Постанова № 7730979, 02.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.Справа № 12/225/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Кубік О.В., Волощук О.А.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.01.2010 р.

від позивача: Заворотній А.В., довіреність від 01.04.2008р.;

від відповідача: не з’явився;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.01.2010 р.

від позивача: Заворотній А.В., довіреність від 01.04.2008р.;

від відповідача: Козлов О.В., довіреність №14 від 10.06.2009р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.02.2010 р.

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства „Агро Інвест”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 11 листопада 2009 року

по справі №12/225/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”

до відповідача: Фермерського господарства „Агро Інвест”

про вилучення сільгосптехніки та стягнення 337153,76 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 26.01.2010р., в судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2010р. оголошено перерву до 02.02.2010р..

В судовому засіданні 02.02.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009р. по справі №12/225/09 (суддя Семенов А.К.) задоволено позов ТОВ „Техноторг” до ФГ „Агро Інвест” про вилучення сільгосптехніки та стягнення 337153,76 грн.: вилучено у ФГ „Агро Інвест” сіялку універсальну УПС-8-02 (4 од) №1179, №1541, №1340, №1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4 од) №234, №114, №235, №236, культиватори навісні КПЕН-8 (2 од) №0090407, №0150407 та передати їх ТОВ „Техноторг”, стягнуто з ФГ „Агро Інвест” на користь позивача штраф у розмірі 128760 грн., пеню в розмірі 46868,64 грн. за період з 21.06.2008р. по 20.12.2008р., 3% річних –12120,60 грн. за період з 21.06.2009р. по 10.06.2009р., 20% річних –89917,40 грн. за період 27.03.2008р. по 10.06.2009р., інфляційні втрати –59487,12 грн. за період з липня 2008р. по квітень 2009р., що складає 337153,76 грн., а також 7663,53 грн. державного мита та 312,05 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що : 1) 20.03.2008р. між ТОВ „Техноторг” та С(Ф)Г „Агро” укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого ТОВ „Техноторг” поставило, а С(Ф)Г „Агро” прийняло сіялки універсальної УПС-8-02 (4 од.), культиватор КРНВ 5,6-04 (4 од.), культиватори навісні КПЕН-8 (2 од.) загальною вартістю 429200,00 грн. (п. 1.1, п. 2.1 Договору), 11.03.2009р. Селянське фермерське господарство „Агро” було перейменовано у ФГ „Агро Інвест”, що підтверджується п.п.1.1 Статуту ФГ „Агро Інвест”, згідно з п.2.6 договору відповідач зобов’язався до 20.06.2008р. сплатити повну вартість товару, що складає 429200,00 грн., між тим, відповідач в порушення умов договору зобов’язання не виконав, вартість товару не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, згідно зі ст. ст. 525,526,530,629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, в строк зазначений в зобов’язанні, договір є обов’язковим для виконання сторонами, несплатою суми договору відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги законодавства, відповідно до ч.4 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, до того ж за п. 5.2 договору в разі порушення строків оплати товару покупець оплачує продавцеві пеню за кожний день прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно сплаченої суми, відповідно до п.5.5. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю штраф, у розмірі 30% від суми зазначеної в п.2.1. (вартість товару), до того згідно з ч. 2 ст. ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від суми заборгованості, до того ж відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, пунктом 2.7. договору встановлено, що при здійсненні оплати після строку, визначеного у п.2.6. договору, така оплата вважається відстроченою, при відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 20% від несплаченої суми. Сплата відсотків за користування комерційним кредитом у випадку несвоєчасної сплати здійснюється за весь період користування кредитом, з дати отримання товару по дату фактичної сплати, враховуючи вищенаведене у відповідача слід вилучити та передати позивачу сіялку універсальну УПС-8-02 (4од.) №1179, №1541, №1340№1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4од.) №234, №114, №235, №236, культиватори навісні КПЕН-8 (2од.) №0090407, №0150407; з відповідача слід стягнути на користь позивача штраф у розмірі 128760,00 грн., пеню в розмірі 46868,64 грн. за період з 21.06.08 року по 20.12.08 року, 3% річних - 12120,60 грн. за період з 21.06.08 року по 10.06.09 року, 20 % річних - 89917,40 грн. за період 27.03.2008р. по 10.06.2009р., інфляційні втрати –59487,12 грн. за період з липня 2008 року по квітень 2009 року, що разом складає 337153,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ФГ „Агро-Інвест” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по справі №12/225/09 від 11.11.2009р. в частині задоволення позовних вимог про вилучення у ФГ „Агро Інвест” чотирьох сіялок універсальних УПС-8-02, чотирьох культиваторів навісних КРНВ 5,6-4, двох культиваторів навісних КПЕН-8 та передання їх ТОВ „Техноторг”, а також стягнення з ФГ „Агро Інвест” на користь позивача 20% річних –89917,40 грн., та відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом при винесенні рішення порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки під час розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, заява про уточнення позовних вимог направлена позивачем відповідачу 09.11.2009р., відповідач отримав вказану заяву лише 12.11.2009р., отже на момент винесення рішення відповідач не був повідомлений про уточнення позовних вимог, що суперечить вимогам чинного процесуального законодавства та роз’ясненням Вищого господарського суду України. До того ж, господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що зміни або припинення (внаслідок розірвання) умов зобов’язань, визначених договором купівлі-продажу від 20.03.2008р. в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України та п. п. 8.6, 8.7 договору сторонами не проводилося, отже за умовами договору купівлі-продажу у відповідача відсутнє зобов’язання щодо повернення позивачу отриманої у власність техніки, при цьому є безпідставним посилання суду на положення ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України, оскільки умовами договору купівлі-продажу від 20.03.2008р. не було передбачено продаж техніки в кредит, тому в даному випадку вказана стаття не підлягала застосуванню. З матеріалів справи вбачається, що вимога позивача №412 від 05.11.2009р. про повернення техніки направлена відповідачу 09.11.2009р. разом з позовною заявою в новій редакції та була отримана відповідачем 12.11.2009р. (після прийняття судом рішення), за таких обставин висновок суду суперечить ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки строк, встановлений у названій статті не було дотримано позивачем та судом. Також безпідставним є задоволення позовної вимоги про стягнення 20% річних від суми заборгованості, які нараховані позивачем відповідно до п. 2.7 договору та ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 89917,40 грн., оскільки вказаний пункт договору не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а передбачає можливість стягнення відсотків за право користування комерційним кредитом. Крім того, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки та інших нарахувань в загальній сумі 337153,76 грн., що становить 78,5% від вартості техніки, господарським судом не було враховано положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість, також не взято до уваги приписів ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та аналогічні приписи ст. 233 Господарського кодексу України.

