Ухвала суду № 77420330, 26.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2451/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., за участю секретаря судового засідання Філімоненко А.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1, державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору - державного підприємства «Центр оцінки та інформації», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішень, записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду із позовом звернулось Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» до державних реєстраторів прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Як вбачається із позовних вимог, Позивач просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1 від 19.09.2016 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – мансарду квартири, загальною площею 13,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров.Дунаєва,3а, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1030048251101, номер запису про право власності 16450747, за ОСОБА_3.

- Скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на мансарду квартири, загальною площею 13,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва,3а, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1030048251101, номер запису про право власності 16450747, за ОСОБА_3.

- Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2 від 20.09.2016 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – квартиру, загальною площею 219,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1031155651101, номер запису про право власності 16471291, за ОСОБА_3.

- Скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 219,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1031155651101, номер запису про право власності 16471291, за ОСОБА_3.

ПАТ «ПроКредит Банк» вважає порушеними свої права іпотекодержателя, тому звернулось із позовом до суб’єктів владних повноважень із наведеними вимогами.

В судовому засіданні, 26.10.2018 року, судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечувала щодо закриття провадження у справі.

Інші учасники процесу до судового засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, вважає за необхідне закрити провадження у справі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.11.2005 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено рамкові угоди № 469 та № 470.

Згідно з рамковими угодами кредитор зобов’язався здійснити кредитування позичальника в межах лімітів кредитування у порядку і на умовах, визначених угодами та кредитними договорами. ЗАТ «ПроКредит Банк» здійснив кредитування ОСОБА_3

25.11.2005 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 469-ІД 01, який засвідчений у встановленому законодавством порядку.

Згідно з у мовами договору, предметом іпотеки є мансарда квартири № 37 за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва,3а. Того ж дня відомості про реєстрацію іпотеки внесені до Державного реєстру іпотек та встановлено заборону на відчудження предмету іпотеки. Заборгованість ОСОБА_3 є несплаченою.

26.03.2013 року сторони змінили договір іпотеки № 469-1Д 01, зареєстрований в реєстрі № 4254, виклавши його в новій редакції. Одночасно з внесенням змін у договір іпотеки сторонами була ініційована їх реєстрація у відповідних державних реєстрах.

Того ж дня ПAT “ПроКредит Банк” отримано витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є об’єкт нерухомого майна квартира, мансарда за адресою АДРЕСА_2.

19.09.2016 року та 20.09.2016 року, за заявою ОСОБА_3, державними реєстраторами Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» було зареєстровано право власності на 2 об’єкта нерухомого майна внаслідок поділу об’єкта нерухомості - предмета іпотеки за адресою: АДРЕСА_3, а саме: мансарду квартири №37 площею 13,1 кв.м. за адресою м. Одеса, пров. Дунаева, 3а та квартиру №37а площею 219,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Дунаева, 3а.

При реєстрації права власності за ОСОБА_3 на об’єкт нерухомого майна: мансарда квартири, загальною площею 13.1 кв.м, державним реєстратором ОСОБА_4 перенесено відомості щодо обтяження заборони та іпотеки на новостворений об’єкт нерухомості 13,1 кв. м., якій присвоена адреса м. Одеса, пров. Дунаева, 3а, з реєстраційним номером 1030048251101.

Відомості щодо обтяження заборони та іпотеки на новостворений об’єкт нерухомості площею 219.5 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 державним реєстратором ОСОБА_2 не було внесено, що дозволило ОСОБА_3 здійснити відчуження об’єкту нерухомості площею 219,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_4, яке фактично перебувало в іпотеці AT «ПроКредит Банк», на користь ОСОБА_5.

В матеріалах справи міститься копія договору дарування від 21.10.2016 року, згідно з яким, ОСОБА_3 (дарувальник) безоплатно передав у власність ОСОБА_5 (обдарована)АДРЕСА_5, загальною площею 219,5 кв.м., житловою площею 181,7 кв.м. за зазначеною адресою.

Враховуючи, те що право власності на об’єкт нерухомого майна - мансарда квартири площею 13,1 кв.м. та квартира № 37а, площею 219,5 кв.м. за адресою м. Одеса, пров. Дунаева, За, були зареєстровані внаслідок не погодженого з Іпотекодержателем (ПAT “ПроКредит Ьанк”) поділу предмету іпотеки площею 230,3 кв.м., позивач вважає рішення від 19 та 20.09.2018 року державних реєстраторів ОСОБА_4, індексний номер 31446944 та ОСОБА_2, індексний номер 31466250 протиправними та просять їх скасувати.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 20 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема, перевіряє дотримання державним реєстратором законодавства при здійсненні реєстраційної дії, однак не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права власності на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини ґрунтуються на оспорюванні Позивачем реєстрації права власності за ОСОБА_3 на 2 об’єкти нерухомості шляхом поділу іпотечного майна та відчуження його частини шляхом реєстрації договору дарування, в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися у суду наявні підстави вважати, що спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди та виникли у зв’язку з діями іпотекодавця, які випливають з договірних відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В постанові Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16 наведено правовий висновок щодо помилкового розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв’язані й питання, пов’язані з реєстрацією права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом”.

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?і;…&?і; фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Виходячи з наведеного, спірні правовідносини носять не публічний, а приватно-правовий характер, тому вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що Позивачем, при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень, за меморіальним ордером № 00000016 від 18.05.2018 року.

Таким чином, суд вважає за можливе повернути ПАТ «ПроКредит Банк» (код 21677333) сплачений судовий збір у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 238, 241- 243 КАС України,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі 815/2451/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_1, державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_2, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору - державного підприємства «Центр оцінки та інформації», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішень, записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Управлінню Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області (код за ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) повернути ПАТ «ПроКредит Банк» (код 21677333) сплачений судовий збір у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень, сплачені за меморіальним ордером № 00000016 від 18.05.2018 року.

Роз’яснити ПАТ «ПроКредит Банк», що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.10.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.