Ухвала суду № 7750505, 30.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-25/8124-2006А/5002

30.11.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Єланської О.Е.,

суддів           Іщенко Г.М. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Яіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Борьба за мир" у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 31.07.07 року у справі №2-25/8124-2006А

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Борьба за мир" (вул. Леніна, 10, с. Абрикосівка, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97342)

до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 року у справі № 2-25/8124-2006А (суддя Маргарітов М.В.) адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир»до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було задоволено. Замінено відповідача Феодосійську МДЖПІ на її правонаступника ДПІ в Кіровському районі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ № 1203/23-01/1/0 (№ 0000232301/0) від 25.02.2005 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир»3,4 грн. державного мита.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Кіровському районі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду АР Крим від 31.07.2006 року скасувати та закрити провадження по справі.

У судове засідання 30.11.2009 року представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкове повідомлення-рішення»1203/23-01/1/0 (№0000232301/0) від 25.02.2005 року Феодосійської міжрайонною державною податковою інспекції не були враховані усі обставини, що мали значення для його прийняття.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Як встановлено у справі, 24.02.2005 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена комплексна документальна перевірка приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир».

За наслідками перевірки було складено акт № 426/23-01/30899530 від 24 лютого 2005 року «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним сільськогосподарським підприємством «Боротьба за мир»за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 рік (а.с.12-17) , де було недотриманням вимог п.11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року ( із змінами), встановлене нецільове використання коштів з спеціального рахунку в період, що перевірявся в розмірі 4745,00 грн., та неперерахування коштів з поточного на спеціальних рахунок у розмірі 37690,19 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 25 лютого 2005 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією (Кіровське від-ня) в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1203/23-01/1/0 (№0000232301/0) про застосування штрафних санкції в розмірі 42435,19 грн., на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»до приватного сільськогосподарського підприємства «Боротьба за мир»(а.с.11).

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що акумульовані на спеціальному рахунку кошти залишаються у розпорядженні товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 п.4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року, залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суму податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовують не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до держаного бюджету у безспірному порядку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач уклав з селянським господарством «Матвєєв»договір про надання послуг по збиранню врожаю (а.с. 34), згідно з яким сплатив останньому 4745 грн., за надані послуги за актом виконаних робіт. Позивача перерахував суму 4745 грн. з поточного рахунку на окремий, що підтверджується випискою банку (а.с.36), після чого здійснив сплату за надані послуги у сумі 4745 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2004 року № 54 (а.с.35). Отже, зазначені витрати позивач здійснив для збирання врожаю. Таким чином слід вважати, що догорів про надання послуг по збиранню врожаю по суті є придбанням матеріально-технічних ресурсів комбайна у його власника на визначений період, завдяки чому був продовжений виробничій цикл, оскільки це є невід’ємною частиною непереривного циклу вирощування сільгосппродукції, без якої неможливо одержання доходів та прибутку. Тому немає підстав для визнання цих витрат нецільовими. Крім того, у податкового органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення і визначення платнику податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкції у сумі 4745, за відсутністю підстав для визначення податкового зобов’язання, передбачених пунктами «а», «б», «в»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Актом перевірки також встановлено, що позивачем не перерахований з поточного рахунку на окремий податок на додану вартість у сумі 37690,19 грн.

Як вбачається матеріалами справи, позивач, платіжними дорученнями (а.с.37-42) сплатив 37690,19 грн., за придбання матеріально-технічних ресурсів. Перерахування цієї суми було здійснено позивачем з поточного рахунку у банківській установі, а не зі спеціального рахунку, як цього вимагає п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Постанова КМУ № 27 від 26.02.1999 року. Доводи позивача про те, що ці кошти були спрямовані саме на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення відповідають вимогам п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», та не спростовується відповідачем, тому немає правових підстав для застосування до нього фінансових санкцій, що суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, у податкового органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення і визначення платнику податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37690,19 грн., за відсутністю підстав для визначення податкового зобов’язання, передбачених пунктами «а», «б», «в»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування фінансових санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розмірі штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій чи заниженні податкових зобов’язань (підпункти 17.1.1-17.1.3), але підстав, з якими закон пов’язує застосування штрафу по даній справі, відсутні.

Посилання у податковому повідомленні-рішення на пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»є не обґрунтованим, тому що ця норма законодавства не передбачає застосування фінансових санкцій за нецільове використання податку на додану вартість і визнання таких фінансових санкцій як податкового зобов’язання, а передбачають стягнення суми податку на додану вартість до бюджету у безспірному порядку.

Крім того, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»не дає поняття нецільового використання ПДВ, а тільки передбачає його спрямування на відповідні цілі.

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок, що позивач порушив порядок акумуляції коштів на спецрахунку, а не порядок використання коштів, за що законом відповідальність не передбачена. Позивачем 30.08.2004 року та 17.07.2004 року для сплати товарів був використаний поточний рахунок для перерахування сум 4800 грн. та 11544 (а.с.37-39), оскільки на спеціальний рахунок для зарахування ПДВ у цей час Відділенням державної виконавчої служби був накладений арешт, який був знятий на підставі рішення суду тільки 24.03.2005 року (а.с.47). Тобто позивач не мав можливості використовувати у цей період сперахунок.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, оскільки, відповідачем не були враховані усі обставини, що мали значення для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 1203/23-01/1/0 (№ 0000232301/0) від 25.02.2005 року, що є достатньою підставою для визнання його протиправним та скасувати

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.

                    Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 31.07.07 року у справі №2-25/8124-2006А, залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 31.07.07 року у справі №2-25/8124-2006А, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

                    Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2009 р.

Головуючий суддя                                        О.Е.Єланська

Судді                                         Г.М. Іщенко                               О.А.Щепанська