Постанова № 7730930, 27.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.10                                                                                           Справа № 26/197

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Давид Л.Л.

                                                                                                     Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів №01/638 «а»від 24.11.2009р.

на рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2009 р.

у справі № 26/197

за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ

до відповідача-1: Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів

до відповідача-2: Львівської міської ради, м. Львів.

про: стягнення 261996,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача- Руккас Д.М.-головний спеціаліст.

Гуцій В.З.- провідний спеціаліст.

від відповідача-1: Науменко О.В.- представник.

від відповідача-2: Боднар О.М.- спеціаліст І-ї категорії.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2009 р. у справі №19/227 (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ задоволено частково, стягнено солідарно з Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м.Львів, вул. Лінкольна, 8 (р/р 260080011052 у ВАТ “Український банк реконструкції та розвитку”, м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 03348577) та Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (код ЄДРПОУ 04055896) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б (р/р 265030031061 у ВАТ “УБРР”м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 00041467) 258164 грн. 38 коп. відсотків за користування кредитом, 23364 грн. 85 коп. пені, 3150 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 3347 грн. 69 коп. –3% річних, 11730 грн. 78 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у решті частин позовних вимог провадження у справі припинено. Вирішено видати Державній інноваційній фінансово-кредитній установі довідку на повернення з Державного бюджету 2619,97 грн. державного мита, як зайво сплаченого.

Суд мотивував рішення тим, що свої зобов»язання по своєчасному поверненню кредиту відповідач не виконав, відсотки за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, тому заборгованість по відсотках відповідно становить 258164,38 грн., підлягає стягненню в примусовому порядку. За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі ст.625 ЦК України, умов договору, з відповідача підлягають стягненню пеня, річні та інфляційні втрати.Оскільки, між сторонами, а саме між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, а тому сума боргу підлягає стягненню з позивача та відповідача-2 солідарно, відповідно за визначений період стягнено пеню, річні та інфляційні збитки, в решті позовних вимог, щодо основного боргу, провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, при прийнятті рішення, господарський суд виходив з того, що зменшення пені на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України є правом суду, яке застосовується лише у виняткових випадках; суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачі не довели належним чином, відповідно до ст. 34 ГПК України, винятковість обставин, які призвели до порушення ними грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийнято з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідач -1 у справі: Львівським комунальним підприємством “Львівсвітло”, м. Львів подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, в частині припинення провадження у справі залишити без змін.

В обґрунтування даної апеляційної скарги відповідач-1 покликається, що:

- Львівське комунальне підприємство “Львівсвітло”, м. Львів добросовісно погашав заборгованість по кредиту, у строки та в розмірах, передбачених графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, але протягом дії договору в результаті невиконання та неналежного виконання своїх боргових зобов»язань окремими контрагентами ЛКП «Львівсвітло»відбулися відступи від передбаченого договором графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом;

- визнає позовні вимоги в частині оплати основного зобов»язання та гарантує належне виконання своїх зобов»язань за договором №07-003/К від19.09.2007р.;

- ч.3 ст.83 ГПК України передбачає право господарського суду зменшувати розмір неустойки, сплата надмірно великих штрафних санкцій може призвести до виникнення значних фінансових проблем в ЛКП «Львівсвітло», що негативно вплине на якість зовнішнього освітлення м.Львова.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, представники в судовому засіданні доводи відхилили, покликаючись, що невиконання відповідачем-1 своїх зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитом та основного боргу наносить матеріальну шкоду позивачу.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог щодо солідарної відповідальності заперечив.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

19.09.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 07-003/К про надання кредиту з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту “Реконструкція зовнішнього освітлення міста Львова з використанням сучасних енергозберігаючих технологій”.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 22000000,00 грн.

Згідно п.2.1. кредитного договору, позичальник (відповідач1) за користування кредитом сплачує кредитору (позивачу) 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що позичальник (відповідач-1) здійснює повернення кредиту кредитору (позивачу) щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 5.6. кредитного договору передбачено, що позичальник (відповідач-1) зобов’язується повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора (позивача).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання по кредитному договору перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 258164,38 грн. Слід зазначити, що погашення відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 850000,00 грн. та часткового погашення заборгованості по відсотках у розмірі 50000,00 грн. відбулося після подання позивачем позовної заяви до суду.

Згідно п. 5.8. кредитного договору, у разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, позичальник (відповідач) повинен сплатити кредитору (позивачу) пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості. Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 23364,85 грн.

15.10.2007 р. між позивачем та відповідачем2 укладено договір поруки № 1.

Згідно п.п. 1.1., 3.1., 4.4.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання (відповідачем-1) поручитель (відповідач-2) і боржник (відповідач-1) відповідають перед кредитором (позивачем), як солідарні боржники.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Обов”язок належного виконання зобов”язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вимоги закону та укладеного між сторонами кредитного договору, договору поруки щодо обов»язкового виконання сторонами своїх зобов»язань, недопущення односторонньої відмови від умов договору, відповідальності сторін за порушення виконання зобов»язання та відсутності підстав від звільнення відповідальності за неможливість виконання зобов»язань, місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову та враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем, що відбулося після подання позивачем позовної заяви до суду, правомірно припинив провадження у справі у решті частині позовних вимог.

Стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача є правомірне з огляду на норму ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов»язання та не звільняє боржника за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а також пені на підставі п.5.8 кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються матеріалами справи та з огляду на наступне.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, які належать сплаті кредиторові. Крім того, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". (Постанова Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155).

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач-1, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, як встановлено судом апеляційної інстанції, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Отже, суд першої інстанції, не зменшуючи розмір стягуваної з відповідачів пені, звернув увагу на вказані обставини та підставно відмовив у зменшенні розміру стягуваної з відповідача пені.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні ним пені, при цьому потрібно зазначити, що відповідач не вказує до якої саме суми він просить зменшити розмір пені, прийшов до обґрунтованого висновку, яким погоджується з судом першої інстанції, а саме про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваної з нього пені та відсутність правових підстав для зменшення пені (необґрунтовано та не доведено майновий стан боржника та кредитора) та дав правильну оцінку обставинам справи та встановив відсутність в силу ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів в матеріалах справи, які б були належними доказом наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідачів за порушення грошового зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2009 р. у справі № 26/197 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                         Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                                     Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                     Мурська Х.В.