Рішення № 77411985, 18.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18.10.2018 р. справа №2040/6156/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача, Харківського ОВК - не прибув,

представника відповідача, Міністерства оборони України - Пономаренка В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату провизнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -встановив:

Позивач, ОСОБА_4, в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про 1) визнання протиправними дій Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату у недотриманні прав позивача на належний соціальний захист, пов'язаний з правом ОСОБА_3 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ої групи інвалідності, внаслідок поранення, контузія і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та витребовування додаткового документу про причини та обставини поранення, контузії, зокрема, що воно не пов'язано із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не с наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530; 2) визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6,Код ЄДР 00034022) про направлення документів ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ої групи інвалідності, внаслідок поранення, контузія і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії на доопрацювання, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36, п.557; 3) зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату (61052 м. Харків, вул. Коцарська, 56, Код ЄДР 08166355) повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок поранення, контузія і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові ди (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 17.03.2016 року у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530; 4) зобов'язання Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, Код ЄДР 00034022) після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) призначити, нарахувати та здійснити виплату через Харківський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу військовослужбовцю - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок поранення, контузія і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому 3-ої групи інвалідності вперше у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Підставами позову є доводи про те, що громадянин має право на призначення та виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Однак відповідач, Міністерство оборони України, заяву про виплату вказаної допомоги по суті не розглянув, а документи протиправно повернув на доопрацювання з вигаданих міркувань.

Відповідач, Міністерство оборони України, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що Міністерство оборони України не розглядало заяву позивача по суті, а лише повернуло документи у зв'язку з ненаданням повного пакету документів, за відсутності якого неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що Харківським ОВК виконано всі передбачені законом дії щодо збору та направлення документів до Міністерства оборони України з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач під час проходження строкової військової служби у лавах Збройних Сил СРСР брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де одержав поранення, через яке рішенням МСЕК від 29.12.2014 року та 23.12.2016 року встановлено ІІІ групи інвалідності (останньою довідкою позивач визнаний інвалідом 3 групи безстроково).

Заявою від 17.03.2016р. ОСОБА_4 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з приводу виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ої групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Обставини направлення Харківським ОВК до Міністерства оборони України зазначеної заяви з доданими до неї документами ані позивачем, ані відповідачем не заперечуються.

Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідністю військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби за заявою позивача було прийнято рішення у формі протоколу від 20.05.2016р. №36 п.557 про повернення документів на доопрацювання.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджено постановою КМУ від 25.12.2013р. № 975; далі за текстом - Порядок №975), а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Перевіряючи відповідність закону вчиненого владним суб'єктом у даному випадку діяння управлінського характеру, суд відзначає, що правовідносини з приводу виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності унормовані, насамперед, приписами ст. 16-164 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (які повністю кореспондують положенням ст.3 Конституції України, де указано, зокрема, що здоров'я людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю) та деталізовані приписами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджений постановою КМУ від 25.12.2013р. №975; далі за текстом - Порядок №975)

Так, за визначенням ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Коло осіб, котрі мають право на призначення цієї виплати, окреслено законодавцем, зокрема, у ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а випадки, які унеможливлюють призначення виплати викладені - ст.16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Згідно з п.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у тому числі, Міністерством оборони України.

Механізм призначення означеної виплати визначений Порядком №975, пунктом 13 якого передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, що у разі явної та очевидної відповідності одержаного військовослужбовцем поранення часу, умовам та обставинам виконання особою військового обов'язку під час ведення бойових дій (що з достатністю поза розумним сумнівом може бути підтверджено і змістом документа, складеного МСЕК) у владного суб'єкта відсутні підстави для витребовування окремого документа про відсутність факту кримінального правопорушення, адміністративного правопорушення тощо.

Вказане засвідчується використанням законодавцем у тексті абз.6 п.11 Порядку №975 сполучника "зокрема", що указує на можливість існування випадків, у яких підтвердження відсутності цих обставин шляхом подання окремого документа не вимагається.

Також, суд бере до уваги, що згідно з п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530; далі за текстом - Положення №530) копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - подаються у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Однак, витягом із протоколу № 3644 від 20.11.2014 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв засвідчено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Указана обставина жодним учасником спору сумніву не піддавалась, не заперечувалась та не спростовувалась.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача відносно ненадання громадянином - заявником необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності за бойовим пораненням військового часу, повинен закінчуватись прийняттям органом управління відповідного рішення по суті порушеного зацікавленою особою питання (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Так, замість прийняття рішення у належній формі по суті порушеного питання з приводу призначення спірної виплати, владний суб'єкт - Міністерство вдався до реалізації управлінської функції за самотужки та на власний розсуд розробленою формою у спосіб прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання, хоча такого порядку дій саме законом не передбачено, а обставини спору явно та однозначно унеможливлюють прийняття саме такого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зв'язку з неприйняттям відповідачем, Міністерством оборони України, після надходження документів громадянина - заявника рішення по суті заяви про призначення спірної виплати, то позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення владного суб'єкта та зобов'язання Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби вирішити по суті питання з приводу призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з цими вимогами поза межами процесуального строку, адже відповідачі не подали до суду взагалі жодних доказів сповіщення позивача про рішення, прийняте за наслідками вирішення заяви стосовно призначення спірної виплати.

Тому позов підлягає вирішенню по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - Міністерство не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України в частині належного, правильного та обґрунтованого вирішення питання про призначення спірної виплати за заявою зацікавленої особи, а тому прийняте рішення відносно повернення матеріалів звернення на доопрацювання не узгоджується з законом і підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, владний суб'єкт - міністерство належить обтяжити обов'язком вирішити по суті питання про призначення спірної виплати за матеріалами звернення зацікавленої особи від 17.03.2016 р.

Розв'язуючи спір за рештою позовних вимог, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд, надавши оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухавшись до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору, не встановив підстав для задоволення позову в іншій частині вимог через відсутність порушеного суб'єктивного права у майбутніх правовідносинах.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 557 протоколу від 20.05.2016р. №36, складеного Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби вирішити по суті питання з приводу призначення ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - АДРЕСА_1; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 року) одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 26 жовтня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.