Постанова № 7733193, 01.02.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2010 року Справа № 22/15-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко Т.І., юрисконсульт, довіреність № 37 від 01.01.2010 року; Доброгорська Л.В., заступник начальника комерційного відділу, довіреність № 110 від 01.01.2010 року;

від відповідача: Муходінов М.Л., представник, довіреність № 14/17487 від 24.10.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.09р. у справі № 22/15-09

за позовом: державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

до: відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг

про стягнення 393 186, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг про стягнення 393 186,74 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на станції Інгулець в серпні та вересні 2008 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 року по справі № 22/15-09 (суддя Пуппо Л.Д.) позовні вимоги задоволені частково у сумі 228 329, 18 грн., в решті вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги підтверджені встановленими Правилами користування вагонами і контейнерами доказами, в той же час накопичувальні картки № 20099056 на суму 32922 грн. та № 28099064 на суму 76 028, 80 грн. підписано іншої особою, ніж та, що їх оформляла, а дані накопичувальної картки № 23089048 на суму 28 430, 50 грн. не засвідчені штемпелем станції і підписом працівника станції.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.

В накопичувальній картці № 23099057 нарахована сума платежів виправлена, сума по вказаній накопичувальній картці в розрахунку позовної заяви більша, ніж зазначено в самій карточці.

В доданих до позовної заяви відомостях плати за користування вагонами №№ 29099599, 29099598, 25099587, 25099588, 25099589, 25099590 перед назвою посади особи (начальник станції) стоїть коса риска, отже відомості підписані не начальником станції.

Також в поясненнях до апеляційної скарги скаржник зауважує, що позивачем не надано жодного Акту загальної форми, які є підставами для нарахування і стягнення збору за зберігання; накази про затримку вагонів не місять підпису посадової особи, яка нібито їх видавала.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між залізницею та відкритим акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” було укладено договір від 10.12.2007 року № ПР/ДН-2-07-1807/НЮп “Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” (далі - Договір), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Також між сторонами по справі було укладено договір “Про експлуатацію залізничної підїздної колії відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станції Інгулець Придніпровської залізниці” від 22.10.2003 року № ПР/МД-03-2/12-НЮ-2467 дч, зі строком дії до 05.12.2008 року (а.с.121-125 т.1).

У серпні та вересні 2008 року на підходах до станції призначення Інгулець затримувалися порожні власні вагони, які не забиралися відповідачем на свою підїзну колію. За цими фактами складено акти про затримку вагонів та повідомлення про затримку вагонів. Основною причиною затримки вагонів стала скупченість вагонів відповідача на станції Інгулець.

Залізниця подавала вагони відповідачу, які йому надходили як “вантаж” та оформлені за повними перевізними документами.

Стаття 119 Статуту залізниць України встановлює, що плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правила зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень вантажів) установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів; таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (в редакції на вересень 2008 року), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6).

Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами та контейнерами (в редакції на вересень 2008 року) встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4).           

Як докази, які обґрунтовують нараховану плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, позивач надав відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, акти про затримку вагонів, акти загальної форми, накази про затримку вагонів, повідомлення про затримку вагонів.

Згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору зараховує отримані в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що списування грошей з рахунку платника проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням в них відомостей при наданні послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

По накопичувальній картці № 20099056 позивач просить стягнути 32 922 грн., з яких 31 650 грн. плата за користування вагонами, 1271 грн. збір за зберігання вантажу.

Як вже зазначалось вище, згідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться за “Відомістю плати за користування вагонами”, “Памятками про користування вагонами”, “Актами загальної форми”, “Актами про затримку вагонів”.

Згідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів складання “Відомостей плати за користування вагонами” та “Памяток про користування вагонами” суду не надано.

Оцінюючи надані позивачем до матеріалів справи акти загальної форми, судова колегія зауважує, що всього позивачем до матеріалів справи надано 2 акти загальної форми: № 472 від 13.09.2008 року (а.с.39 т.1), який складений залізницею на станції призначення (вагони затримувались на підходах до станції призначення) з порушенням Правил складання актів - відсутні номер поїзда, станція відправлення, станція призначення, номер накладної, найменування вантажу, та № 825 від 09.09.2008 року (а.с.21 т.3).

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Надані позивачем акти загальної форми до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки позивач не довів прийняття рішення про затримку вагонів посадовою особою залізниці, призначеною начальником залізниці.

Крім того, судова колегія зауважує, що подані позивачем Акти про затримку вагонів також не можуть бути прийняті як належні докази, які підтверджують простій вагонів з вини вантажоотримувача, оскільки акти складалися на підставі наказів про затримку поїзда, які не підписані керівником підрозділу залізниці.

Оскільки позивачем не надані необхідні докази, які підтверджують понаднормативний час користування вагонами з вини вантажоодержувача, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами і збору за зберігання по накопичувальній картці № 20099056 задоволенню не підлягають.

З вказаних причин не підлягають задоволенню і нараховані за накопичувальними картками: № 14099053 –46 215 грн. плати за користування вагонами та 1961 грн. збору за зберігання вантажу, № 21092828 –1425, 70 грн. збору за зберігання вантажу, № 23099057 –63 715, 51 грн. плати за користування вагонами, № 25092873 –1542, 3 грн. збору за зберігання вантажу, № 24092854 –268 грн. плати за користування вагонами, № 10092730 - 59,8 грн. плати за користування вагонами, № 24092862 –2984, 5 плати за користування вагонами, № 28099064 –1663, 75 грн. плати за користування вагонами та 291, 5 грн. збору за зберігання вантажу, 71784 грн. плати за користування вагонами та 2289, 6 грн. збору за зберігання вантажу, № 14099064 –938 грн. плати за користування вагонами.

Щодо нарахованої плати за користування вагонами по відомостям №№ 27099598, 27099599 у сумі 11 010 грн.; №№ 25099587, 25099588 у сумі 8635,5 грн.; №№ 25099589, 25099590 у сумі 6811, 50 грн. слід зазначити, що у стягненні вказаних сум також слід відмовити, з огляду на те, що, як зазначалось вище, надані Акти загальної форми не можуть бути прийняті як належні докази, та оскільки до матеріалів справи не додані “Памятки про користування вагонами”.

Таким чином, залізницею не надано належних доказів на підтвердження факту затримки вагонів з вини вантажовласника.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність позивачем своїх позовних вимог.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на залізницю.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 року по справі № 22/15-09 –скасувати частково, відмовивши в позові у повному обсязі.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг 1965, 94 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 02.02.2010 року.