12.01.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Техноторг” надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ „Агро-Інвест”, в якому позивач просить рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, оскільки рішення господарського суду цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФГ „Агро Інвест” Д.О., заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області частково скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 20.03.2008р. між ТОВ „Техноторг” (продавець) та С(Ф)Г „Агро” (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених цим договором, зобов’язався прийняти і оплатити сіялки універсальні УПС-8-02 б/с с/г в кількості 4 штук, культиватори КРНВ 5,6-04 в кількості 4 штуки, культиватори навісні КПЕН-8 в кількості 2 штук (п. 1.1 договору), загальна вартість товару складала 429200 грн. (2.1 договору).

Згідно з п. 2.5 договору оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі, оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок продавця.

Пунктами 2.6-2.7 договору встановлено, що покупець зобов’язується оплатити вартість придбаного товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк до 20.06.2008р., оплата зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною, при здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються, при здійсненні оплати після строку, визначеного у п. 2.6 цього договору, така оплата вважається відстроченою, при відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 20% несплаченої суми за кожний день відстрочення, сплата відсотків за користування комерційним кредитом у випадку несвоєчасної оплати вартості придбаного товару здійснюється за весь період користування комерційним кредитом, з дати отримання товару по дату фактичної сплати.

Відповідно до п. п. 5.2 - 5.5 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцеві: 1) пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно оплаченої суми; 2) суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахування яких здійснюється виходячи з вартості товару, отриманого відповідно до поданої покупцем заявки та розраховується починаючи з дати отримання товару у продавця до дати оплати вартості отриманого товару; 3) за кожні п’ять днів несплати вартості товару штраф у розмірі 30% від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 20.03.2008р. за видатковими накладними №ТОВ-000368, №ТОВ-000369, №ТОВ-000370, №ТОВ-000371 від 26.03.2008р., актами приймання передачі від 26.03.2008р. та довіреністю на отримання цінностей ЯНХ №834209 від 26.03.2008р. ТОВ „Техноторг” передало СФГ „Агро” сіялки універсальні УПС-8-02 (4од.) №1179, №1541, №1340, №1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4од.) №234, №114, №235, №236, культиватори навісні КПЕН-8 (2од.) №0090407, №0150407.

