Ухвала суду № 77425335, 25.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1468/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Сіренка Ю.В., Гончар Н.І.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2018 року, постановленого під головуванням судді Мельник І.О., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повний текст рішення виготовлений 27 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 червня 2007 року АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому реорганізовано в ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 уклали договір кредиту № 895/06-034-410, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.

Свої зобов'язання позивач виконав, що підтверджується заявою про надання готівки.

У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_3, свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 01 листопада 2017 року має заборгованість за кредитом - 37 808 доларів США, за відсотками - 34 543,96 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитом та відсотками та витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 29032 гривень 62 копійки.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 19682,36 доларів США, що еквівалентно 524338 гривень 07 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 5243 гривні 38 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що позивач скористався правом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором та пред'явив вимогу до відповідача на всю суму тіла кредиту та відсотки. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-1291/2009 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-410 від 12 червня 2007 року задоволено повністю. Наведеним судовим рішенням остаточно визначено та завершено правовідносини ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 за кредитним договором № 895/06-034-410 від 12 червня 2007 року.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що внаслідок винесення рішення по справі № 2-1291/2009 її позбавлено на користь кредитора заставленого майна, вартість якого задовольнила всі основні зобов'язання боржника, про що кредитор і зазначав у позові по справі № 2-1291/2009, однак, позивач за відсутністю будь-яких правових підстав почав по новому нараховувати по даному кредитному договору тіло кредиту та відсотки.

Крім того, з оскаржуваного рішення не зрозуміло, з якого саме розрахунку суд прийшов до висновку про стягнення саме 19682,36 доларів США, та не вказано за який період стягнуто дану заборгованість. Також скаржник вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог щодо пені.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина вимог заявлена поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 червня 2007 року АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому реорганізовано в ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 уклали договір кредиту № 895/06-034-410, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 41000 доларів США зі сплатою 12,5% річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіка, з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2022 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами ( а.с. 4-5).

Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої цієї статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.9 (сплата процентів), 3.3.10 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Вказані в пункті 4.5 кредитного договору умови зміни зобов'язання, щодо строку користування кредитом наступили в 2009 році, внаслідок чого, позивач звернувся до суду з позовом про дострокове повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, і вимоги позивача були задоволені. Вказані обставини підтверджуються копією заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року (а.с.26) та копією позовної заяви (а.с.82-84), тому в силу статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином, позивачу відомо було про порушення зобов'язання з 2009 року, однак з даним позовом він звернувся в листопаді 2017 року, пропустивши строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України.

Про застосування строку позовної давності відповідачем була подана заява (а.с.49), а тому на підставі частини 4 статті 267 ЦК України, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення процентів по кредиту після строку кредитування, суд виходить з висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 Провадження № 14-10 цс 18.

Судом встановлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий з врахуванням змін, які наступили внаслідок невиконання договору.

Відтак, у межах строку кредитування, який змінився, відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. Після зміни зобов'язання, внаслідок його неналежного виконання відповідачем, остання мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції вказані норми права та обставини справи не врахував.

Окрім цього позивач в позовній заяві просив стягнути заборгованість за кредитом та заборгованість по відсоткам.

Частиною 3 статті 49 ЦПК України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В матеріалах справи відсутня така письмова заява.

Не дивлячись на це, суд в порушення вимог частини 1 статті 13 ЦПК України, вирішив питання щодо стягнення пені.

За таких обставин, апеляційний суд, приходить до висновку, про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 43548 гривень 93 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2018 року.

Судді