Рішення № 77490303, 22.10.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/634/17

Провадження № 2/604/9/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «ПроКредит Банк» звернулись до суду із заявою до відповідача ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 22 липня 2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено Рамкову угоду № 2172 від 22 липня 2008 року, згідно п.2.1 якої Кредитор зобов’язується здійснити кредитування позичальника в межах лімітів, умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов’язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов’язань, а також належно виконувати усі інші зобов’язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами. На підстав та в межах Рамкової угоди третій особі ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 90 000 дол. США, із процентною ставкою – 14,9 % річних на строк 60 місяців. Однак у зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість в розмірі 670 577,31 гривень. Разом із тим, з метою забезпечення повного і належного виконання Рамкової Угоди № 2172 та Кредитного договору, що був укладений на її підставі, 31 липня 2008 року між АТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено договори застави рухомого майна, а саме вантажний сідловий тягач 2002 року випуску, н.з. ВІ 8156 АХ, а також транспортний засіб напівпричіп р.н. НОМЕР_1., проте 04 березня 2017 року із відповіді МВС Головного сервісного центру позивачу стало відомо, що вищевказані транспортні засоби були реалізовані, а також їм присвоєно нові державні номерні знаки. Зокрема, транспортний засіб вантажний сідловий тягач 2002 року випуску, а також напівпричіп платформа 1999 року випуску 12 березня 2013 року зняті з реєстрації і 20 березня 2013 року зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 Вважають, що ОСОБА_3 порушив не лише вимоги ст. ст. 17, 27, 28 ЗУ «Про заставу», а також умови договору, відчуживши дане майно. За вказаних обставин, в рахунок часткового погашення заборгованості просять звернути стягнення на рухоме майно, а саме транспортний засіб, вантажний сідловий тягач, марка – DAF, модель FT 95 XF 430, випуску 2002 року, колір червоний, шасі (кузов, рама, коляска) № ХLRTE47XSOE576045, номерний знак НОМЕР_2, а також транспортний засіб – напівпричіп платформа, марки GROENEWEGEN, модель ALER 602005, випуску 1999 року, колір синій, номер шасі (кузов, рама) XL9620000X0002280, номерний знак НОМЕР_3, які належать відповідача ОСОБА_2, шляхом реалізації предметів застави на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну реалізації предмету застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на обставини, що у них викладені, та просить їх задоволити, розглянути справу за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з’явився, однак подав суду відзив на позовну заяву, згідно якої проти задоволення позову заперечив та пояснив, що позивач просить в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі банку, а саме сідловий тягач та напівпричіп, які належать відповідачу ОСОБА_2 Разом з тим, вказані об’єкти рухомого майна відповідач ОСОБА_2 придбав у відповідача ОСОБА_3 12 березня 2013 року, однак запис до державного реєстру обтяжень рухомого майна відбувся зі сплином 5 місяців з часу придбання, а тому у даному випадку при купівлі-продажу автомобіля будь-які обтяження були відсутні, тому він є добросовісним набувачем вказаного рухомого майна і не може нести відповідальність за ОСОБА_3 Також посилається на те, що кінцевий строк погашення кредиту ще не настав, а відтак такі вимоги банку є передчасними. Крім того позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів, зокрема і виписок з рахунку щодо підтвердження отримання ним кредитних коштів, тобто позивачем не доведено факту виконання своїх кредитних зобов’язань згідно Договору про надання траншу від 08 серпня 2008 року. Крім того просить застосувати строк позовної давності, оскільки транспортні засоби в органах ДАІ були зареєстровані 12-13 березня 2013 року, відповідно позивач саме з цього часу мав можливість дізнатися про відчуження Заставодавцем предмету застави, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог застосувавши строк позовної давності.

Третя особа ОСОБА_3, будучи неодноразово належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з’явився, відзив на позов, заяви про відкладення чи розгляд справи у його відсутності не подавав.

Представник третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, проте подав заяву у якій просить справу розглянути у його відсутності. Заявлені позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі та просить їх задоволити.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин справу слід вирішити у відсутності належним чином повідомленої третьої особи справі ОСОБА_3 та представника третіх осіб на підставі поданих у справі доказів у відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні факти :

Згідно умов Рамкової угоди № 2172 від 22 липня 2008 року ЗАТ «ПроКредит Банк» зобов’язується здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договором, а позичальник зобов’язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов’язань.

У межах даної Рамкової угоди сторонами 31 липня 2008 року укладено Договір про надання траншу № 11.10967/2172-ДТ1, відповідно до умов якого кредитор ЗАТ «ПроКредит Банк» надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в розмірі 40 000 дол. США зі строком користування 60 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, зі сплатою 14,9 процентів річних з кінцевим терміном повернення коштів згідно графіку повернення кредиту 25 липня 2013 року.

Крім того у межах Рамкової угоди № 2172 від 22 липня 2008 року позичальником ОСОБА_3 08 серпня 2008 року було укладено Договір про надання траншу № 11.10967/2172-ДТ2, відповідно до умов якого кредитор ЗАТ «ПроКредит Банк» надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в розмірі 50 000 дол. США зі строком користування 60 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, зі сплатою 14,9 процентів річних з кінцевим терміном повернення коштів згідно графіку повернення кредиту 25 липня 2013 року.

