Ухвала суду № 7750162, 10.11.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10.11.2009           Справа № 5020-4/187-7/154

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Дугаренко О.В. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Скубілова Г.В.

за участю представників сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лінарт"- Терещенко Сергій Володимирович довіреність № б/н від 01.11.08 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Мішуткін Михайло Вікторович довіреність № 403-/10-10 від 22.01.08 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Горшков Дмитро Костянтинович довіреність № 5353/10 від 09.07.09 ; прокурор м. Севастополяне з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя Альошина Світлана Михайлівна ) від 05.03.09 по справі №5020-4/187-7/154 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лінарт" (вул. Ангарська, 10 А, Інкерман, Севастополь, місто, Севастополь, місто,99704) до           Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, Севастополь, 99042)

За участю Прокуратури м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 05 березня 2009 року у справі № 5020-4/187-7/154 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000222301/0 від 15 травня 2008 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 430776,00 грн., у тому числі 287184,00 грн. за основним платежем та 143592,00 грн. –штрафним (фінансовим) санкціям та за № 0000092300/0 від 15 травня 2008 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3333,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 березня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що витрати по сплаті податку на додану вартість було виключено зі складу податкового кредиту позивача у зв’язку з тим, що ці витрати було зроблено платником податку відносно майна, яке є невиробничими фондами підприємства. Заявник апеляційної скарги посилається на положення підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Заявник апеляційної скарги вказує, що судна СРТМ-К «Лунга», т/х «Алеут», СРТМ-К «Салгир», СРТМ «Середня коса» не належать до групи 1 основних фондів підприємства.

У судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи та відповідає вимогам закону. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та просив залишити постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 березня 2009 року без змін.

Прокурор м. Севастополя у судове засідання не з’явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000222301/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 430776,00 грн., у тому числі –287184,00 грн. – за основним платежем та 143592,00 грн. –за штрафними (фінансовими санкціями) та прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000092300/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3333,00 грн. за жовтень 2007 року.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень сталися висновки акту Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року від 05 травня 2008 року за № 36/23-129/19449122/1799/8.

За результатами документальної перевірки позивача податковою інспекцією було встановлено порушення платником податку вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 48777,47 грн., у тому числі у вересні 2007 року на суму 42658,31 грн., у грудні 2007 року на суму 6119,16 грн. та заниженні податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 527662,39 грн., у тому числі у липні 2007 року –на суму 335098,20 грн., у серпні 2007 року –на суму 30394,99 грн. та у грудні 2007 року на суму 162169,20 грн. Дані порушення потягнули за собою заниження різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту на загальну суму 576440,00 грн., у тому числі – у липні 2007 року на суму 335098,00 грн., у серпні 2007 року на суму 30395,00 грн., у вересні 2007 року на суму 42659,00 грн. та у грудні 2007 року на суму 168288,00 грн.

З урахуванням виявлених порушень, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя дійшла до висновку про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»у 2007 році податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 287184,00 грн., у тому числі – у липні 2007 року на суму 235857,00 грн., у серпні 2007 року на суму 4402,00 грн., у жовтні 2007 року у сумі 19363,00 грн., у листопаді 2007 року на суму 27562,00 грн. та про завищення суми бюджетного відшкодування за Декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 3333,00 грн.

Судова колегія не може погодитися з висновками Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»за 2007 рік податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 287184,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 3333,00 грн. у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з включенням позивачем у склад податкового кредиту протягом 2007 року витрат по сплаті податку на додану вартість, понесених у зв’язку з ремонтом суден СРТМ-К «Салгир», СРТМ «Лунга», т/х «Алеут», СРТМК «Середня коса», які протягом 2007 року не використовувалися у господарський діяльності ТОВ «Фірма «Лінарт», не мали класу регістрів судноплавства з моменту їх придбання у 2003-2005 роках, є невиробничими фондами підприємства, на які амортизаційні відрахування не розраховувалися. За даними обставинами податкова інспекція вважає, що оскільки вказані судна не використовувалися позивачем у господарський діяльності, то у позивача немає право включати витрати по сплаті ПДВ, понесені у зв’язку з ремонтом невиробничих фондів, до складу податкового кредиту.

Але, такі висновки податкової інспекції не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок визначення податкового кредиту регламентується пунктом 7.4 статті 7 вказаного Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковуваної операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовлює) матеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами Закону чітко визначено, що основним критерієм для віднесення витрат по сплаті ПДВ у зв’язку з придбанням товарів (послуг) до складу податкового кредиту, є призначення цих товарів (послуг) у подальшому використанні у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Закон не встановлює залежність права платника податку на податковий кредит звітного податкового періоду від використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом податкового періоду, у якому такі витрати понесені. При цьому, судовою колегією приймається до уваги, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»щодо порядку визначення податкового кредиту не містять будь-яких посилань на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не пов’язують момент виникнення права платника податку на податковий кредит з моментом виникнення права платника на валові витрати.

Та обставина, що судна є невиробничими фондами позивача, тобто не використовувалися у господарській діяльності позивача на момент здійснення перевірки, не може бути підставою для виключення витрат по сплаті ПДВ із складу податкового кредиту звітного періоду, тому що судна є основними засобами позивача, а предметом діяльності Товариства є промислове виробництво риби та діяльність морського вантажного транспорту, що свідчить про призначення вказаних суден для використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Представник позивача пояснив, що судна потребують ремонту для їх використання у господарській діяльності, у зв’язку з чим такі ремонтні роботи й було проведено.

Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя не надала судової колегії доказів того, що судна не призначені для їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню)) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи, що позивачем правильно визначений податковий кредит у 2007 році, підстави для висновків про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість відсутні, то у судової колегії немає підстав вважати, що позивач зависив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 3333,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 березня 2009 року у справі № 5020-4/187-7/154 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 листопада 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         О.В.Дугаренко                               В.А.Омельченко