вимога є протиправною та підлягає скасуванню у повному обсязі.

В зв’язку з викладеним позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному об'ємі 15.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу ДПІ у м. Сімферополі від 10.09.2008р. №1/2546.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі №0000372200 від 22.10.2008р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС - АВТО» (95000, м. Сімферополь, пров. Героїв Аджимушкая, 5/15, ЄДРПОУ 31681159) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Маргарітов М.В.