Ухвала суду № 77522292, 31.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31 жовтня 2018 року м. Чернівці Справа №727/4330/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лисака І.Н., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб (державних виконавців) Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо навмисного невиконання зведеного виконавчого провадження №47634275, не розгляд заяви ОСОБА_7 про передачу стягувачу нерухомого майна боржника ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, не вчинення дій щодо передачі нерухомого майна ОСОБА_7 та зобов'язання вчинити дії щодо його передачі, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.05.2015 року від імені ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звернутися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та ст.131-2 Конституції України у судах апеляційної інстанції з 01.01.2018 здійснюється виключно прокурором або адвокатом.

Частиною 4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України відомості про те, що

Провадження №22-ц/794/1137/18 Головуючий у першій інстанції Волошин С.О.

Категорія 59 Доповідач Лисак І.Н.

ОСОБА_2 станом на момент підписання та направлення апеляційної скарги засобами поштового зв'язку має статус адвоката відсутні, та жодних інших доказів того, що ОСОБА_2 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_3 саме як адвокат, до апеляційної скарги не додано.

Рішень суду або підстав віднесення зазначеної справи у випадках, визначених ч.6 ст.19 ЦПК України з урахуванням ст.274 ЦПК України, до малозначних не має, отже в сукупності з відсутністю у ОСОБА_2 статусу адвоката останній права на підпис апеляційної скарги не мав.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За вказаних вище обставин, апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами необхідно повернути.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, з одночасним поданням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, заявник має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись ст.357 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя - підпис /Лисак І.Н./