Рішення № 77474453, 28.09.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9318/18

Провадження № 2/201/2846/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», у якій позивач ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на квартиру № 10, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, загальною площею 35,4 кв.м.; позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за кожним із них право власності на 1/2 частку квартири № 1, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, загальною площею 78,1 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м.; позивач ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на квартиру № 2, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказують на те, що вони проживають у квартирах, які раніше були переобладнані із кількох житлових кімнат, наданих у користування Відокремленим структурним підрозділом «Мостобудівельний поїзд № 57» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», однак не можуть приватизувати їх у зв’язку з відсутністю у Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» повноважень щодо проведення приватизації квартир. Вказують, що їм рекомендовано вирішити питання про визнання права власності у судовому порядку.

Позивачі у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивачів до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Від представника відповідача також надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Так судом встановлено, що 15 лютого 2008 року Відокремленим структурним підрозділом «Мостобудівельний поїзд № 57» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01097361) громадянину ОСОБА_2 на склад сім’ї з 2 осіб (він – о.к.н, дружина ОСОБА_1) було видано ордер на житлове приміщення № 02 на право заняття житлового приміщення площею 50,9 кв.м., яке складається з трьох кімнат в гуртожитку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Серпнева, 26.

18 серпня 2011 року Відокремленим структурним підрозділом «Мостобудівельний поїзд № 57» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01097361) громадянину ОСОБА_3 (він – о.к.н.) було видано ордер на жиле приміщення № 01 на право заняття жилого приміщення площею 50,9 кв.м., яке складається з трьох кімнат в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Указаний спірний будинок знаходиться у власності ПАТ «Укрзалізниця» та перебуває на балансі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Згідно із п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

З метою покращення житлових умов у належних на праві користування кімнатах позивачами за власні кошти було проведено капітальні ремонтні роботи та переобладнання.

Також у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю у приватній власності іншого нерухомого майна, житлового приміщення, неодноразово звертались до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з заявами про передання їм та їхнім сім'ям у власність (дати дозвіл на приватизацію і необхідні документи), що підтверджується відповідними заявами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» відмовила в передачі зазначених квартир у власність позивачам та рекомендувала вирішити це питання у судовому порядку, що підтверджується листом Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 82 від 17 березня 2017 року.

Як визначає ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого може бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі.

У статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно із положеннями ст. 21, 22, 41 та 47 Конституції України кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу, зокрема, придбати житло у власність в порядку, визначеному законом. Конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності (ч. 1 ст. 345 ЦК України).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Згідно до ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається із виготовленого 16 липня 2018 року ФОП ОСОБА_4 технічного паспорту на квартиру № 1 в житловому будинку № 26 по вул. Серпнева загальна площа указаної квартири складає 78,1 кв.м., житлова 40,9 кв.м., спірна квартира знаходиться на першому поверсі одноповерхового будинку.

Згідно із технічним паспортом на квартиру № 2 у житловому будинку № 26 по вул. Серпнева, загальна площа указаної квартири складає 79,6 кв.м., житлова 48,3 кв.м., спірна квартира знаходиться на першому поверсі одноповерхового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними». З викладеного вбачається, що підставою для позову про визнання права власності окрім невизнання або оспорювання цього права іншою особою може бути також і відсутність у власника документа, що підтверджує таке його право.

Аналогічні роз'яснення надано і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5.

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивністю і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

На підставі вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у Передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання за кожним з позивачів відповідно його частки права власності на житлове приміщення, а саме квартиру № 1, № 2, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, оскільки прийняття судом такого рішення забезпечить захист та відновлення порушених житлових прав позивачів, закріплених Конституцією України.

Решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки не знайшла свого підтвердження та обставина, що ОСОБА_3 зареєстрований в квартирі № 10, розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, загальною площею 35,4 кв.м., що є підставою для відмови в позові в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частку квартири № 1, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, загальною площею 78,1 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/2 частку квартири № 1, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, загальною площею 78,1 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) право власності на квартиру № 2, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Серпнева, буд. 26, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев