Постанова № 7733175, 12.01.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2010 року Справа № 1/11-09(28/4-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповал М.Г., довіреність № 2 від 06.01.2010 р.;

відповідача: Барановська А.С., довіреність № 6 від 11.01.2010 р.

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 року у справі № 1/11-09(28/4-08)

за позовом Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара», м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного підприємця Корнілової Тетяни Григорівни, м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 236 грн. 39 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 року у справі №1/11-09(28/4-08) (суддя Юзіков С.Г.) в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара»про стягнення в порядку регресу 27 236 грн. 39 коп. відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не було надано доказів спричинення йому відповідачем шкоди в результаті безпідставно спожитих у період з 01.01.2003 року до 15.03.2005 року послуг.

Суд вважав, що позивач, посилаючись як на підставу позову на ст.1166 ЦК України, невірно обрав спосіб захисту.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, неналежну оцінку наявних у справі доказів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін.

Залучена Дніпропетровським апеляційним господарським судом до участі у справі як третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - приватний підприємець Корнілова Т.Г. відзив на апеляційну скаргу не надала.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 року по справі № 13/380(28/35)-06 за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки за участю третьої особи без самостійних вимог приватного підприємця Корнілової Т. Г. про стягнення 137 868 грн. 50 коп. змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 року у даній справі, задоволено частково позов та стягнуто з Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» 132 491 грн. 82 коп. вартості безпідставно спожитих послуг водовідведення за період з 01.01.2003 року по 15.03.2005 року (том 1 а.с.9-14).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2007 року вищезгадана постанова апеляційної інстанції залишена без змін ( том 1 а.с.15).

Судовими інстанціями по справі №13/380(28/35)-06було встановлено, що на балансі позивача знаходиться насосна станція водовідведення (НСВ) з напірним колектором, яка здійснює перекачку стічних вод на очисні споруди 12 промислових підприємств (в тому числі і товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара»). Ці підприємства приєднані до каналізаційної мережі позивача та користуються послугами НСВ.

Враховуючи план каналізаційної мережі промислового вузла, де нанесені каналізаційні мережі всіх 12 підприємств, судові інстанції дійшли висновку, що каналізаційні мережі субабонентів з'єднані з каналізаційною станцією позивача і не межують з каналізаційною системою відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», а отже, нема прямих каналізаційних трубопроводів, які б з'єднували кожного субабонента з каналізаційною системою відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», то немає й підстав для укладання з ними відповідних договорів.

Також було встановлено, що 23.12.2002 року між Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі облспоживспілки (орендодавець) та приватним підприємцем Корніловою Т.Г. (орендар) був укладений договір оренди насосної станції водовідведення і напірного колектора строком на 5 років, з метою професійного технічного обслуговування та перекачування стоків на очисні споруди відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», а також для забезпечення екологічної безпеки у Самарському районі. На підставі укладених з ПП Корніловою Т.Г. договорів про прийняття та перекачку промислових стоків вищезазначені 12 підприємств сплачували ПП Корніловій Т.Г. тільки за перекачку стічних вод. Послуги по очищенню стоків не оплачувались та їх вартість стягнута з Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки.

Період з 01.01.2003 року по 15.03.2005 року був періодом бездоговірних відносин між ВАТ «Дніпроенерго»та Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі облспоживспілки по причині халатності ВАТ «Дніпроенерго»у веденні господарської діяльності (том 1 а.с.9-15).

07.11.2007 року Самарським відділенням Державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ за платіжним дорученням №1/168 від 07.11.2007 року з розрахункового рахунку позивача на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»списані грошові кошти на виконання рішення суду по справі №13/380(28/35)-06 (том 1 а.с.16).

