Рішення № 7732875, 05.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.10 р. Справа № 37/13пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Авдіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Авдієвської міської ради Донецької області, м. Авдіївка, ідентифікаційний код 04053329

про: визнання права на набуття в оренду земельної ділянки

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю №55 від 12.01.2009р.);

від Відповідача Парамзина Т.А. (за довіреністю №02 від 11.01.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд відбувався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Авдіївка (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Авдієвської міської ради Донецької області, м. Авдіївка (далі Відповідач) про визнання Позивачем права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,0205га (у тому числі землі, раніше надані у постійне користування Лінійній поліклініці на станції Авдіївка Донецької залізниці площею 0,02152га та землі Авдієвської міської ради (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0053га) для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту шляхом прямого укладання договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Позивача із заявою до Авдієвської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент його звернення 27.02.3006р. до Авдієвської міської ради, внаслідок вступу у правовідносин з набуття земельної ділянки шляхом вчинення дій, передбачених відповідним законодавством на момент їх здійснення. У якості доказу заперечення та невизнання такого права з боку Відповідача Позивач посилається на лист Авдієвської міської ради від 02.12.2009р. № вх 01-24/1081, наявність якого, на думку Позивача, і зумовило виникнення права на позов у розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. та практикою її застосування Європейським судом з прав людини, ст.ст. 8, 13, 22, 41, 55, 58, 142-144 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, Постановою КМУ від 31.03.2004р. № 427, рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99.

На підтвердження належності обраного способу судового захисту Позивач посилається на приписи ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України та п.а) ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи підвідомчість та підсудність спору Господарському суду Донецької області Позивач посилається на невідповідність розглядуваного спору критеріям, визначеним п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність серед встановлених ст. 162 зазначеного Кодексу повноважень адміністративного суду застосовувати для наявного порушення прав Позивача обраний спосіб судового захисту, правові позиції Вищого господарського суду України, сформульовані в Рекомендаціях Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120, положення ст.ст. 15, 16 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою про уточнення позовних вимог б/н від 03.02.2010р. (а.с.40) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України свої остаточні вимоги виклав у наступній вигляді: визнати за ним права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,0205га (у тому числі землі, раніше надані у постійне користування Лінійній поліклініці на станції Авдіївка Донецької залізниці площею 0,02152га та землі Авдієвської міської ради (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0053га) для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту шляхом прямого укладання договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент прийняття Рішенням Авдієвської міської ради від 07.06.2007р. №5/17-370 (а.с.20) про узгодження меж земельної ділянки.

Позивачем у судовому засіданні 05.02.2010р. надані для огляду оригінали наявних у матеріалах справи копій документів та додаткові документи (а.с.а.с.41-48).

Відповідач у судовому засіданні 05.02.2010р. надав письмові заперечення (а.с.49), в яких підтвердив свою позицію, викладену у листі від 02.12.2009р. № вх 01-24/1081, відносно відсутності у Позивача спірного права внаслідок законодавчих змін, запроваджених до Земельного кодексу України, та положення Закону України № 509-VI від 16.09.2008р. та необхідності дотримання Авдієвської міської радою приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово, при цьому представник Відповідача наголосив, що подані Позивачем уточнення не впливають на сутність заперечень Авдієвської міської ради.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Авдієвської міської ради з відповідною заявою задля одержання в оренду земельної ділянки для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту по вул. Шестакова в м. Авдіївка.

В межах розпочатої процедури виділення земельної ділянки 13.01.2006р. був складений акт вибору земельної ділянки для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту по вул. Шестакова в м. Авдіївка (а.с.9), в якому містить висновок комісії про можливість будівництва на відповідній ділянці продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту.

Заявою № 642/42 від 01.03.2006р. (а.с.10) на імя міського голови попередній землекористувач (згідно державного акту на право постійного користування землею - а.с.а.с.41-46) частини земельної ділянки, відносно якої Позивачем було ініційовано процедуру виділення, просив вилучити відповідно площу 0,03га на користь останнього у звязку із будівництвом продовольчого магазину.

З метою попереднього погодження місця розташування продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту Позивачем були отримані наступні висновки та погодження відповідних органів та посадових осіб:

- висновок Авдіївського міського відділу земельних ресурсів від 16.09.2006р. №02-14-505 (а.с.11);

- висновок Відділу архітектури та містобудування Авдіївської міської ради від 19.09.2006р. №06-33/125 (а.с.12);

- погодження Відділу культури Авдіївської міської ради від 28.09.2006р. №14/285 (а.с.13);

- висновок Ясиноватської районної СЕС Міністерства охорони здоровя від 29.09.2006 р. №1098/03.4 (а.с.14);

- погодження Центрально-Донецької регіональної державної екологічної інспекції від 02.10.2006 р. №37/1779 (а.с.15).