Згідно Договору № 1 про внесення змін до договору траншу від 25 грудня 2008 року сторони вирішили внести зміни до Договору про надання траншу № 11.10967/2172-ДТ1 від 31 липня 2008 року згідно якого змінили проценти за користування кредитом до 16% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Згідно Договорів №2 про внесення змін до договору траншу від 25 лютого 2010 року, а також договору № 2 від 21 квітня 2010 року сторони вирішили внести зміни до Договору про надання траншу №11.10967/2172-ДТ1 від 31 липня 2008 року, а також до Договору про надання траншу №11.10967/2172-ДТ2 від 08 серпня 2008 року згідно умов яких змінено проценти за користування кредитом зокрема з 25 лютого 2010 року по 25 березня 2010 року 0,5 процентів річних виходячи з 360 календарних днів у році, а весь інший період користування кредитом 16 процентів річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Разом з тим, як убачається із додаткових договорів, сторони неодноразово змінювали процентні ставки за користування кредитними коштами у різні періоди, а також термін користування кредитними коштами з 60 до 179 календарних місяців, тобто до 26 червня 2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості та довідки від 01 жовтня 2015 року вбачається, що внаслідок неналежного виконання умов договору у третьої особи ОСОБА_3 перед АТ «ПроКредит Банк» утворилась заборгованість в розмірі 670 577,31 грн.

Таким чином судом встановлено, що 31 липня 2008 року та 08 серпня 2008 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 в межах Рамкової угоди було украдено кредитні договори на загальну суму 90 000 доларів США зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення у строк до 25 червня 2023 року, однак у зв’язку з неналежним виконанням умов договору у третьої особи ОСОБА_3 утворилась заборгованість у розмірі 670 577,31 грн.

З метою належного виконання узятих на себе зобов’язань між позивачем ЗАТ «ПроКредит Банк» та третьою особою ОСОБА_3 31 липня 2008 року було укладено договір застави рухомого майна № 2172-Д32 на вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов (шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВІС 081738, виданого Полтавським ВРЕР, дата реєстрації 30 липня 2008 року.

Також 08 листопада 2012 року між позивачем ЗАТ «ПроКредит Банк» та третьою особою ОСОБА_3 було укладено договір застави рухомого майна за № FIL.23980-ДЗ1 на напівпричіп платформа, марка GROENEWEGEN, модель ALER 602005, 1999 року випуску, синього кольору, номер шассі, (кузов, рама) XL962000X0002280, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 432678 виданого Полтавським ВРЕР 09 березня 2011 року.

Згідно витягу № 38673924 про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що відомості про обтяження транспортного засобу на вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов (шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, були внесені 08 листопада 2012 року.( т.1 а.с.203);

Згідно витягу №38686157 про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що відомості про обтяження транспортного засобу на напівпричіп платформа, марка GROENEWEGEN, модель ALER 602005, 1999 року випуску, синього кольору, номер шассі, (кузов, рама) XL962000X0002280 були внесені 08 листопада 2012 року. (т.1 а.с -75);

Згідно відповіді МВС України в Тернопільській області від 09 березня 2017 року № 31/1480 та долученої реєстраційної картки транспортного засобу, вбачається, що транспортний засіб сідловий тягач та напівпричіп платформа були продані третьою особою ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_2 згідно довідки рахунку № ААА018161 від 13 березня 2013 року. (т.1 а.с -78-80);

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов’язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 27 ЗУ «Про заставу», застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

Разом із тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадків, зокрема : 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході провадження господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст.12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов’язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності даним правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності з третіми особами, якщо інше не встановлено цим законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено Законом.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають із третіми особами.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Таким чином судом встановлено, що на час відчуження 13 березня 2013 року третьою особою ОСОБА_3 відповідачеві ОСОБА_2 транспортного засобу вантажного сідлового тягача, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов (шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, а також напівпричіпа платформи, марка GROENEWEGEN, модель ALER 602005, 1999 року випуску, синього кольору, номер шассі, (кузов, рама) XL962000X0002280, відомості про обтяження рухомого майна були внесені 08 листопада 2012 року, тобто до продажу вказаного рухомого майна, а тому відповідно відповідач ОСОБА_2 не може в силу ст.. 10 ЗУ « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вважатись його добросовісним набувачем.

У відповідності до п. 6.1 договору застави рухомого майна, та ст..ст. 575,589,590 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України.

За ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави – із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього Закону.

Пунктом 6.3.1, 6.3.2 договору застави рухомого майна від 08 листопада 2012 року передбачено, що заставодержатель має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання; від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому чинним законодавством, при цьому визначені способи задоволення вимог заставодержателя не перешкоджають застосовувати інші встановлені чинним законодавством способи звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи те, що зобов’язання по кредитній угоді не виконувалися відповідачем належним чином, суд вважає, що у заставодержателя виникло право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставне майно та його реалізації.

Судом встановлено, що відомості про заставу транспортного засобу вантажного сідлового тягача, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов (шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, а також напівпричепа платформи, марки GROENEWEGEN, модель ALER 602005, 1999 року випуску, синього кольору, номер шассі, (кузов, рама) XL962000X0002280, були внесені в єдиний реєстр заборон відчужень 08 листопада 2012 року, тобто до моменту самого відчуження, а відтак для даного рухомого майна, зберігається юридична сила застави рухомого майна для нового власника, тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задаволення шляхом звернення стягнення на заставне рухоме майно

Така ж правова позиція і викладена у постанові колегії суддів Верховного Суду України першої палати касаційного цивільного суду справа № 333/6700/15-ц від 06 лютого 2018 року.

За таких обставин, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави рухомого майна в рахунок погашення заборгованості шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах підлягають до задоволення, оскільки, підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Разом із тим, суд не бере до уваги письмових доводів представника відповідача щодо внесення відомостей про вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов ( шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, після купівлі-продажу рухомого майна, а саме 05 серпня 2013 року, оскільки наданий витяг із зазначенням часу реєстрації свідчить про те, що дійсно цього ж дня були внесені відомості щодо заборони відчуження спірного рухомого майна ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, однак первинна реєстрація обтяження відбулась 08 листопада 2012 року приватним нотаріусом О.В Гризунова м. Полтава на підставі договору застави рухомого майна від 31 липня 2008 року, термін дії якої тривав до 31 липня 2013 року, тобто наданий витяг про обтяження рухомого майна від 05 серпня 2013 року є внесенням повторного обтяження після закінчення строку попереднього.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин з тих підстав, що договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений 13 березня 2013 року і з цього часу позивач міг дізнатись про порушення свого права, а відтак і минув термін позовної давності, а також те, що розрахунок заборгованості наданий позивачем станом на 02 жовтня 2015 року, у якому вказано розмір пені нарахований за період з 27 серпня 2008 року по 02 жовтня 2015 року, що свідчить про закінчення строку позовної давності, оскільки розмір пені, як і нарахування відсотків та інших штрафних санкцій, являється заборгованістю не відповідача ОСОБА_7, а боржника ОСОБА_3, котрий безпосередньо укладав вказані договори і не оспорює суму нарахованих штрафних санкцій. Тобто відповідач ОСОБА_7 не являється у даному випадку стороною договору, а його представник не наділений повноваженнями представляти інтереси третьої особи ОСОБА_3 та оспорювати сам факт їх нарахування як і укладення чи отримання кредиту. Крім того, на думку суду, позивач ПАТ «ПроКредит Банк» не міг знати про наявність продажу спірного рухомого майна, оскільки з 08 листопада 2008 року було наявне обтяження вказаного рухомого майна, термін дії якого закінчувався 31 липня 2013 року, а тому і не було жодної необхідності Банку перевіряти його в органах поліції на предмет продажу.

Суд також вважає безпідставними посилання представника відповідача у своїх запереченнях щодо невідповідності нарахування, штрафних санкцій, відсутність доказів отримання самого кредиту божником ОСОБА_3, невідповідність номеру долученого розрахунку та номеру що вказаний у позовній заяві, наявності у позові технічних описок, оскільки вказані обставини є необґрунтованими та спростовуються долученими до матеріалів справи та проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88,212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 550, 554,589, 590, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», суд п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних правовідносин, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» , м. Київ,03115, пр.. Перемоги,107, «а», ідентифікаційний номер 21677333, МФО 320984, до ОСОБА_2 ( жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП275382491), третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 (місце реєстрації АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, місце реєстрації м. Полтава пров. Дублянський, 21), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_6), про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

У рахунок погашення за кредитним договором за Рамковою угодою № 2172 від 22 липня 2008 року та укладеним на її підставі Договором про надання траншу № 11.10967 від 08 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредитБанк», як кредитором, та ОСОБА_3, як позичальником, заборгованості на загальну суму 670577,31 грн. (в т.ч. тіло кредит 322 779,79 грн., проценти 166 892,61 грн, проценти за неправомірне користування кредитом 9 076,04 грн., 123 194,96 грн, комісії 48 633,91 грн,), а також виплати судового збору в розмірі 10058,65 грн., звернути стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі ПАТ «ПроКредитБанк» відповідно до Договору застави рухомого майна № 2172-Д32 від 31 липня 2008 року транспортний засіб вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2002 року випуску, колір червоний, кузов ( шассі, рама) XLRTE47XSOE576045, реєстраційний № НОМЕР_4, а також напівпричепа платформи, марки GROENEWEGEN, модель ALER 602005, 1999 року випуску, синього кольору, номер шассі, (кузов, рама) XL962000X0002280, відповідно до Договору застави рухомого майна №FIL.23980-ДЗ1 від 31 липня 2008 року, що зареєстровані за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5, вул.. 22-Січня, б.5, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в межах процедури виконавчого провадження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - підпис

копія вірна

Суддя Підволочиського районного суду Н.Б.Сташків