Звернувшись до суду з позовом у справі № 1/11-09(28/4-08), Дніпропетровське обласне підприємство оптової торгівлі облспоживспілки просило стягнути в порядку регресу сплачену ВАТ «Дніпроенерго»суму 27236 грн. 39 коп., яку розрахувало виходячи з кількості прийнятих від відповідача за період з 01.01.2003 року по 15.03.2005 року стічних вод об’ємом 23 407 куб.м. (відповідно до даних самого відповідача), виходячи з вартості водовідведення по очищенню стічних вод 1,1636 грн. за 1 куб.м.( том.1 а.с.64).

Підставою позову, з урахуванням додаткових пояснень та уточнень позивач вказує ст.1166 ЦК України, ст. 541, ч. 1 ст. 544 ЦК України та положення ст.ст. 196, 228 ГК України (том 1 а.с.28,64).

Дана справа розглядалась судами різних рівнів.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008 року було скасовано Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2008 року в частині прийняття рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки та зазначено, що при новому розгляді справи господарському суду Дніпропетровської області було необхідно надати оцінку доводам відповідача:

- щодо відсутності будь-яких договорів у спірний період;

- встановити, чи є відповідач субабонентом у розумінні п. 3.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65 (далі-Правила №65) та п. 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37 (далі - Правила № 37);

- встановити обґрунтованість позовних вимог статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою врегульовано підстави відшкодування шкоди.

Однак господарський суд в порушення ст.111-12 ГПК України дані питання в повній мірі не з'ясував, не надав належну оцінку доказам та дійшов помилкового висновку про невірне обрання позивачем способу захисту.

Відповідно до п. 1.4 Правил № 37 субабонент - це водокористувач, який одержує воду з міської водопровідної мережі або скидає стічні води в міську каналізаційну мережу через мережі абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням з Водоканалом.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 65 Водоканал має право дозволити приєднання водопровідного вводу об'єкта (субабонента) до водопровідної мережі основного абонента при погодженні умов приєднання.

На думку колегії суддів для вирішення даного спору визначальними слід вважати обставини, встановлені судовими актами по справі №13/380(28/35)-06 та підтвердженими доказами у даній справі, а саме те, що:

- каналізаційна мережа ВАТ «Дніпроенерго»межує з каналізаційною мережею позивача і не має прямих каналізаційних трубопроводів з іншими підприємствами. Тобто, в даних відношеннях ВАТ «Дніпроенерго», в розумінні Правил №37 є «Водоканалом», позивач -абонентом, а всі інші підприємства, в тому числі і відповідач - субабонентами, так як їх каналізаційні мережі з'єднуються з каналізаційної мережею ВАТ «Дніпроенерго»через каналізаційну мережу позивача;

- фактичне очищення стічних вод 12 промислових підприємств (в тому числі і ТОВ Агропромисловий комплекс «Самара»), перекачку яких у спірний період здійснювала ПП Корнілова Т.Г., проводило ВАТ «Дніпроенерго», на користь якого з позивача по даній справі стягнуто вартість послуг по очищенню;

- з ПП Корніловою Т.Г. відповідач будь-які договори не укладав, сплачував на підставі виставлених рахунків за послуги по перекачуванню стічних вод, а не за їх очистку.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Правил № 37 приймання стічних вод підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.

Однак, судом не було досліджено, що правовідносини з послуг водовідведення між позивачем та відповідачем виникли задовго до затвердження Правил № 65 і Правил № 37, що свідчить про те, що при приєднанні каналізаційної мережі відповідача до каналізаційної мережі позивача не можливо було виконати вимоги п.3.1 Правил № 65.

До спірного періоду між позивачем та відповідачем було укладено договір на послугу приймання та очищення стічних вод, термін дії якого закінчився 31 грудня 2002 року. З 01 січня 2003 року за договором оренди позивач передав НСВ приватному підприємцю Корніловій Т.Г. з метою її професійного обслуговування та екологічної безпеки у Самарському районі.

Як уже зазначалось вище, при розгляді справи №13/380(28/35)-06було встановлено, що період з 01.01.2003 року по 15.03.2005 року був періодом бездоговірних відносин між ВАТ «Дніпроенерго»та Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі облспоживспілки по причині халатності ВАТ «Дніпроенерго»у веденні господарської діяльності, та бездоговірним (щодо відносин абонент - субабонент) між Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі облспоживспілки та 12 підприємствами.