02.11.2006р. утвореною розпорядженням міського голови комісією був складений акт обстеження зелених насаджень №76 (а.с.16), на підставі якого розпорядженням Авідївського міського голови від 19.12.2006р. №622р. (а.с.17) Позивачу дозволено спилювання виявлених на земельної ділянки дерев із умовою подальшого відновлення у трикратному розмірі, про що 20.12.2006р. був виданий ордер на видалення земельних насаджень (а.с.18)

Рішенням Авдієвської міської ради від 07.12.2006р. №5/9-182 (а.с.19) акт вибору земельної ділянки для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту від 13.01.2006р. був затверджений і Позивачу було дозволено виконати проект землеустрою по відводу відповідної земельної ділянки.

Рішенням Авдієвської міської ради від 07.06.2007р. №5/17-370 (а.с.20) узгоджені межі земельної ділянки, визначені актом на місцевості (а.с.а.с.47, 48) для будівництва Позивачем продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту площею 0,0205га за адресою: м. Авдіївка, вул. Шестакова та зазначено про необхідність надання на затвердження міської ради проекту землеустрою по відводу земельної ділянки після отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Відповідно до Умов відведення земельної ділянки від 17.07.2007р. №02-14-493 (а.с.21) за завдання Позивача від 17.07.2007р. (а.с.22), погодженим начальником Авдієвського міського відділу земельних ресурсів виконавцем розроблення проекту - Малим приватним підприємством „Агростройсервіс” був виконаний Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 в оренду для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту за адресою: м. Авдіївка, віл. Шестакова (а.с.а.с.23-26).

Означений проект розглядався відповідними органами та посадовими особами, внаслідок чого Позивачем були отримані наступні дозволи та погодження:

- погодження Відділу культури Авдіївської міської ради від 20.06.2007р. №14/183 (а.с.27);

- висновок Відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області від 05.07.2007р. №05/886 (а.с.28);

- висновок Відділу архітектури та містобудування Авдіївської міської ради від 06.07.2009р. №06-33/076 (а.с.29);

- висновок Ясиноватської районної СЕС Міністерства охорони здоровя від 11.07.2007р. №838/03.2 (а.с.30);

- висновок Авдіївського міського відділу земельних ресурсів від 31.07.2007р. №02-14-497 (а.с.31).

26.11.2007р. начальником Головного управління земельних ресурсів у Донецькій області був затверджений висновок Державної експертизи землевпорядної документації №1328 (а.с.32) із певними зауваженнями, усунутими Позивачем.

На підставі зазначених документів, отриманих в межах здійсненої процедури з відведення земельної ділянки 18.11.2009р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про укладання договору оренди узгодженої земельної ділянки для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту, за результати розгляду якої отримав відповідь від 12.12.2009р. №вх 01-24/1081 (а.с.34), з якої вбачається можливість набуття права оренди на означену земельну ділянки лише на конкурентних засадах у звязку із законодавчими змінами та відсутність на поточний момент механізму реалізації прав щодо земельних ділянок з торгів.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваними позовом, остаточно вимагаючи з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 03.02.2010р. визнати за ним права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,0205га (у тому числі землі, раніше надані у постійне користування Лінійній поліклініці на станції Авдіївка Донецької залізниці площею 0,02152га та землі Авдієвської міської ради (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0053га), розташованої у м. Авдіївка Донецької області по вул. Шестакова для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту шляхом прямого укладання договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент прийняття Рішенням Авдієвської міської ради від 07.06.2007р. №5/17-370 (а.с.20) про узгодження меж земельної ділянки.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях (а.с.49).

Суд, враховуючи права позивача, закріплені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справи в контексті вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог б/н від 03.02.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент ініціації Позивачем процедури відведення земельної ділянки (січень 2006р.) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви, що і було здійснено Позивачем.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України на процедуру отримання земельної ділянки в оренду розповсюджується порядок, передбачений ст.118 цього Кодексу щодо отримання юридичними особами земельних ділянок у постійне користування. Беручи до уваги вказані норми та положення Постанови КМУ „Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення обєктів” від 31.03.2004р. № 427 суд дійшов висновку, що зустрічне волевиявлення орендодавця опосередковується певною процедурою погоджень за участю уповноважених органів та посадових осіб, яка (процедура) завершується прийняттям рішення про укладання договору оренди. Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території Авдіївської міської ради, таке рішення відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" мало прийматися Відповідачем.

За висновком суду, наявні в матеріалах справи належні докази здійснення відносно Позивача у передбаченому законодавством порядку заходів в межах процедури набуття визначеної земельної ділянки в оренду, факт чого (здійснення заходів) не спростований Відповідачем, однозначно вказують на виникнення правовідносин між Позивачем та Відповідачем, спрямованих на укладання договору оренди.

Виходячи із загальних положень права, змістом правовідносин є певні кореспондуючі права та обовязки його учасників. Отже, внаслідок здійснення Позивачем процедур, встановлених законодавством, спрямованих на набуття земельної ділянки в оренду, та враховуючи, що за змістом матеріалів справи відсутні підстави для застосування положень ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент прийняття Відповідачем рішення від 07.06.2007р. №5/17-370 (а.с.20) про узгодження меж земельної ділянки, щодо проведення відповідними органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки (Відповідачем не надані докази надходження інших заявок відносно цієї ділянки), у фізичної особипідприємця ОСОБА_2 виникли обґрунтовані сподівання на отримання земельної ділянки в оренду та повязаний із такими сподіваннями законний майновий інтерес щодо отримання результатів господарської діяльності, повязаної із реалізацією права оренди.

