Постанова № 7730977, 02.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.Справа № 14/157-09-3958

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Толок В.В., Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.01.2010 р.

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: Голянтов В.К., довіреність №Юр-03-02/09 від 03.02.2009р.;

від третіх осіб: 1) ТОВ „Нестле Україна” - не з’явилися;

                     2) ПП „ВИП-ТОРГ” –не з’явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.02.2010 р.

від позивача: Собковський С.М., довіреність №177 від 25.11.2009р.;

від відповідача: Голянтов В.К., довіреність №Юр-03-02/09 від 03.02.2009р.;

від третіх осіб: 1) ТОВ „Нестле Україна” - не з’явилися;

                     2) ПП „ВИП-ТОРГ” –не з’явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЮВП-ТРАНС”

на рішення господарського суду Одеської області

від 03 листопада 2009 року

по справі № 14/57-09-3958

за позовом: Приватного підприємства „ЮВП-ТРАНС”

за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна”;

                                                  2) Приватного підприємства „ВИП-ТОРГ” в особі відокремленого підрозділу Кримської філії приватного підприємства „ВИП-ТОРГ”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрак”

про стягнення 52947,91 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.01.2010р., перенесено на 21.01.2010р., відкладено на 02.02.2010р..

В судовому засіданні 02.02.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2009р. по справі №14/57-09-3958 (суддя Горячук Н.О.) відмовлено у задоволенні позову ПП „ЮВП-ТРАНС” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ „Нестле Україна” та ПП „ВІП-ТОРГ” в особі відокремленого підрозділу Кримської філії ПП „ВІП-ТОРГ” до ТОВ „Південьтрак” про стягнення 52111,79 грн., з посиланням на те, що: 1) відповідно до договору транспортного експедирування від 10.04.2008р. №10/04/08 ПП „ЮПВ-ТРАНС” зобов’язувалося надати транспортно-експедиційні послуги по організації та забезпеченню перевезень вантажів ТОВ „Нестле Україна”, у зв’язку з чим позивачем одержано замовлення ТОВ „Нестле Україна” на надання послуг по транспортуванню вантажу (кава) зі складу вантажовідправника до складу вантажоодержувача –Кримська філія ПП „ВИП-ТОРГ”, на виконання вказаного договору позивачем було укладено з ТОВ „Південьтрак” договір №5а від 01.01.2009р. про надання транспортно-експедиційних послуг, за яким та за заявкою від 06.03.2009р. ТОВ „Південьтрак” зобов’язалося здійснити перевезення вантажу, заявленого ПП „ЮВП-ТРАНС” до перевезення, ТОВ „Південьтрак” 10.03.2009р. надало позивачу на склад вантажовідправника –ТОВ „Нестле Україна” під завантаження автомобіль марки „Рено” (державний номерний знак АС 5289 АМ) з причепом (державний номерний знак АС 6304 ХХ) під керування водія-експедитора Гриневича Юрія, завантаження автомобілю завершено 10.03.2009р., вантаж за справними пломбами, тарою та пакуванням кількістю 2393 місць, загальною вартістю 606994,40 грн. прийнято водієм-експедитором Гриневичем Ю., що діяв за завданням відповідача, та підтверджується підписом вказаного водія-експедитора на оригіналі товарно-транспортної накладної №8010840322 від 10.03.2009р., закриті фургон та причеп транспортного засобу з вантажем опломбовано вантажовідправником, про що вказано у супровідній товарно-транспортній накладній; 2)після прибуття вантажу до пункту призначення –на склад вантажоодержувача –Кримська філія ПП „ВІП-ТОРГ”, під час розвантаження та приймання продукції виявлено її нестачу, про що складено відповідний акт від 11.03.2009р. №12 за участю представників вантажоодержувача та водія-експедитора, в якому вказано, що виявлено нестачу товару, проте порушень цілісності пломб, якими було опечатано транспортний засіб, не виявлено, а пломби вантажовідправника є справними, таким чином, акт перевірки продукції від 11.03.2009р. №12 носить суперечливий характер, і не може служити підставою для визначення обсягу та вартості нестачі товару; 3) на час розгляду справи позивачем не було надано документів, які свідчать про те, що постанова Красноперекопського МВ ГУМВС України в АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи оскаржена.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПП „ЮВП-ТРАНС” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №14/57-09-3958 від 03.11.2009р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції всебічно не перевірено обставин справи, оскільки акт №12 перевірки продукції від 11.03.2009р. не містить суперечливої інформації, оскільки вказаним актом зафіксовано кількість нестачі товару та її вартість, між тим, господарський суд першої інстанції не звернув уваги на цей факт, а навпаки дані акту судом перекручені. Судом не прийнято до уваги факт звернення водія –експедитора до Красноперекопського МВ ГУМВС України в АР Крим з письмовою заявою ЖРПЗПЗ №649 про вжиття заходів до невідомих осіб, які під час його перевезення проникли в полупричеп та скоїли крадіжку товару, а також постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, які підтверджують той факт, що саме з вини відповідача сталася нестача товару під час перевезення, що суперечить ст. 924 Цивільного кодексу України та п. п. 3.2, 5.5 договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

19.01.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП „ЮВП-ТРАНС” надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач додатково обґрунтовує апеляційну скаргу.