Саме відсутність договорів на послуги по очищенню стічних вод починаючи з 01.01.2003 року і змусило ВАТ «Дніпроенерго»звернутися до суду. Судом у справі №20/120(д35/5), на яку посилається Дніпропетровський апеляційний господарський суду в постанові по справі 13/380(28/35)-06, було зроблено висновок про відсутність підстав для укладення відповідного договору з кожним субабонентом окремо, було задоволено вимоги ВАТ «Дніпроенерго»про зобов'язання Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки укласти договір на водовідведення з урахуванням всіх субабонентів, які скидають стічні води на його каналізаційну станцію водовідведення.

Виходячи з встановлених судами різних рівнів по справі №13/380(28/35)-06 обставин, фактичні відношення між позивачем та відповідачем у даній справі повністю відповідають нормам п 1.4 Правил № 37, яким визначено поняття абоненту, водоканалу і субабонента.

Судом не враховано, що відповідно до довідки міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»відповідач, за укладеним з ним договором, отримує воду з міської водопровідної мережі, а скидає стічні води на насосну станцію водовідведення, яка знаходиться на балансі Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки, що в розумінні положень Правил № 65 і № 37 відповідає умовам визначення терміну –субабонент.

Також суд не дослідив той факт, яким же чином відповідач здійснює скид стічних вод, з урахуванням того, що пункт 16.3 Правил № 65 передбачає, що самовільне приєднання до каналізаційної мережі абонента забороняється.

Вищевикладене означає, що відповідач, як субабонент, разом з позивачем, як основним абонентом, повинен відповідно до ст.4.26 Правил № 65 нести однакову відповідальність за їх порушення.

Доказом того, що відповідач у спірний період скидав стічні води на НСВ позивача є довідка ПП Корнілової Т.Г., яка складена за даними звітів про кількість скинутих стічних вод, що подавав в спірному періоді сам відповідач по кожному розрахунковому місяцю.

Кількість стічних вод, скинутих у спірний період, відповідно до вказаної довідки, склала 23 407 м3 на загальну суму 27 236 грн. 39 коп. (том 1 а.с.20).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про те, що відповідач не є субабонентом в розумінні положень Правил №37.

Відповідно до ст. 196 ГК України у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У даному випадку солідарна вимога у позивача виникла на підставі п.2 ч.2 ст.11 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Статтею 228 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 1166 ЦК України, на яку також посилається позивач, визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України, від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 1 березня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»суду необхідно було врахувати, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків, є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду треба відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору треба керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди, яка підлягає стягненню у повному обсязі з особи яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку давності необхідно зазначити, що відповідно до ст.261 ЦК України за регресними вимогами строк позовної давності слід відраховувати з моменту виконання основного зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, враховуючи невірне застосування судом норм матеріального права, а також неповне з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату державного мита за подачу позовної заяви в розмірі 272 грн.36 коп., за подачу апеляційних скарг в розмірі 272 грн. 36 коп., а всього 544 грн. 72 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп., які підтверджуються відповідними квитанціями (том 1 а.с.5-7, 79, том 2 а.с.83).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 року у справі №1/11-09 (28/4-08) скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара» (вул. Автопаркова, 4, м. Дніпропетровськ, 49127, код ЄДРПОУ 30950544 МФО 307208, р/р 2600401300186, ДФ ТОВ Укрпромбанк”) на користь Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки (вул. Виробнича, 1, м. Дніпропетровськ, 49127, код ЄДРПОУ 01746575) в порядку регресу 27236 грн. 39 коп., 544 грн. 72 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                             Т.А. Верхогляд

Суддя:                                                                                          І.Л. Кузнецова

Суддя:                                                                                          Л.О. Чимбар

Підписано в повному обсязі 01.02.2010 року.