Постанова № 7754108, 21.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-162/09/0570

час прийняття постанови: 13-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс», м. Макіївка

до Східної митниці, м. Донецьк

про визнання повністю недійсними податкових повідомлень від 18 грудня 2008 року

за участю Прокуратури Донецької області

за участю представників:

від позивача: Кримчак М.А. – за дов.

від відповідача: Пермінова О.О. – за дов.

прокурора: Плужнікова В.В. – за посвідч.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Феникс» заявлено позов до Східної митниці про визнання повністю недійсними податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 27 щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 26 щодо визначення податкових зобов’язань з мита у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем норм діючого законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що правомірно визначив позивачу податкові зобов'язання спірними повідомленнями відповідно до вимог чинного законодавства. Прокурор під час судового засідання підтримав заперечення відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феникс» є юридичною особою, зареєстроване у виконавчому комітеті Макіївської міської ради 12 квітня 2002 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31128934.

Як встановлено судом, за період з 16 листопада 2006 року по 23 квітня 2007 року згідно 507 вантажних митних декларацій митним органом було здійснене митне оформлення товару, імпортованого позивачем.

Ухвалою суду від 2 квітня 2009 року судом за клопотанням позивача була призначена судова економічна експертиза. 24 грудня 2009 року експертом складений висновок судової економічної експертизи № 65/25, додатком до якої у вигляді таблиці надане дослідження податкових зобов’язань з податку на додану вартість та ввізного мита за вантажними митними деклараціями позивача за період з 16 листопада 2006 року по 23 квітня 2007 року. Враховуючи великий обсяг вантажних митних декларацій, а також у зв'язку із викладенням у додатку № 1 до висновку експертизи всіх даних, зазначених у деклараціях, і що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням думки представників сторін, які не оспорюють викладені дані у додатку до висновку експерта, суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності долучення до матеріалів справи 507 вантажних митних декларацій.

У висновку експертом зазначено про неможливість документально обґрунтувати суми податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, які значаться донарахованими відповідачем, та застосованих відповідачем штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями, з огляду на те, що в акті перевірки не наведені пункти порушення нормативних актів, які регулюють нарахування та стягнення ввізного мита та податку на додану вартість, під час ввезення товарів на територію України, а також у наданих на дослідження податкових повідомленнях від 18 грудня 2008 року відсутні посилання на пункти нормативних та законодавчих актів, які регулюють нарахування та стягнення ввізного мита та податку на додану вартість, під час ввезення товарів на територію України, та відсутні посилання на пункти та статті нормативних актів, що значаться підставою для застосування штрафних санкцій, а відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16 грудня 2008 року митним органом була здійснена камеральна перевірка стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час здійснення митного оформлення товарів за період з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт № 10-к/8/700000000/31128934.

З даного акту камеральної перевірки вбачається, що митне оформлення позивачем м'ясосировини за період з листопада 2006 року по грудень 2007 року здійснено відповідно до контракту на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку міста Макіївки Донецької області від 9 квітня 2002 року на підставі судових рішень, а саме постанови господарського суду Донецької області від 7 вересня 2006 року, ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2007 року із застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 року в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України». В акті перевірки відповідач зазначає, що декларантом позивача допущено методологічну помилку при поданні документів до митного оформлення та оформлення, що полягає у неправильному застосуванні норм законодавства України з питань митної справи. Відповідач зазначає, що вказаний факт підтверджено постановою Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року, якою вищенаведені судові рішення були скасовані. Таким чином, відповідач здійснює висновок, що внаслідок методологічної помилки декларанта, яка полягає у невірному застосуванні норм законодавства в частині права на користування пільгами з обкладення ввізним митом сировини під час її ввезення на територію пріоритетного розвитку, чим порушено статтю 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів», що призвело до недоборів митних платежів в сумі 190130464 грн. 98 коп., яка підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення форми «Р» від 18 грудня 2008 року:

№ 27 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., з яких за основним платежем 31688410 грн. 64 коп., за штрафними санкціями 584420 грн. 53 коп.;

№ 26 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп., з яких за основним платежем 158442054 грн. 34 коп., за штрафними санкціями 7922102 грн. 72 коп.

Правовою підставою прийняття спірних повідомлень відповідач визначив підпункт «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181). Спірними повідомленнями визначене порушення позивачем статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 року № 356-ХІV, розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів» від 24 грудня 2002 року № 347-ІV. Підстава для застосування штрафних санкцій відповідачем у спірних повідомленнях не визначена.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181 контролюючими органами, зокрема, є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до абзацу другого підпункту «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону № 2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, в ході перевірки вантажних митних декларацій позивача суцільним методом відповідачем була виявлена методологічна помилка, яка, на думку відповідача, полягає у невірному застосуванні норм законодавства в частині права на користування пільгами обкладення ввізним митом сировини під час її ввезення на територію пріоритетного розвитку.

Суд зазначає, що діюче законодавства не надає визначення терміну «методологічна помилка». Єдине визначення даного терміну міститься у листі Державної податкової адміністрації України від 6 липня 2001 № 9018/7/23-3317, який був виданий з метою забезпечення однозначного тлумачення термінів «арифметична та методологічна помилки» та практичного застосування норм Закону № 2181, а саме під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається з експертних досліджень, відповідно до поданих позивачем до відповідача вантажних митних декларацій (надалі – ВМД), ставка ввізного мита визначена у розмірі 1 EUR/кг (1,5 EUR/кг), ставка податку на додану вартість визначена у розмірі 20%, що відповідає встановленим діючим законодавством ставкам на дату подання декларацій.