Того ж дня, 19.01.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП „ВИП-ТОРГ” надійшли пояснення по справі, в яких третя особа просила апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „ЮВП-ТРАНС”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 10.04.2008р. між ТОВ „Нестле Україна” (замовник) та ПП „ЮВП-ТРАНС” (експедитор) укладено договір №10/04/08, відповідно до умов якого експедитор за завданням замовника та за його рахунок зобов’язався надати транспортно-експедиторські послуги по організації та забезпеченню перевезень по території України, тим самим організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника відповідно до його письмових вказівок , а замовник в свою чергу зобов’язався сплатити експедитору за виконання перевезень вантажів встановлену плату.

Згідно з п. 7.8 договору експедитор несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання даного договору у розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.

01.01.2009р. між ПП „ЮВП-ТРАНС” (експедитор) та ТОВ „Південьтрак” (перевізник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг №5а, за яким експедитор доручив, а перевізник прийняв на себе обов’язок здійснювати на підставі письмового договору –замовлення експедитора перевезення вантажів, заявлених експедитором до перевезення, вантажними транспортними засобами по території України.

Пунктом 3.2 договору на надання транспортно-експедиційних послуг №5а встановлено, що перевізник приймає та здає вантаж, перевіривши його відповідність даним, вказаним в товарно-транспортній чи видатковій накладній.

За п. 3.5 та п. 5.5 вказаного договору перевізник повинен забезпечити збереження вантажу під час перевезення, не допустивши його втрати, нестач і пошкодження, за шкоду, заподіяну втратою, нестачею, псуванням або пошкодженням вантажу під час перевезення відповідальність несе перевізник у розмірі фактично заподіяної шкоди.

06.03.2009р. ПП „ЮВП-ТРАНС” надіслало на адресу ТОВ „Південьтрак” договір –заявку на транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажів за маршрутом Одеса –Симферопіль (до 20 т кава, дата і час завантаження –10.03.2009р., адреса завантаження –м. Одеса, 1665 км траси Санкт-Петербург –Київ, дата розвантаження –11.03.2009р., автомобіль –Рено, АС 52-89 АМ, АС 63-04 ХХ, водій - Гриневич Юрій ).

ТОВ „Південьтрак” замовлення від ПП „ЮВП-ТРАНС” прийняло, про що свідчить підпис уповноваженої особи на підписання заявок, скріплений печаткою товариства, (арк. спр. 11 т. І).

10.03.2009р. ТОВ „Південьтрак” надало автомобіль ( АС 52-89 АМ, АС 63-04 ХХ) під керуванням водія-експедитора Гриневича Юрія на завантаження товару, вартістю 606994,40 тон, згідно з видатковою накладною ВН №959945854, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.03.2009р. №8010840322.

11.03.2009р. ПП „ВИП-ТОРГ” в особі Кримської філії ПП „ВИП-ТОРГ” прийняло від водія –експедитора Гриневича Ю. вантаж, при цьому працівниками ПП „ВИП-ТОРГ” в особі Кримської філії ПП „ВИП-ТОРГ” за участю водія –експедитора складено акт перевірки продукції №12 від 11.03.2009р., в якому вказано, що при розвантаженні машини була встановлена нестача кофе Нескафе Класік ж/б 250 гр. –146 ящ. на суму 51916,26 грн., полети розполетовані, вміст відсутній, та Нескафе Голд скло 100 гр. – 1 ящик –на суму 196,85 грн., (не вистачало в одному ящику 3 пачок). При цьому у акті встановлено наявність пломб та відтиск складу №1 відправника.

Вказаний акт підписано водієм –експедитором –Гриневичем Ю..

В акті приймання –передачі робіт №СФ-0001111 від 11.03.2009р. замовником зроблено відмітку, що під час перевезення вантажу була виявлена нестача продукції на суму 52112,11 грн..

11.03.2009р. водій-експедитор Гриневич Ю,П. звернувся до Красноперекопського МВ ГУ МВС України в АР Крим із заявою, в якій просив прийняти міри до невідомих осіб, які в період часу з 1.00 до 6.30 11.03.2009р. проникли до напівпричепу КОGEL АС 6309 ХХ, звідки здійснили крадіжку двох палет кави.

20.03.2009р. постановою Красноперекопського МВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою гр-на Гриневича Ю.П. від 11.03.2009р..

