Рішення № 77432966, 29.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3290/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним та скасування п.12 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язати Міністерства Оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним та скасування п.12 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язати Міністерства Оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В судовому засіданні 23.10.2018 року позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що позивач отримав ушкодження здоров'ю під час проходження служби в Афганістані у 1988 році, був демобілізований, проходив лікування у вересні-жовтні 1988 року та 30.10.1988 року йому вперше була встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов'язана із проходженням військової служби, потім у 1997 році йому рішенням комісії МСЕК була встановлена ІІ інвалідності із зазначенням причини захворювання - отримання травми під час виконання обов'язків військової служби, 15.01.2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Одеський обласний військовий комісаріат із заявою про призначення йому виплати грошовою допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, але рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яке не відповідає положенням закону, а тому підлягає скасуванню та суд повинен поновити права позивача на отримання такої допомоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки інвалідність позивачу була призначена після спливу тримісячного строку з дня звільнення зі служби, а тому він не має права на її отримання. Представник третьої особи на боці відповідача також підтримав доводи представника позивача щодо заперечень проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача і третьої особи на його боці, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходив військову службу, що згідно положень п.17 ч.1 ст.4 КАС України віднесено до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, в тому числі отримання відповідних компенсацій та допомоги на підставі п.2 ч.1 ст.19 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

З 14.05.1987 по 30.10.1988 ОСОБА_1 проходив військову службу. При виконанні обовязків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній республіці Афганістан 24.10.1987 року отримав вогнестрільне поранення при виконанні обовязків військової служби. Дані обставини підтверджені довідкою архіву військово-медичних документів Міністерства оборони Російської федерації від 25.06.1991 року №7/1477,7/2447,7/4553. відомостями військового квитка позивача, архівною довідкою архіву військово-медичних документів Міністерства оборони Російської федерації від 25.06.1991 року №7/1477,7/2447,7/4553 та довідкою Суворовського райвіськомата Міністерства оборони України №115 від 29.05.2018 року.

Позивач проходив лікування щодо отриманого поранення в період з вересня (05-18.09.1988) по жовтень (15-30.10.1988), що підтверджується виписками з історії хвороби Міської поліклініки №12 м.Одеси.

31.10.1988 року під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою серії КИН-82 №034116.

Постановою 15 військово-лікарської комісії Одеського військового округу, складеної на підставі протоколу від 20.06.1995 року №263 контузія, поранення та захворювання, отримані ОСОБА_1 у період з 15.09.1987 р. по 18.02.1988 р. пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні Інтернаціонального обов'язку.

20.10.1997 року ОСОБА_1 встановлена II група інвалідності безстроково довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ № 008933 від 20.10.1997 року. Причина інвалідності: контузія, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

15.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою разом з необхідними додатками до Одеського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності, придбаної в результаті поранення, захворювання, при виконанні ним обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії з проханням направити документи на Комісію для винесення Протокольного рішення, передбаченого п.10 розділ) ІІІ Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 року №564 з дотриманням процедури розгляду.

Пунктом 12 Протоколу засідання комісії з розгляд) питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті). каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.03.2018 року №31 встановлено, що комісія дійшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Оцінюючи рішення, дії (бездіяльність) відповідача суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України та приходить до висновку про їхню не відповідність законові виходячи з наступного:

Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - січень 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у вересні 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі також - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (надалі Порядок №499).

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч.4 ст.2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Саме на таке застосування норм матеріального права зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 року по справі №750/547/17 щодо наявності чи відсутності у позивача, який проходив строкову військову службу в Афганістані, отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби на отримання грошової допомоги на підставі статті 16 Закону № 2011-XII.

Приписами ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України висновки Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права повинні враховуватись судами при розгляді аналогічних спорів.

Таким чином, Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у п.12 свого рішення від 23.03.2018 року №31 повинна була встановити наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги саме виходячи із наведених вище обставин, та застосування норм матеріального права, які наведені у постанові Верховного Суду.

Наведена ж Комісією причина відмови позивачу у призначенні грошової допомоги - заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги не відповідає підставі для відмови у призначені такої допомоги, яка наведена вище постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №750/547/17.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що підстава для відмови позивачу в оскаржуваному п.12 рішення Комісії Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №31 не відповідає вимогам Закону, що підтверджено постановою Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №750/547/17 та відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України, суд не може визнати таке рішення законним та повинен визнати його протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, в зв'язку із чим, відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України, позовні вимоги про визнання вказаного рішення протиправним та скасування підлягають задоволенню саме у такій редакції.

Відповідно до положень ч.2 ст.245 КАС України, при задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, суд має прийняти будь-яке рішення щодо поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом.

В даному випадку, суд вважає, що для поновлення прав позивача, з урахуванням тієї обставини, що під час розгляду цієї справи були встановлені нові обставини відносно позивача, які не були досліджені Комісією під час первинного розгляду заяви від 15.01.2018 року, необхідно буде зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, встановленою внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та прийняти рішення про можливість призначити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Суворовським РВ у м.Одеса ГУДМС України в Одеській області,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, який 30.10.1988 року отримав інвалідність II групи, що настала внаслідок поранення (контузії, травм, каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням обставин встановлених судом під час розгляду цієї справи.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України направити прийняти рішення до Одеського обласного військового комісаріату для прийняття наказу про виплату позивачу суми грошової допомоги, то вказана позовна вимога є передчасною та може бути задоволена лише при умові позитивного рішення Комісії Міністерства оброни України за результатами повторного розгляду заяви позивача від 15.01.2018 року, а тому в задоволенні такої позовної вимоги на цій стадії слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати неправомірним та скасувати п.12 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2018 року №31 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, встановленою внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та прийняти рішення про можливість призначити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Суворовським РВ у м.Одеса ГУДМС України в Одеській області,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, який 30.10.1988 року отримав інвалідність II групи, що настала внаслідок поранення (контузії, травм, каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням обставин встановлених судом під час розгляду цієї справи.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29.10.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.