Постанова № 7751508, 05.10.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10477/09/2570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є.А.

за участю

представників позивача Скрицького Д.П.

Крищенка О.О.

представників відповідачаСтупак С.О.

Матухно К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «АЗС Бомонд» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АЗС Бомонд» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові та просить визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення № 0002302320/0 від 19 травня 2009 року, яким приватному підприємству «АЗС Бомонд» визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 68719 грн., що складається з 45339 грн. за основним платежем та 23380 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Свої вимоги мотивує тим, що позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати, повязані з придбанням консультаційно-інформаційних послуг в формі консультування з питань комерційної діяльності , у тому числі з питань правильності застосування податкового, господарського та цивільного законодавства, управління бізнес-процесами, моніторингу та контролю функціонування бізнес-процесів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши при цьому, що позивачем договори про надання консультативних послуг на перевірку не надавалися .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства "АЗС "Бомонд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.04.2009 року № 317/23/31188695.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року на загальну суму 199577 грн. та заниження амортизаційних відрахувань за цей же період на суму 18222 грн., а саме: позивачем включено до складу валових витрат витрати по ремонту основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду), на загальну суму 211333,33 грн. , а саме: півріччя 2007р. - 42583,33 грн.; 9 місяців 2007р. - 42583,33 грн.; 2007р. -42583,33 грн.; півріччя 2008р. - 168750 грн.; 9 місяців 2008р. - 168750 грн.; 2008р. -168750 грн..

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

До складу валових витрат включаються також передбачені п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 цього ж Закону суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 вказаного Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 вищевказаного Закону, у разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Враховуючи викладене, позивач в порушення вказаних норм законодавства включив до складу валових витрат підприємства витрати по ремонту основних фондів групи 3 та групи 1 не в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів у сумі 11756,73 грн., а в повному обсязі, тобто в сумі 211333,33 грн. Отже, позивачем було завищено валові витрати підприємства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. на 199577 грн., а саме : за 1 півріччя 2007 р. 38143 грн.; за 9 місяців 2007 р. 38143 грн.; за 2007 р. -38143 грн.; за півріччя 2008 р. -161434 грн.; за 9 місяців 2008 р. 161434 грн.; за 2008 р. 161434 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі , коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов»язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеного порушення податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009 р. за № 0002302320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 45339 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 23380 грн.

Дане повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Державної податкової інспекції у м. Чернігові. За результатами оскарження податкове повідомлення-рішення № 0002302320/0 від 19.05.09 р. залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Як вбачається з пояснень відповідача та не заперечується самим позивачем, порушення, встановлене при перевірці податковим органом, позивачем не оскаржується.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на договори про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності від 17.01.2007 р. та 01.05.2008 р. з огляду на наступне.

В ході проведення перевірки договір про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності від 17.01.2007 р. з актом здачі приймання робіт від 27.03.2007 р. на суму 40000 грн. та договір про надання консультативних послуг від 01.05.2008 р. з актом здачі-приймання робіт від 28.08.2008 р. на суму 170000 грн. перевіряючим не надавались, що не заперечується позивачем, в звязку з чим дані договори при перевірці взагалі не досліджувалися податковим органом стосовно правомірності чи неправомірності віднесення сум за даними господарськими операціями до валових витрат.

Позивачем за його поясненнями дані фінансово-господарські операції помилково не відображені в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2007 р. та за 3 квартал 2008 р .

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Позивачем такий уточнюючий розрахунок не подавався до податкового органу.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв правомірно та у відповідності з чинним законодавством.

Зважаючи на вищезаначене та те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі порушення, яке позивачем не оскаржується, суд доходить до висновку , що позовні вимоги приватного підприємства «АЗС Бомонд» не підлягають задоволенню за необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160 163 КАС України, суд -

П О С ТА Н ОВ И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Баргаміна Н.М.