23.03.2009р. ПП „ЮВП-ТРАНС” направило на адресу ТОВ „Південьтрак” претензію з вимогою оплатити вартість нестачі вантажу у розмірі 52112,11 грн., яка виникла під час перевезення вантажу з 10.03.2009р. на 11.03.2009р. на виконання договору на надання транспортно-експедиційних послуг №5а від 01.01.2009р.. Вказану претензію ТОВ „Південьтрак” отримав 27.03.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 22 т. І).

07.05.2009р. від ТОВ „Нестле Україна” на адресу ПП „ЮВП-ТРАНС” надійшла претензія вантажовідправника, в якій останній просив сплатити вартість нестачі вантажу у розмірі 52111,79 грн..

10.09.2009р. ПП „ЮВП-ТРАНС” оплатило ТОВ „Нестле Україна” вартість нестачі вантажу у розмірі 52111,79 грн..

Оскільки ТОВ „Південьтрак” претензію ПП „ЮВП-ТРАНС” від 23.03.2009р. не оплатило, ПП „ЮВП-ТРАНС” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Південьтрак” про стягнення 52111,79 грн. та судових витрат, при цьому позивач посилався на ст. ст. 526, 611, 614, 6223, 908, 920, 924, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України та ст. ст. ст. 193, 314 Господарського кодексу України.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами, суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі, допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться й ст. 929 Цивільного кодексу України. Договір транспортного експедирування, до того ж вказані вище положення поширюються також на випадки, коли обов’язки експедитора виконуються перевізником.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що між ТОВ „Нестле Україна” та ПП „ЮВП-ТРАНС” було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг, між тим ПП „ЮВП-ТРАНС”, укладаючи договір на надання транспортно-експедиційних послуг №5а з ТОВ „Південьтрак”, залучив в якості перевізника іншу особу - ТОВ „Південьтрак”, яка і прийняла вантаж до перевезення та здійснила перевезення вантажу.

За ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства, перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться й у ст. 908 Цивільного кодексу України.

Частинами 2 та 5 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ст. 310 Господарського кодексу України (ст. 924 Цивільного кодексу України) перевізник зобов’язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу, одержувач зобов’язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу, відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

За ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, саме під час перевезення вантажу, яке здійснювалося ТОВ „Південьтрак”, сталася втрата вантажу, про вказане свідчить наступне: 1) товарно-транспортна накладна від 10.03.2009р. №8010840322 містить відомості відносно кількості товару, які вказані й у видатковій накладній №959945854 від 10.03.2009р., підпис особи, яка прийняла товар до перевезення –водія-експедитора Гриневича Ю.П., що відповідає вимогам п. 3.2 договору на надання транспортно-експедиційних послуг №5а, укладеного між ПП „ЮВП-ТРАНС” та ТОВ „Південьтрак”, яким встановлено, що перевізник приймає та здає вантаж, перевіривши його відповідність даним, вказаним в товарно-транспортній чи видатковій накладній; 2) акт перевірки продукції №12 від 11.03.2009р., який містить відомості щодо нестачі та підпис особи, яка перевозила вантаж; 3) постанова постановою Красноперекопського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 20.03.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою гр-на Гриневича Ю.П. від 11.03.2009р., особи, що здійснювала перевезення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За п. 3.5 та п. 5.5 вказаного договору перевізник повинен забезпечити збереження вантажу під час перевезення, не допустивши його втрати, нестач і пошкодження, за шкоду, заподіяну втратою, нестачею, псуванням або пошкодженням вантажу під час перевезення відповідальність несе перевізник у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ТОВ „Південьтрак” зобов’язано нести відповідальність, передбачену п. 5.5 договору, за неналежне виконання умов п. 3.5 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтями 224 та 225 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Таким чином, на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду, підлягають задоволенню позовні вимоги ПП „ЮВП-ТРАНС” про стягнення з ТОВ „Південьтрак” збитків у розмірі 52111,79 грн., оскільки позивачем з посиланням на докази в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які містяться в матеріалах справи, доведено, що під час здійснення перевезення відповідачем сталася втрата вантажу, та її розмір становить 52111,79 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2009р. по справі №14/57-09-3958 –скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ПП „ЮВП-ТРАНС” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2009р. по справі №14/57-09-3958 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південьтрак” (65029, м. Одеса, вул. К.Ніщинського, 28, Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34108617, р/р №26003311188901 в АБ „Південний” в м. Одесі, МФО 328209) на користь Приватного підприємства „ЮВП-ТРАНС” (43024, Волинська область, м. Луцьк, просп. Молоді, 4/168, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 33845472, р/р №26007070291351 у Львівській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” у м. Львові, МФО 325019) збитки у розмірі 52111 (п’ятдесят дві тисячі сто одинадцять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 521 (п’ятсот двадцять одна) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 260 (двісті шістдесят ) грн. 56 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 315 (триста п’ятнадцять) грн..

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.