11.03.2009р. Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області зареєстровано зміни до Статуту СФГ „Агро”, згідно з якими фермерське господарство було перейменовано у ФГ „Агро Інвест” та Статут ФГ „Агро Інвест” викладено в новій редакції, відповідно до п. 1.1 якого ФГ „Агро Інвест” є правонаступником СФГ „Агро”.

Між тим, як свідчать матеріали справи, ФГ „Агро Інвест” не виконало зобов’язань за договором купівлі-продажу від 20.03.2008р. –не оплатило вартість товару –сільгосптехніки.

Як підтверджено представником ФГ „Агро-Інвест” в судовому засіданні, яке відбулося 26.01.2010р., заборгованість ФГ „Агро-Інвест” становить 429200 грн..

У зв’язку з несплатою ФГ „Агро-Інвест” заборгованості у розмірі 429200 грн. ТОВ „Техноторг” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 774165,2 грн., в тому числі: 429200 грн. боргу, 128760 грн. штрафу, 54680,08 грн. пені, 12120,60 грн. 3% річних, 89917,40 грн. 20 % річних, 59487,12 грн. інфляційних втрат, та судових витрат.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції 09.11.2009р. ТОВ „Техноторг” подало заяву про уточнення позовних вимог №423 від 09.11.2009р., в якій позивач просив суд вилучити у відповідача та передати позивачу сіялки універсальні УПС-8-02 (4од.) №1179, №1541, №1340, №1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4од.) №234, №114, №235, №236, культиватори навісні КПЕН-8 (2од.) №0090407, №0150407, а також, стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 128760 грн., пеню в розмірі 46868,64 грн., 3 % річних - 12120,60 грн., 89917,4 грн. - 20 % річних, 59487,12 грн. інфляційних втрат, що разом складає 337153,76 грн..

При цьому ТОВ „Техноторг” посилалося на ст. ст. 526, 530, 536, 625, ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України та п. п. 2.6, 2.7, 5.2, 5.3 договору купівлі-продажу від 20.03.2008р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем не виконано умов договору купівлі-продажу в кредит в частині оплати отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Техноторг” та С(Ф)Г „Агро” укладено договір купівлі-продажу від 20.03.2008р..

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно зі ст. ст. 204 та 629 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 691 та 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З наведених норм цивільного законодавства вбачається, що строк оплати товару покупцем визначається договором, цей строк може визначатися певною календарною датою (до 20.06.2008р.) або періодом у часі (наприклад, „протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору”, або „протягом 5 банківських днів моменту відвантаження товару продавцем” тощо). Договором може бути передбачений обов’язок покупця оплатити товар частково або повністю до його передачі продавцем (ст. 693 Цивільного кодексу України), або після передачі товару у строк, передбачений договором (ст. 694 Цивільного кодексу України). Строк оплати покупцем товару може встановлюватися й актами цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України коментованої ст. надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України, крім того, продавець має право пред’явити до покупця вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог, в якій просить вилучити у відповідача техніку, передану на виконання умов договору купівлі-продажу, посилається на ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, та п. 2.6 договору, яким сторони встановили, що покупець зобов’язується оплатити вартість придбаного товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк до 20.06.2008р., оплата зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною, при здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються.

Дослідивши вищенаведені норми чинного законодавства та умови договору, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, між тим, до вказаного договору неможливо застосувати положення чинного законодавства, які регулюють продаж товару в кредит, оскільки сторонами не визначено істотної умови такого договору, а саме терміну, на який надається відстрочення оплати товару (строк повернення, погашення кредиту), така умова є обов’язковою для договорів, які містять умови комерційного кредиту, відповідно до вимог ст. ст. 1054 –1057 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду, не підлягає задоволенню позовна вимога ТОВ „Техноторг” про вилучення у ФГ „Агро-Інвест” сільгосптехніки, переданої за договором купівлі-продажу від 20.03.2009р., ( сіялки універсальні УПС-8-02 (4од.) №1179, №1541, №1340, №1341, культиватори КРНВ 5,6-4 (4од.) №234, №114, №235, №236, культиватори навісні КПЕН-8 (2од.) №0090407, №0150407), та передачу їх позивачу, оскільки в даному випадку неможливо застосувати ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України, на яку посилається ТОВ „Техноторг” як на підставу для повернення вказаної техніки.

У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог ТОВ „Техноторг” просило стягнути з ФГ „Агро Інвест” відсотки за користування комерційним кредитом, передбачені п. 2.7 договору купівлі-продажу від 20.03.2008р., за період з 27.03.2008р. по 10.06.2009р. у розмірі 89917,40 грн..

