Рішення № 77487953, 17.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8504/18

Провадження № 2/520/5294/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.,

при секретарі Зозулянському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 за заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2014 року на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 грн. 00 коп. на 1944 грн. 00 коп. щомісячно, посилаючись на те, що з моменту прийняття ухвали суду істотно змінився прожитковий мінімум на малолітню дитини, позивач постійно несе витрати на оздоровлення, спортивні заняття дітей.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ЖД № 338232.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2014 року визначено місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси 12 серпня 2014 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі 600 грн. 00 коп. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Відповідно до постанови Верховного Суду України за № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року, право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1,3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою Верховної Ради Ураїни за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі М.С. проти України, при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов’язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні 5 презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі Зоммерфельд проти Німеччини від 08 липня 2003 року, Цаунеггер проти Німеччини від 03 грудня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

За приписом ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 50 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково, збільшити розмір аліментів на дитину, що стягуються зі ОСОБА_2 до 972 грн. 00 коп., оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач може сплачувати аліменти у більшому розмірі, зазначена сума визначена з урахуванням 50 відсотків від прожиткового мінімуму з липня 2018 року для дитини відповідного віку, який визначений Законом України «Про державний бюджет за 2018 рік»

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач була звільнення від сплати судового збору при поданні вимого щодо стягнення аліментів, суд вважає, що слід стягнути з відповідача у дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. 180, 182, 192 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2014 року у цивільній справі за № 520/4901/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 972 (дев’ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття – 09 червня 2029 року.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн.. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2018 року.

Головвуючий ОСОБА_4