Рішення № 7733028, 26.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                           Справа№ 6/231

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м. Київ

до відповідача: Селянського ( фермерського) господарства “Перлина”, с.Стоянів

про: стягнення 85591грн. 81коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Назаркевич О.В.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” до Селянського (фермерського) господарства “Перлина” про стягнення 50279грн. 79коп. пені, 6622грн. 98коп. 3 % річних, 28689грн. 04коп. інфляційних втрат та 5000грн. 00коп. адвокатських витрат.

          Ухвалою суду від 27.11.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.12.2009р. Ухвалою суду від 18.12.2009р. розгляд справи відкладено на 26.01.2010р.

          В судовому засіданні 26.01.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

          Відповідач в судове засіданні 26.01.2010р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          Рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2009р. у справі № 11/24 частково задоволено позовні вимоги ТзОВ “Тридента Агро” та стягнуто з Селянського (фермерського) господарства “Перлина” та 295763грн.35коп. основного боргу за договором №ЗУФ-30/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 03.03.2008р., 100грн.00коп. пені, 100грн.00коп. штрафу, 1140грн. 20коп. річних, 6211грн.03коп. інфляційних втрат, 20000 грн. 00коп. витрат на послуги адвоката, 3397грн.00коп. державного мита та 101грн.48коп.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На виконання даного рішення 13.03.2009р. господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення.

05.05.2009р. ВДВС Радехівського РУЮ відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного наказу суду від 13.03.2009р. у справі №11/24 та надано відповідачу строк для добровільного виконання до 12.05.2009р.

В повному обсязі відповідачем заборгованість за наказом господарського суду Львівської області у справі №11/24 оплачена 16.10.2009р., що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи дану обставину, позивач в зв”язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем умов договору №ЗУФ-30/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 03.03.2008р. щодо проведення повного розрахунку за отриманий товар та виконання рішення суду від 26.02.2009р. у справі № 11/24 просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50279грн. 79коп., 6622грн. 98коп. 3 % річних, 28689грн. 04коп. інфляційних втрат за період з 17.01.2009р. по 15.10.2009р.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ( ч.2 ст. 612 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

п. 8.2. договору №ЗУФ-30/03/08 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

п. 8.3. згаданого договору вказано, що сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

З огляду на викладене, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 50279грн. 79коп. за період з 17.01.2009р. по 15.10.2009р. відповідно до представленого суду розрахунку.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 6622грн. 98коп. 3 % річних та 28689грн. 04коп. інфляційних втрат за період з 17.01.2009р. по 15.10.2009р. є обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 50000грн.00 коп. послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №299/11/09 про надання правової допомоги від 09.11.2009р. позивач платіжним дорученням №1466 від 19.11.2009р. перерахував товариству з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” оплату за надання адвокатських послуг в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвокатом.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в одному із судових засідань, а саме 18.12.2009р. представником інтересів позивача в суді від ТзОВ “Тридента Агро” був присутній громадянин Бонтлаб В.В., який має адвокатське посвідчення, довіреність від 10.11.2009р. на представлення інтересів позивача в суді видана ТзОВ “Тридента Агро” а отже вартість наданих юридичних послуг в розмірі 5000грн. 00коп. підлягає відшкодуванню в порядку ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.6, 509,525, 526, 530, 533, 546, 549, 610, 612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 694 ЦК України, ст.ст.173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст.33,34,35,43,44,48,49,82,84,115 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Перлина”, вул.І.Франка, 72, с.Стоянів, Радехівського району Львівської області (ідентифікаційний код 32562198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м.Київ, вул.Ямська, 28А, факт. адреса: м.Київ, вул.М.Стельмаха, 3 (ідентифікаційний код 25591321) 50279грн. 79коп. пені, 6622грн. 98коп. 3 % річних, 28689грн. 04коп. інфляційних втрат, 5000грн. 00коп. вартості адвокатських послуг, 855грн. 81коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу довідку на повернення державного мита в сумі 44грн. 19коп., зайво сплаченого за платіжним дорученням №1464 від 19.11.2009р.

Суддя