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктами 2.6-2.7 договору купівлі-продажу від 20.03.2008р. встановлено, що покупець зобов’язується оплатити вартість придбаного товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк до 20.06.2008р., оплата зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною, при здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються, при здійсненні оплати після строку, визначеного у п. 2.6 цього договору, така оплата вважається відстроченою, при відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 20% несплаченої суми за кожний день відстрочення, сплата відсотків за користування комерційним кредитом у випадку несвоєчасної оплати вартості придбаного товару здійснюється за весь період користування комерційним кредитом, з дати отримання товару по дату фактичної сплати.

Таким чином, договором передбачений спосіб захисту порушених прав продавця, у випадку прострочення покупцем оплати товару, як стягнення процентів, що нараховуються на прострочену суму відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України.

Як встановлено умовами договору, строк нарахування процентів починається від дня, коли товар мав бути оплачений, і закінчується днем його фактичної оплати.

Оскільки п. 2.6 договору встановлено строк оплати товару до 20.06.2008р., то й нарахування відсотків повинно бути розпочато з 21.06.2008р., а не з 27.03.2008р., як того вимагає ТОВ „Техноторг”, оскільки умовами договору не передбачено, що нарахування процентів розпочинається від дня передання товару продавцем.

Пунктом 2.7 договору сторони встановили розмір відсотків за право користування грошовими коштами - 20% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Розглянувши заявлений позивачем розрахунок 20% за користування грошовими коштами, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що ТОВ „Техноторг” невірно визначило строк розрахунку відсотків з 27.03.2008р. по 10.06.2009р., в той час як згідно з умовами договору слід було період нарахування відсотків обраховувати з 21.06.2008р. по 10.06.2009р..

Апеляційний господарський суд здійснив власний розрахунок 20% та встановив, що розмір відсотків за користування грошовими коштами, здійснений судом, перевищує розмір позовної вимоги.

          За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що задоволенню підлягає саме сума визначена позивачем у розмірі 89917,40 грн., оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, а позивачем визначена саме вказана сума.

          У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог ТОВ „Техноторг” просило суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов’язання в сумі 46868,64 грн. за період з 21.06.2008р. по 20.12.2008р. та штраф у розмірі 128760 грн..

          Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Пунктом 5.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець оплачує продавцеві пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасно оплаченої суми, а п. 5.5 договору сторони встановили, що за порушення строків оплати товару покупець оплачує продавцеві за кожні п’ять днів несплати вартості товару штраф у розмірі 30% від суми зазначеної у п. 2.1 договору (429200 грн.).

          Дослідивши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом цілком правомірно задоволенні вказані позовні вимоги та господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано стягнуто з відповідача пеню у розмірі 46868,64 грн. за період з 21.06.2008р. по 20.12.2008р. та штраф у розмірі 128760 грн..

          Крім того, у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог ТОВ „Техноторг” просило стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12120,60 грн. за період з 21.06.2008р. по 10.06.2009р. та інфляційні втрати у розмірі 59487,12 грн. за період з липня 2008р. по квітень 2009 року, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.3 договору купівлі-продажу від 20.03.2008р..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволені вказані позовні вимоги у повному обсязі, оскільки розрахунок позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, та з відповідача цілком правомірно стягнуто 3% річних у розмірі 12120,60 грн. за період з 21.06.2008р. по 10.06.2009р. та інфляційні втрати у розмірі 59487,12 грн. за період з липня 2008р. по квітень 2009 року.

          За ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, перекладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Таким чином, з ФГ „Агро Інвест” на користь ТОВ „Техноторг” слід стягнути витрати на оплату державного мита за подання позовної заяви у розмірі 3371,54 грн., на оплату ІТЗ судового процесу в сумі 137,29 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Техноторг” слід задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області –скасувати частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009р. по справі №12/225/09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства „Агро Інвест” (57060, Миколаївська обл. Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 20890817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг” (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113, код ЄДРПОУ 30976452) штраф у розмірі 128760 (сто двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят ) грн., пеню в розмірі 46868 (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп., 3% річних –12120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн. 60 коп., 20 %

річних –89917 (вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 40 коп., інфляційні втрати –59487 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 3371 (три тисячі триста сімдесят одна) грн. 53 коп. та 137 (сто тридцять сім) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг” (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду,113, код ЄДРПОУ 30976452) на користь Фермерського господарства „Агро Інвест” (57060, Миколаївська обл. Веселинівський район, с. Катеринівка, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 20890817) витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн..

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.