Суд наголошує, що означені сподівання на набуття права оренди земельної ділянки, відносно якої були здійснені всі необхідні за законодавством на момент початку процедури відведення попередні заходи, у Позивача виникли (сподівання) ще до:

- набуття чинності Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ, яким був запроваджений виключно аукціонний порядок набуття права оренди земельних ділянок, вільних від обєктів нерухомого майна;

- набуття чинності Законом України від 16.09.2008р. №509- VІ, яким була запроваджена обовязковість продажу прав на земельні ділянки комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах).

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес Позивача, повязані із набуттям земельної ділянки в оренду, мають кваліфікуватися як обєкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обовязкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

Отже, невизнання Відповідачем в особі міського голови, який відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” уповноважений представляти міську раду у відносинах з іншими особами, зазначених права та інтересів Позивача зумовлює виникнення у останнього права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Посилання Відповідача, викладені у листі від 02.12.2009р. № вх 01-24/1081 та у запереченнях, наданих у засіданні 05.02.2010р. (а.с.49), на відсутність у Позивача спірного права (підстав для набуття в оренду земельної ділянки) внаслідок внесення відповідних змін до Земельного кодексу України, згідно яких право оренди земельних ділянок комунальної власності, на яких відсутні обєкти нерухомого майна, приналежні громадянами на праві власності, підлягає обовязковому продажу на земельних торгах, судом не приймаються як юридично неспроможні, з огляду на таке.

За приписами ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відтак, позиція Відповідача щодо кваліфікації змін, запроваджених Законом України від 16.09.2008р. №509- VІ, як таких, що унеможливлюють набуття земельної ділянки в оренду шляхом продовження розпочатої до таких змін процедури, оцінюється судом як безпідставне звуження змісту та обсягу правомірно набутих прав фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до їх повного анулювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок набуття права оренди, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих субєктів. Крім того, вказівок про таке скасування наявних прав не містить і сам згаданий Відповідачем Закон.

Судом також враховується, що Закони України від 03.06.2008р. № 309-VІ та від 16.09.2008р. №509-VІ не вказують на наявність у них зворотної сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі. Більш того, п. 3 Прикінцевих положень Закону від 16.09.2008р. №509- VІ вказано, що прийняті і не виконані до набрання ним чинності рішення органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування обєкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом тобто до 14.10.2010р.

В свою чергу, посилання Відповідача на зміни до земельного законодавства, здійснені Законом України від 28.12.2007р. №107- VІ до уваги не приймаються з огляду на визнання неконституційними цих змін за рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом вказаних статей захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав, що у розглядуваному спорі цілком відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.19950р.

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що субєктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкти господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.

Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Авдієвської міської ради про визнання права Позивача на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,0205га (у тому числі землі, раніше надані у постійне користування Лінійній поліклініці на станції Авдіївка Донецької залізниці площею 0,02152га та землі Авдієвської міської ради (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0053га), розташованої у м. Авдіївка Донецької міської ради по вул. Шестакова, для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту шляхом прямого укладання договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент прийняття Рішенням Авдієвської міської ради від 07.06.2007р. №5/17-370 про узгодження меж земельної ділянки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають компенсації за рахунок Відповідача. При цьому, стягненню з останнього підлягає лише 85грн. державного мита, що відповідає ставки мита за позов немайнового характеру решта сплачених згідно квитанції №пн17 від 13.01.2010р. 17грн. підлягають поверненню з бюджету як надмірно сплачених.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Авдіївка до Авдієвської міської ради Донецької області про визнання права на набуття в оренду земельної ділянки задовольнити повністю.

2.Визнати право фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Авдіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,0205га (у тому числі землі, раніше надані у постійне користування Лінійній поліклініці на станції Авдіївка Донецької залізниці площею 0,02152га та землі Авдієвської міської ради (землі житлової та громадської забудови) площею 0,0053га), розташованої у м. Авдіїівка Донецької області для будівництва продовольчого магазину з зупинкою громадського транспорту шляхом прямого укладання договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент прийняття Рішенням Авдієвської міської ради від 07.06.2007р. №5/17-370 про узгодження меж земельної ділянки.

3.Стягнути з Адіївської міської ради Донецької області, м. Авдіївка (ідентифікаційний код 04053329) на фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Авдіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути фізичної особи підприємцю ОСОБА_2, м. Авдіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачені за квитанцією №пн17 від 13.01.2010р. 17грн. державного мита, про що видати відповідну довідку.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.02.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст судового рішення підписано 08.02.2010р.

6.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з моменту набрання ним законної сили.

Суддя