Постанова № 7730976, 02.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.Справа № 6/220/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Шкрабак О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Весняне, вул. Центральна, будинок 1-а

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 року

у справі № 6/220/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК” ТАВРІКА ЛТД”, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вул. Польова, буд. 5

до відповідача Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Весняне, вул. Центральна, будинок 1-а

про стягнення 23 465,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АПК "ТАВРІКА ЛТД” (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон” (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20 640,09 грн., а саме: 16999,88 грн. –сума заборгованості за поставлений товар, 1820,30 грн. –сума пені за прострочення оплати, 772,70 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 206,64 –3% річних, 840,57 грн. –суми індексації, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 01/2212 від 22 грудня 2008 року (далі - Договір).

На виконання своїх зобов’язань за Договором позивачем була здійснена поставка товару –кукурудзи у кількості 29930 кг (29,93 тон) за ціною згідно умов договору (700,00 грн. за 1 тону). Загальна вартість поставленого товару склала 20 950,88 грн.

Оплата за поставлений товар відповідачем проводилась частково, а саме: 02.03.2009 року –у сумі 1000,00 грн., 31.03.2009 року –1951,00 грн., 24.04.2009 р. –1000,00 грн. Загальна сума фактичної оплати за товар станом на 15.06.2009 р. складає 3951,00 грн., а сума заборгованості –16999,88 грн.

Згідно п.5.2 Договору передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від вартості фактично поставленого товару. Сума пені, що підлягає сплаті позивачеві, становить 1820,30 грн.

Договір № 01/2212 від 22.12.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем містить умови комерційного кредиту, оскільки ним передбачено надання кредиту як відстрочки платежу. Строк користування грошовими коштами позивача на момент подання позовної заяви складає 138 днів, а сума процентів складає 772,70 грн.

Сума індексації, згідно встановленого індексу інфляції становить 840,57 грн., 3% річних –206,64 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 20640,09 грн.

8 травня 2009 року позивачем направлено претензію на адресу відповідача з вимогою повернути суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій. Вказану претензію відповідачем розглянуто та 10 червня 2009 року факсимільним зв’язком направлено відповідь, у якій вказано, що відповідач жодним чином не відмовляється від виконання прийнятих на себе зобов’язань з оплати товару, однак на даний час не має змоги погасити заборгованість у зв’язку з тяжким матеріальним становищем підприємства. Факт порушення зобов’язання та наявності заборгованості відповідачем не оспорюється.

В відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов у сумі 19675,00 грн., в тому числі 16999,88 грн. –суму заборгованості за поставлений товар, 1727,90 грн. –суму пені за прострочення оплати, 206,64 грн. –3% річних, 840,55 грн. –сума індексації. В інший частині позову відповідач просить відмовити. Відповідач просить зменшити суму пені на 50% і відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2009 року.

Проти стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відповідач заперечував, оскільки позивач не є фінансовою установою, а тому приписи статей щодо надання комерційного кредиту на нього не розповсюджується.

В ході розгляду справи позивач надав до місцевого суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Він просить стягнути заборгованість у розмірі 23465,48 грн., а саме 16999,88 грн. –сума заборгованості за поставлений товар, 3278,22 грн. –сума пені за прострочення оплати, 1506,86 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 409,80 грн. –3% річних, 1270,72 грн. –сума індексації та судові витрати. Збільшення позовних вимог позивач обґрунтував тим, що до даного часу відповідач не вжив жодних заходів до сплати свого боргу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11 листопада 2009 року позов задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не виконанні господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Судом першої інстанції враховано той факт, що надана відповідачем копії звіту про фінансові результати за 9 місяців 2009 року свідчить про збитковість підприємства, тому місцевий суд відстрочив виконання судового рішення до 31.12.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009 року по справі № 6/220/09 змінити, в стягуванні 1 506,86 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами, відмовити, в решті частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що посилання позивача на ст.ст.1054-1057 ЦК України є безпідставними, тому, що позивач не є фінансовою установою яка зобов’язується надавати грошові кошти, тому господарський суд Миколаївської області безпідставно дійшов висновку, що укладений договір між позивачем та відповідачем містить умови комерційного кредиту, оскільки ним передбачено надання кредиту у вигляді відстрочки платежу та необґрунтовано стягнув з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 506,86 грн.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за цією апеляційною скаргою у відсутності представників сторін, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 28.12.2009 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 9) між ТОВ „АПК „ТАВРІКА ЛТД” та ДСП „Миколаївська птахофабрика” ЗАТ „Аваль-Еталон” було укладено договір від 22 грудня 2008 року № 01/2212. Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплати зерно кукурудзи. Згідно п.2.1 загальна кількість товару, яку покупець зобов’язується прийняти та оплатити складає 30 тн.

