Рішення № 77357600, 16.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2404/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Леополісбуд» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Леополісбуд» (далі – позивач, ПП «Леополісбуд») до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач, ДФС України) з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 530544/38008514 від 03.01.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної приватного підприємства «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017, виписаної на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкераміка-Львів»;

-зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у день надходження в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну приватного підприємства «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017, виписаної на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкераміка-Львів».

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної № 629 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної на ТзОВ «Будкераміка-Львів». Зокрема, позивач покликається на те, що оскаржуване рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної ПП «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017 не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Водночас позивач стверджує, що відповідач не мав правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної № 629 від 29.11.2017, оскільки ПП «Леополісбуд» склав податкову накладну за результатом реальної господарської операції, об’єктом якої є реальний товар, а сама господарська операція здійснена із дотриманням норм чинного законодавства, крім цього позивачем у встановленому пп.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (далі – ПК України) порядку подано відповідачеві пояснення та копії документів достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує визначене п.201.8 ст.201 ПК України право ПП «Леополісбуд» як платника податку на додану вартість (продавця) на складання податкових накладних, а також його інтереси як платника податку на додану вартість (продавця) в частині надання його покупцям права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту сплачених сум в ціні придбаного товару, оскільки відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абз.22 п.201.10 ст.201 ПК України).

Ухвалою суду від 14.06.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 30.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. У своїх поясненнях та поданому письмовому відзиві представник відповідача, покликається, зокрема, на те, що позовні вимоги не враховують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також з’ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Між ПП «Леополісбуд» (постачальник за договором) укладено із ТзОВ «Будкераміка-Львів» (покупець за договором) договір поставки товару № 2811-3 від 28.11.2017 (а.с. 25-27).

Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України ПП «Леополісбуд» було складено податкову накладну № 629 від 29.11.2017 (а.с. 20) та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманим повідомленням № НОМЕР_1 від 14.12.2017 (а.с. 22), податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено. Повідомлено, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3214. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

29.12.2017 на виконання пп. 201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України позивач направив на адресу ДФС повідомлення № 629 (а.с. 23), в якому надано пояснення наступного змісту: «ПП «Леополісбуд» (30008514) реалізовано імпортний товар ТОВ «Будкераміка-Львів» (41051198) за видатковою накладною № ЛБ-0030904 від 29.11.2017 у зв’язку з чим було складено податкову накладну № 629 від 29.11.2017. Постачання товару здійснювалося на умовах самовивозу згідно п.31. Договору поставки. Реалізований товар придбано в Польщі на фабриці Sopro Polska Sp.Z.O. З постачальником товару проведено розрахунок в повному обсязі. На підприємстві працює 110 чоловік, що повністю забезпечує робочий процес».

Також скеровано засобами електронного зв’язку копії документів, в яких міститься інформація про операції із товарами, зазначеними у податковій накладній, реєстрація якої зупинена.

Рішенням комісії ДФС № 530544/38008514 від 03.01.2018 (а.с.18-19) було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 629 від 29.11.2017.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

ПК України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

У силу положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна – електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст.192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п. 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить пп. 201.16.1 п. 201.16 ст.201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту повідомлення № НОМЕР_1 від 14.12.2017 (а. с. 22) контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567.

Зокрема, вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3214, на підставі чого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України. Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у повідомленні № НОМЕР_1 від 14.12.2017 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, пп. 201.16.1. п. 201.16 ст.201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст. 215 розділу VI ПК України стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

З наведеного положення слідує, що фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у повідомленні конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту повідомлення № НОМЕР_1 від 14.12.2017 по податковій накладній №629 видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу.

Таким чином, фіскальним органом, в порушення пп. 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Щодо формулювання фіскальним органом у квитанції вимоги надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» (тобто Наказу №567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, Наказ №567 містить у собі п. 4 наступного змісту: «Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки».

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить п. 4 наступного змісту: «Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою».

Поряд з цим, Вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.

У відповідності до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст.201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у пп. «в» пп. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2 ПК України.

Такі документи направляються податковим органом за місцем обліку платника податків відповідно пп. 201.16.2 п. 201.16 статті 201 ПК України до Комісії ДФС України для прийняття Рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Судом встановлено, що у порядку визначеному пп.201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, позивачем були надані копії документів та пояснення для направлення для Комісії ДФС України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарської операції між ПП «Леополісбуд» та ТзОВ «Будкераміка-Львів», позивач навправив на адресу ДФС договір поставки № 2811-3 від 28.11.2017 (а.с. 24-27); видаткову накладну № ЛБ0030904 від 29.11.2017; довіреність №14 від 29.11.2017 (а.с. 28-30); виписку по рахунку № 300 від 13.12.2017 (а.с. 31-32); товарно-транспортну накладну б/н від 29.11.2018 (а.с. 33-35); контракт EX/010787216/U28/01 від 01.09.2017 (а.с. 36-41); вантажно-митну декларацію UA/209182/156524 від 08.11.2017 (а.с. 42-46); рахунок-фактуру EX/2017/U28/25 від 02.09.2017 (а.с. 47-49), міжнародну товарно-транспортну накладну № 249994 від 08.11.2017 (а.с.50-51), платіжне доручення в іноземній валюті № 167 від 22.12.2017 (а.с. 52-54), додаткову угоду до договору поставки № 2811-3 від 28.11.2017 (а.с. 54-55), банківську виписку № 302 від 15.02.2017 (а.с. 56-57), банківську виписку № 304 від 19.12.2017 (а.с. 58-59).

Однак, комісія Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на надання відповідних документів та висновків, прийняла оскаржуване рішення, яким відмовила в реєстрації податкової накладної № 629 від 29.11.2017.

При цьому в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

-надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Однак, всупереч наведеному, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Суд зауважує, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, зважаючи на те, що платником податків надано контролюючому органу всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови ПП «Леополісбуд» у реєстрації податкової накладної №629 від 29.11.2017.

Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у постанові від 15.07.2015 (справа № К/800/62702/14) та в ухвалі від 16.03.2016 (справа № К/800/63884/14).

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії ДФС України ДФС № 530544/38008514 від 03.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної ПП «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у день надходження в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017, виписану на ТзОВ «Будкераміка-Львів» суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.ч. 3,4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 3 1246 від 29.12. 2010, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача ДФС України зареєструвати у день надходження податкову накладну позивача № 629 від 29.11.2017, виписану на ТзОВ «Будкераміка-Львів» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У силу ч.4 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України (повноваження суду при вирішенні справи), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 530544/38008514 від 03.01.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної приватного підприємства «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017, виписаної на товариство з обмеженою відповідальністю «Будкераміка-Львів».

Зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у день надходження в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну приватного підприємства «Леополісбуд» № 629 від 29.11.2017, виписаної на товариство з обмеженою відповідальністю «Будкераміка-Львів».

Стягнути на користь приватного підприємства «Леополісбуд» (79022, м.Львів, вул.Городоцька, буд.172; код ЄДРПОУ 38008514) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська пл., 8; код ЄДРПОУ 39292197) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2018.

Суддя В.М. Сакалош