Рішення № 77432964, 29.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3885/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.

за участі сторін:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідача - Жукова Т.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю 3-ї особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю 3-ї особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якому просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 06» березня 2018 року № 0120661305 про збільшення суми податкового зобов'язання платника податків ОСОБА_1 по сплаті податку на доходи фізичних осіб на суму 37 436,76 грн. (тридцять сім тисяч чотириста тридцять шість 76 копійок):

- 29 813,40 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 40 копійок) - за податковими зобов'язаннями по сплаті податку на доходи фізичних осіб;

- 7 623,36 грн. (сім тисяч шістсот двадцять три гривні 36 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від « 06» березня 2018 року № 0120741305 про збільшення суми зобов'язання платника податків ОСОБА_1 по сплаті військового збору на суму 3 105,65 грн. (три тисячі сто п'ять гривень 65 копійок):

- 2 484,45 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 45 копійок) - за зобов'язаннями по сплаті військового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного Податкового законодавства України, а прийняті на підставі зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення №№ 0120661305 та 0120741305 від 06.03.2018 року є протиправними та такими, що порушують майнові права платника податків, а саме ОСОБА_1

Ухвалою суду від 07.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням до розгляду.

22.08.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 77-80).

В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «УКРСИББАНК», у сумі 166 319, 28 грн., у зв'язку з чим Позивач повинен був включити суму анульованого (прощеного) кредиту до доходу як податкове благо, подати до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеський області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та сплатити податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 29 937, 47 грн. та з військового збору у сумі 2 494, 79 грн.

У судове засідання 17.10.2018 р. з'явились представники сторін.

Позивач, у судовому засіданні 17.10.2018 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Представинк 3-ї особи, ПАТ «УкрСиббанк», до судового засіданя не з'явився, повідомлений належним чином. 30.08.2018 року надійшла заява про розгляд справи без участі представника ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 73).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні факти та обставини.

На підставі п.п. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та ГУ ДФС в Одеській області № 4206 від 11 вересня 2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ППФО ОСОБА_1.), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.

За результатами зазначеної перевірки, 02 жовтня 2017 року складено Акт 1404/15-32-13- 05/НОМЕР_3 (а.с. 22-28).

Відповідно до зазначеного Акту, перевіркою встановлені наступні порушення:

- п.п. 162.1.1. п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по строку 01 травня 2017 року;

- п.п. 162.1.1. п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2(6) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами з результатами річного декларування по строку 01 серпня 2017 року у сумі 29 937,47 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 47 копійок).

- п.п. 162.1. ст. 162.1.5. 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, п. 171.2(6) ст. 171, п. 179,7 ст. 179, п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з військового збору по строку 01 серпня 2017 року у сумі 2 494,79 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 79 копійок).

27 жовтня 2017 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області, на підставі Акту № 1404/15-32-13-05/НОМЕР_3 від 02 жовтня 2017 року прийнято рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 37 591,84 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 84 копійки):

- 29 937,47 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 47 копійок) - за податковими зобов'язаннями по сплаті податку на доходи фізичних осіб;

- 7 654,37 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 37 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на суму 3 180,49 грн. (три тисяча сто вісімдесят гривень 49 копійок):

- 2 494,79 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто чотири тисячі 79 копійок) - за зобов'язаннями по сплаті військового збору;

- 623,70 грн. (шістсот двадцять три гривні 70 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі прийнятих рішень, Позивачу було надіслані податкові повідомлення-рішення № 0100321305 та № 0100331305.

Не погоджуючись з висновками зазначеної перевірки викладеними в акті та прийнятими рішеннями, викладеними в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, Позивач, керуючись положеннями ст. 55 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України з підстав невідповідності висновків фактичним обставинам справи та нормам чинного Податкового законодавства України.

12 лютого 2018 року, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 2022/Д/199-99-11-02-01-14, відповідно до якого, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, частково скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27 жовтня 2017 року № 0100321305 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 124,07 грн., штрафні санкції - 31,01 грн., № 0100331305 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 10,34 грн., штрафної санкції - 2,5 грн., а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 29-31).

06 березня 2018 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області, після розгляду скарги Позивача та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2017 року № 0100321305, № 0100331305 прийнято рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (код платежу: 110105000) на суму 37 436,76 грн. (тридцять сім тисяч чотириста тридцять шість 76 копійок):

- 29 813,40 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 40 копійок) - за податковими зобов'язаннями по сплаті податку на доходи фізичних осіб;

- 7 623,36 грн. (сім тисяч шістсот двадцять три гривні 36 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» (код платежу: 11011000) на суму 3 105,65 грн. (три тисячі сто п'ять гривень 65 копійок):

- 2 484,45 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 45 копійок) - за зобов'язаннями по сплаті військового збору;

- 621,20 грн. (шістсот двадцять одна гривня 20 копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі прийнятих рішень, Позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0120661305 (про збільшення податкових зобов'язань по сплаті Податку на доходи фізичних осіб) та податкове повідомлення-рішення № 0120741305 (про збільшення сум грошового зобов'язання по сплаті військового збору) (а.с. 34-35).

Не погоджуючись з висновками зазначеної перевірки, викладеними в оскаржуваному акті та прийнятими рішеннями, викладеними в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, Позивач повторно оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

11 червня 2018 року, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 8300/Д/199-99-11-02-01-14, відповідно до якого скарги ОСОБА_1 від 21 травня 2018 року (вх. ДФС № 5654/ФОП, № 5656/ФОП від 25 травня 2018 року) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06 березня 2018 року № 0120661305, № 0120741305 - залишено без розгляду (а.с. 32-33).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно з п.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податку ППФО ОСОБА_1 у 2016 році отримав доходи, які згідно пп.162.1.1 п.162.1 ст.162. пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, з урахуванням особливостей визначених розділом IV та підлягають відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Так, згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750. у сумі 166 319,28грн.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/439 від 30.08.2016р., ПАТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) ОСОБА_1 у сумі 166 319,28грн. за договором про надання споживчого кредиту №311-08 ПОУ Н від 05.07.2005 року.

В порушення вимог п.п.162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164. п. 171.2 (б) сг. 171. п. 179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями станом на дату складання акту, податкова декларація про майновий стан та доходи за 2016 рік до Іванівського відділення Лиманської ОДГІІ ГУ ДФС в Одеській області ППФО ОСОБА_1 не надана.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України «Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу».

Згідно до гі. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

- зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

Відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УКРСИББАНК» було прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №311-08 ПОУ Н (10603822000. 10603822001), що підтверджено повідомленням про анулювання боргу №31-4-1-05/439 від 30.08.2016 ПАТ «УКРСИББАНК» (а.с. 89).

Позивача було письмово повідомлено про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом є його доходом.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статі164 Податкового кодексу України. абзац д), в редакції, що діяла на момент прощення боргу за відповідним кредитним договором:

«....164.2 До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, непов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у разі, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мініматьної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до норм п.164.2.17 Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суму отриманого з них податку (формаї-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суму отриманого з них податку» - у податковому розрахунку за формою 1- ДФ, було відображено «Дохід отриманий платником податку» від прощення (анулювання) заборгованості за кредитом (а саме, основної суми боргу (кредиту)» - як додаткове благо без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році - 689 грн.) та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Перевіркою встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ЦБД ДРФО) гр. ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ «УКРСІББАНК» за наступною ознакою доходу:

- « 126» - додаткове благо - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу), а саме: прощення (анулювання) боргу за кредитним договором у розмірі - 166 319, 28 грн.

Позичальник вважається повідомленим, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту) та про те, що сума анульованого(прощеного) основного боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь Позичальника, за підсумком звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено).

Позичальнику повідомлено про анулювання (прощення) його основного боргу. Банком повідомлено органи Державної фіскальної служби про включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

При цьому на Позичальника відповідно до Податкового кодексу України покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації.

В порушення вимог п. 179.7 ст.179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, станом на дату складання акту податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 29 937.47грн. до бюджету не сплачено.

Крім того, з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб підприємців.

Пунктом 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ. Ставка збору становить 1.5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПКУ.

Отже, платники податків фізичні особи, які отримували доходи у вигляді додаткового блага, за результатами звітного податкового року відповідно пп.1.2 п. 16і підрозділуЮ, СТ..163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.171.2 (б) ст. 171, п. 16' підрозділу 10 розд. XX Кодексу самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1.5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

В порушення п.п. 162.1 статті 162 1.5 164.1.3 пункту 164.1 статті 164. п. 171.2 (б) ст.. 171. п.179.7 ст.179, п. 16і підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями, Позивачем станом на дату складання акту, податкове зобов'язання з військового збору у сумі 2 494,79грн. до бюджету також не сплачено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «УкрСиббанк», у сумі 166 319, 28 грн., у зв'язку з чим Позивач повинен був включити суму анульованого (прощеного) кредиту до доходу як податкове благо, подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та сплатити податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 29 937, 47 грн. та з військового збору у сумі 2 494, 79 грн.

При цьому суд не бере до уваги доводи Позивача про те, що кредитна заборгованість Позивача продовжує існувати згідно з договором про надання споживчого кредиту № 11483136000 від 26.08.2016 року, тому значна частина прощення в сумі 114160,20 грн. підпадає під дію п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки з повідомлення про анулювання (прощення) боргу за умовами кредитного договору не вбачається встановлення різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року.

Таку правову позицію підтримано та викладено у постанові Верховного суду від 20.06.2018 по справі №804/4182/17, зокрема Касаційний суд в іншій справі вважає обгрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, адже відносно заборгованості по кредитному договору від 27 квітня 2007 року №ML-301/269/2007 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно проведено перевірку з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах компетенції та правомірно оформлено її результати із прийняттям податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №№ № 0120661305 та № 0120741305 від 06.03.2018 року, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю 3-ї особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.10.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.