08 травня 2009 року позивачем була направлена відповідачу претензія № 3/09-л, з якої вбачається, що відповідач повинен сплатити позивачу 19857,79 грн. Проти отримання товару, відповідно до умов договору, відповідач не заперечує (підтвердженням цього є відповідь на претензію).

Згідно п.4.1 договору покупець оплачує отриманий товар з відстрочкою платежу на 21 банківський день. Строк оплати товару за Договором настав 26 січня 2009 року.

Оплата за поставлений товар відповідачем проводилась частково, а саме 02.03.2009 року –1951,00 грн., 24.04.2009 року –1000,00 грн. Загальна сума фактичної оплати за товар станом на 15.06.2009 р. складає –3951,00 грн., а сума заборгованості –16999,88 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.          

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції безпідставно, відповідно до ч.2 ст. 1057 ЦК України до комерційного кредиту, були застосовані положення ст.ст. 1054-1056 ЦК України, тому в позові в стягуванні 1506,86 грн. слід відмовити, змінивши рішення господарського суду, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено кредитного договору, тому позивач не має право на одержання від відповідача процентів за користування чужими коштами.

Згідно з ч.2 ст. 1057 ЦК України до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте у нашому випадку позивач не є ані банком, ані іншою фінансовою установою, тобто дія ст. 1056-1 стосовно права на проценти на взаємовідносини позивача та відповідача не розповсюджується.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Факт отримання товару на загальну суму 20950,88 грн. відповідачем не спростовується, тому за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 5.2 Договору поставки нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

          Судом першої інстанції був зазначений той факт, що сторонами досягнуто згоди щодо зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50%, розмір пені, що підлягає стягненню становить 1639,11 грн.

Дослідивши обчислені позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та процентів річних колегія суддів вважає, що вони відповідають умовам договору поставки та чинному законодавству, є правильними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов’язковим до виконання.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 16999,88 грн. –сума заборгованості за поставлений товар, 3278,22 грн. –сума пені за прострочення оплати, 409,80 грн. –три проценти річних, 1270,72 грн. –сума індексації - є обґрунтованими і правильно задоволені господарським судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що з мотиву неправильного застосування норм матеріального права оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а позов частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Весняне, вул. Центральна, будинок 1-а - задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2009 року по справі № 6/220/09 –змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства „Миколаївська птахофабрика” закритого акціонерного товариства „Аваль-Еталон”, (Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Весняне, вул. Центральна, будинок 1-а, 57134, ідентифікаційний код 30124834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АПК” ТАВРІКА ЛТД”, (Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вул. Польова, буд. 5, 67483) 20319,51 грн. заборгованості, а саме: 16999,88 грн. –сума основного боргу, 1639,11 грн. –сума пені, 409,80 грн. –три процента річних, 1270,72 грн. –збитки від інфляції, 203,30 грн. витрат по сплаті держмита, 219,72 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовити. Відстрочити виконання судового рішення до 31.12.2009 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                               М.В. Михайлов

Суддя:                                                                       В.М. Тофан

Суддя:                                                   О.О. Журавльов