Враховуючи зазначене, вказаними вантажними митними деклараціями підтверджується правильне застосування ставок оподаткування та спростовується посилання відповідача на наявність методологічних помилок в даних деклараціях.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, однією з митних процедур є здійснення митного контролю. При цьому, зокрема, митним органом здійснюється перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства. За відсутності зауважень здійснюється списання (справляння) сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України та заповнення графи C ВМД, засвідчення записів у ній проставленням відбитка номерного штампа «Сплачено». Завершення митного оформлення здійснюється шляхом проставлення своїх підпису й прізвища та відбитка особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів ВМД.

Як встановлено судом, на момент фактичного ввезення товару та його декларування у 2006-2007 роках, правильність заповнення декларацій, в тому числі й методологія їх заповнення, нарахування податків і зборів, була підтверджена митним органом, товар ввезений на територію України без будь-яких обмежень, декларації підписані посадовими особами митного органу із проставленням відповідних відміток у певних графах та зазначенням сплати всіх необхідних платежів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що митним органом безпосередньо було підтверджено правильність заповнення та достовірність даних, зазначених у ВМД, а також відсутність в даних деклараціях методологічних помилок. Суд зазначає, що відповідно до розрахунку сум податків, які підлягають сплаті позивачем, здійсненого митним органом, взагалі відсутня різниця між сумою ввізного мита, обчисленого за ВМД, та сумою податкового зобов’язання з ввізного мита, розрахованого за результатами перевірки.

Суд зазначає, що засобом реалізації владних управлінських функцій митного органу у спірних правовідносинах було прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД, що є відсутнім. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, митне оформлення товару по всім ВМД було здійснене митним органом без застережень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведене допущення методологічної помилки позивачем при поданні документів до митного контролю та оформлення, про що зазначено в акті перевірки, а також те, що невірне застосування норм законодавства взагалі є методологічною помилкою.

Як встановлено судом, митне оформлення ввезеного відповідно до спірних ВМД товару здійснювалося в межах судового рішення, що набрало законної сили, і підлягало виконанню на дату подання ВМД. Як вбачається з експертних досліджень, у спірних ВМД при визначенні суми ввізного мита позивачем зазначений спосіб платежу під кодом 13, який зазначається в разі звільнення від внесення платежів на підставі судового рішення відповідно до додатку 10 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307.

Відповідно до частини 5 статті 254 КАС України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. За таких обставин, із врахуванням постанови Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року, якою скасовані раніше ухвалені у справі судові рішення, на підстави яких здійснювалося митне оформлення товару, саме з 26 серпня 2008 року, тобто з дати набрання законної сили постановою Верховного Суду України, позивач втратив право на звільнення від внесення митних платежів при оформленні імпортованої сировини.

Згідно з частиною 1 статті 265 КАС України якщо, скасувавши судове рішення, суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні адміністративного позову, він вирішує питання про поворот виконання судового рішення. Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року, зазначене питання судом не було вирішено, спосіб і порядок здійснення повороту виконання не визначено. За таких обставин визначення як належної до внесення в бюджет суми ввізного мита, нарахованого відповідно до поданих до митного органу ВМД, можливо лише шляхом повороту виконання рішення суду.

Суд зазначає, що фактичною підставою прийняття спірного податкового повідомлення, яким визначено податкове зобов’язання з ввізного мита, є не встановлення заниження розрахованого податкового зобов’язання, а виключно необхідність зміни способу розрахунків, визначеного у поданих позивачем вантажних митних деклараціях. В будь-якому випадку чинне законодавство не передбачає такої підстави для визначення податкових зобов’язань та прийняття податкового повідомлення.

Враховуючи зазначене, у відповідача відсутні підстави для самостійного визначення обов’язку сплатити суму ввізного мита, не сплаченого на підставі судового рішення, що мало законну силу, на час митного оформлення товару.

Стосовно податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до норм пункту 10.1 «б» статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» митний орган є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при справлянні податку з осіб, що імпортують товари на митну територію України. При цьому з урахуванням положень пункту 10.3 статті 10 зазначеного Закону такі особи відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митному органу. Враховуючи зазначене, оскільки позивачем в повному обсязі надана відповідачу інформація для розрахунку суми належного до сплати податку на додану вартість, він не несе відповідальності за правильність нарахування та утримання суми податку, зробленого митним органом.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 11.4 статті 11 даного Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового повідомлення, за результатами проведеної відповідачем перевірки взагалі не встановлено порушення позивачем будь-яких норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає посилання відповідача на порушення позивачем статті 14 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», з огляду на те, що зазначена стаття виключена згідно із Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV, а норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів» взагалі не регулюють питання оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а витрати по сплаті судового збору в порядку статті 94 КАС України підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» до Східної митниці про визнання повністю недійсними податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 27 щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., податкового повідомлення від 18 грудня 2008 року № 26 щодо визначення податкових зобов’язань з мита у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп. задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення Східної митниці від 18 грудня 2008 року № 27 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 33272831 грн. 17 коп., з яких за основним платежем 31688410 грн. 64 коп., за штрафними санкціями 584420 грн. 53 коп.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення Східної митниці від 18 грудня 2008 року № 26 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Феникс» суми податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 166364157 грн. 06 коп., з яких за основним платежем 158442054 грн. 34 коп., за штрафними санкціями 7922102 грн. 72 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феникс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 26 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                       Смагар С.В.