Ухвала суду № 7740283, 04.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

м. Донецьк 04 лютого 2010 року справа № 2-а- 10057 /09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А. суддів:

при секретарі

за участі:

представника позивача

представника відповідача Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

Задоєнку О.В.

не з*явився

Рибалка О.М. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні

Добропільської об*єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року по справі № 2-а-10057/09/ за позовом Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської об*єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року позов задоволено у повному обсязі.

Зазначеною постановою суд визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції №0002421540/0 від 16.06.2009р. про застосування штрафу у розмірі 93 950,5 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, ідентифікаційний код 32897226, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №291227.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2007р. по 12.06.2009р. Результати перевірки відображені у акті №346/15-2/32897226 від 16.06.2009р. (надалі - акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» згідно з платіжними дорученнями за вересень 2008р. - червень 2009 року позивач сплатив податкові зобов'язання з ПДВ, які виникли на підставі декларацій за серпень 2007 - червень 2008 року (арк. акту 2-8). Відповідачем у акті перевірки та додатку до нього зазначене, що загальна сума платежів за вказаний період склала 187 900, 54 грн.

На підставі акту перевірки 16 червня 2009 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №00002421540/0, відповідно до якого на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. (надалі - Закон «Про порядок погашення...») за затримку на 361 календарний день узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 93950,5 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення...». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення...» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення...». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

З наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на додану вартість вбачається, що у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані строки сплати податкових зобов'язань, що відповідають певним податковим періодам. Ці податкові періоди (жовтень - грудень 2008р., січень - травень 2009 року) та договір від 03.09.2007р. відрізняються від податкових періодів (серпень 2007 - червень 2008 року), з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення...» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв'язку з цим

прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що

підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської об*єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 05 лютого 2010 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко