Постанова № 7733372, 02.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.Справа № 11/200/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого                                                                       Єрмілова Г.А.

Суддів :                                                                                          Воронюка О.Л.

                                                                                                    Лашина В.В.

при секретарі                                                                                 Юр'єві С.Д.

за участю представників сторін:

від позивача (ВАТ "ОТП Банк") - Гутирі М.М., довіреність № б/н від 17.07.09р.;

від відповідача (ТОВ ВКП "Кредо") - Щедрова Є.В., довіреність №8/2010 від 29.01.10р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Кредо”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 13.10.2009р.

по справі № 11/200/09

за позовом: Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”

до відповідачів: 1) Виробничо-комерційного підприємства „Кредо” (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - ТОВ ВКП "Кредо")

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-Океан” (далі - ТОВ "Кредо-Океан")

про стягнення 3473905,35 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 12.01.10р. та 28.01.10р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.02.10р.

Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.10.09р. у справі №11/200/09 (суддя Василяка К.Л.) позов Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ВКП “Кредо” (товариство з обмеженою відповідальністю) та ТОВ “Кредо-Океан” на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” 1250000,0 грн. основного боргу за кредитним договором, 103522,46грн. відсотків за користування кредитними коштами, 2120382,89 грн. пені, 25500,0грн. держмита, та 312,5 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          З посиланням на приписи ст.ст. 526,542,543,552,553,554,599, 1049 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що у ТОВ "Кредо-Океан" виникла заборгованість перед позивачем по договору про надання кредитної лінії №CrL-SME400/082/2007 від 08.08.07р., яка має бути стягнута солідарно як з боржника, так і з поручителя - ТОВ ВКП "Кредо", у відповідності до укладеної поміж відповідачами договору поруки №SR-SME400/082/2007 від 08.08.07р.

          Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ ВКП "Кредо" подало апеляційну скаргу, де просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що у зв'язку з тим, що банк не звернувся до поручителя протягом шести місяців з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, як це передбачено ч.4 ст.559 ЦК України та п.3.2 договору поруки, то на момент звернення позивача до господарського суду, зобов'язання ТОВ ВКП "Кредо" за договором поруки припинились.

          В письмових доповненнях до апеляційної скарги (вх.№Д1 від 14.12.09р.) ТОВ ВКП "Кредо" просить рішення від 13.10.09р. скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ ВКП "Кредо" відмовити, з підстав, аналогічних тим, що викладені в апеляційній скарзі.

          В письмових доповненнях до апеляційної скарги (вх.№Д6 від 25.01.10р.) відповідач вдруге уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог до ТОВ ВКП "Кредо" відмовити повністю, у задоволенні вимог до ТОВ "Кредо-Океан" відмовити в частині стягнення пені в розмірі 1 980 824,99грн.

          При цьому відповідач доводить, що судом неправомірно стягнута пеня, нарахована банком на підставі п.4.1.1 кредитного договору, та не застосовано положення ч.2 ст.343 ГК України та ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", якими обмежується розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, що підлягають стягненню. Відповідно до зазначених норм права, пеня, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, пеня, яка має бути стягнута з ТОВ "Кредо-Океан" за невиконання зобов'язань по кредитному договору становить 139 557,90грн.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Кредо" позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

          В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.02.10р. представник банку заявила, що погоджується із позицією відповідача щодо суми пені, яка підлягає стягненню.

          ТОВ "Кредо-Океан" своїм правом на участь в судових засіданнях не скористалось, хоча про місце та час їх проведення було повідомлене належним чином, про причини нез’явлення свого представника суд не повідомило. Відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Кредо" від другого відповідача до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ ВКП "Кредо" підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

          Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.07р. поміж Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк” та ТОВ “Кредо-Океан” було укладено договір про надання кредитної лінії №CrL-SME400/082/2007, на виконання умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію у розмірі, що не перевищує ліміту кредитної лінії в сумі 1250000,0 грн. для поповнення оборотних коштів з терміном погашення не пізніше 07.08.2009р. (п.п.1.1, 1.2 договору).

          Пунктом 3 ч. 1 договору сторони встановили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка –18% процентів.

          Відповідно до п.1.6 договору, позичальник зобов’язаний повернути суму всіх траншів, виданих в рамках кредитної лінії у повному обсязі не пізніше останнього банківського дня строку дії ліміту кредитної лінії.

          Умовами п. п.2 частини 1 та п.п.1.4.1.2,1.4.1.3 частини 2 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником 21 числа кожного календарного місяця.

          08.08.2007р. позичальник звернувся до банку з кредитною заявкою на надання траншу в сумі 1250000,0 грн., який цього ж дня був перерахований ТОВ "Кредо-Океан", що підтверджується банківською випискою.

          07.08.2008р. ТОВ "Кредо-Океан" частково повернуло отримані кредитні кошти в сумі 625000,0 грн., та 27.08.2008р. знову звернулося до банку з кредитною заявкою на надання траншу в сумі 625000,0 грн., який отримало від банку в той же день.

          З матеріалів справи також вбачається, що позичальником, в порушення умов кредитного договору, починаючи з 08.08.2007р. не сплачувались щомісячні проценти по кредиту.          

          Відповідно до п.10.1 кредитного договору від 08.08.07р. , незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30ти календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

          На підставі зазначеного пункту кредитного договору, 04.12.08р. позивач направив на адресу ТОВ "Кредо-Океан" досудову вимогу (вих. № 09-1-3707 від 27.11.2008 р.) про погашення в 30ти денний термін з дня отримання цієї вимоги заборгованості за кредитним договором від 08.08.07р. (1 250 000грн. основного боргу, 40 684,93грн. відсотків за користування кредитом та 7760,96грн. пені). Зазначена вимога була отримана позичальником 17.12.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

          У зазначений період ТОВ "Кредо-Океан" здійснило лише часткове погашення прострочених відсотків по договору про надання кредитної лінії у розмірі 18 784,23грн.

          Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що 08.08.2007р. між банком та ВКП “Кредо (товариством з обмеженою відповідальністю) було укладено договір поруки №SR-SME400/082/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником (ТОВ "Кредо-Океан") його боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором в повному обсязі, та у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов’язань перед позивачем за кредитним договором здійснити виконання цих боргових зобов’язань в обсязі, заявленому банком протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку (п.п.1.1,3.2 договору поруки).

          Умовами п.1.2 договору поруки передбачено, що поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники.

          У зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором від 08.08.07р. банк 15.06.2009р. направив досудову вимогу №09-1-3704 на адресу ТОВ ВКП "Кредо", в якій пропонував поручителю протягом 7 банківських днів з дати надіслання цієї вимоги сплатити прострочені платежі на штрафні санкції за невиконання ТОВ "Кредо-Океан" своїх зобов'язань по кредитному договору. Зазначена вимога була вручена ТОВ ВКП "Кредо" 18.06.09р.

          Однак ані боржник, ані поручитель заборгованість по кредитному договору банку не сплатили, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 1 250 000грн. основного боргу, 103 522,46грн. відсотків за користування кредитними коштами (нарахованими в період з 08.08.07р. по 23.06.09р.), та 2 120 382,89грн. пені (нарахованої в період з 21.11.07р. по 16.01.09р.).

          Судова колегія вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

          Відповідно до вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

          Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов’язок або солідарна вимоги виникають у випадках, встановлених договором.

          Приписами ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов’язку кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що факт наявності заборгованості ТОВ "Кредо-Океан" по кредитному договору від 08.08.07р., яка складається з основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами, підтверджений матеріалами справи та не заперечується сторонами (кредитором та поручителем).

          Таким чином, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позов Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” про стягнення солідарно з відповідачів 1 250 000грн. основної заборгованості та 103522,46грн. відсотків.

          При цьому судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про припинення поруки на момент пред'явлення поручителю досудової вимоги від 27.11.08р. №09-1-3704 з наступних підстав.

          В поясненнях до апеляційної скарги, а також судових засіданнях апеляційної інстанції представники ТОВ ВКП "Кредо" зазначали, що строк виконання позичальником основного зобов'язання, встановленого кредитним договором, настав 05.12.08р., тобто наступного дня з дати відправлення банком ТОВ "Кредо-Океан" досудової вимоги. Період часу, який минув з дня настання строку виконання позичальником зобов'язання, до дня пред'явлення банком поручителю досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором становить 6 місяців і 14 календарних днів (з 5.12.2008р.по 18.06.09р.). Відповідно до приписів ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється у разі пред'явлення кредитором вимоги до поручителя понад шестимісячний термін від дня настання строку основного зобов'язання.

          Однак такі доводи відповідача судова колегія вважає надуманими, оскільки вони суперечать положенням ч.1 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; та не узгоджуються зі змістом досудової вимоги № 09-1-3707 від 27.11.08р., направленої банком на адресу ТОВ "Кредо-Океан", в якій кредитор прямо визначив строк, який надається боржнику для дострокового виконання позичальником своїх зобов'язань - протягом 30 днів з дати одержання цієї вимоги.

          Оскільки зобов'язання вважається невиконаними боржником тільки по закінченню місячного строку, наданого йому для виконання , судова колегія не вважає доречним обговорювати правові наслідки можливості дострокового виконання боржником своїх зобов'язань, якою ТОВ "Кредо-Океан" у спірних правовідносинах не скористалось.

          Отже, судова колегія вважає, що достроковою датою виконання позичальником свого зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків за його користування є 18.01.09р., а не 05.12.08р., як помилково вважало ТОВ ВКП "Кредо". Оскільки кредитор звернувся до поручителя з відповідною вимогою в межах шестимісячного терміну, встановленого законодавством, тому поручитель (ТОВ ВКП "Кредо") та боржник (ТОВ "Кредо-Океан") у даному випадку мають виступати перед позивачем як солідарні боржники.

          Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами ТОВ ВКП "Кредо" про те, що нарахування банком пені за прострочення виконання основного зобов'язання здійснене без урахування приписів чинного законодавства, які мають бути застосовані до правовідносин, що склалися поміж сторонами.

          Так, умовами п.4.1.1 кредитного договору сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно своєчасного та належного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з кредитним договором.

          Звертаючись з позовом до суду, банк нарахував та просив суд стягнути з відповідачів пеню за період з 21.11.2007р. по 16.01.2009р. в сумі 2120382,89 грн.

          Між тим, сторони даного спору є суб'єктами господарювання у понятті визначеному статтею 55 ГК України, і, відповідно до ст.ст. 1,2 ГК України на їх правовідносини поширюється дія цього кодексу, який визначає особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання.

          Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено те, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 зазначеного Закону містить імперативне положення, яким визначено те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Тобто, наведені норми права обмежують розмір пені, яка підлягає стягненню, про що також зазначив Вищий господарський суд України в п.49 Інформаційного листа від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".           

          Таким чином, місцевий господарський суд, стягнувши з відповідачів пеню у розмірі 2 120 382,89грн., нараховану банком на підставі п.4.1.1 кредитного договору, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права - ч.2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якими обмежується розмір штрафних санкцій за порушення господарського грошового зобов'язання, що підлягають стягненню, які у даному випадку підлягали застосуванню.

          Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України зазначене є підставою для часткового скасування рішення суду від 13.10.09р.

          Судова колегія погоджується з розрахунком пені, здійсненим ТОВ ВКП "Кредо", та доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” в цій частині підлягають частковому задоволенню - у розмірі 139 557,90грн.

          За приписами ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, перекладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Таким чином, з відповідачів на користь банку слід стягнути солідарно витрати на оплату державного мита за подання позовної заяви у розмірі 10 959,87 грн., на оплату ІТЗ судового процесу в сумі 134,31грн.

          Зважаючи на викладене, рішення місцевого господарського, як прийняте з порушенням матеріального права, підлягає скасуванню в частині розміру стягнутої з відповідачів пені та судових витрат у справі, з винесенням нового судового рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” в цій частині слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „Кредо” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.10.2009р. по справі № 11/200/09 в частині розміру стягнутої з відповідачів пені та судових витрат - скасувати.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути в солідарному порядку з Виробничо-комерційного підприємства “Кредо”(товариство з обмеженою відповідальністю) 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 8, (р/р26009001301745 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528, ідентифікаційний номер 13845029) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредо-Океан”54054, м.Миколаїв, Заводська площа,1, (р/р26006001301760 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 31946696 на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” 01003, м.Київ, вул.Жилянська, 43, (р/р29097002900400 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528, ідентифікаційний код 21685166) 139557,90грн. пені, 10 959,87грн. держмита, 134,31грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті рішення залишити без змін.

          Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                О.Л. Воронюк

Суддя           В.В. Лашин

Постанова підписана_____