Постанова № 7730825, 27.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2010                                                                                           № 7/53-42/446

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Шайтанов А.С. – представник за довіреністю,

від відповідача: Каменчук В.О. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго”

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009

у справі № 7/53-42/446 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”

до                                                   Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго”

про                                                   розірвання договору, стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 704173,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року позивач звернувся з позовом про розірвання договору №52/77М-08/1145Д(2007) від 13.12.2007р. на постачання природного газу, з підстав ст.ст.651-653 Цивільного кодексу України, а також з підстав ст.ст.625, 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 664063,62 грн. – основного боргу, 30148,49 грн. - інфляційних втрат, 9960,95 грн. – 3% річних та судові витрати.

В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд, на підставі ч.2 ст.536, ч.2 ст.625, ч.2 ст.693, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу задовольнити вищезазначені позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором №52/77М-08/1145Д(2007) від 13.12.2007р. не виконані належним чином зобов’язання щодо постачання у квітні 2008р. природного газу.

Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2009р. у справі №7/53-42/446 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновків щодо наявності обставин, визначених ст.652 Цивільного кодексу України, про наявність підстав для розірвання спірного Договору в судовому порядку, а також про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача згідно зі ст.ст.693 та 625 Цивільного кодексу України суми попередньої оплати, збитків внаслідок інфляції та 3% річних в зв’язку із істотним порушенням відповідачем умов Договору, в частині постачання газу, оплаченого позивачем.

Крім того, місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення дійшов до висновку, що починаючи з 1 березня 2008р. відповідач не наділений правом здійснювати на території України реалізацію імпортованого природного газу, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 163 “Про реалізацію імпортованого природного газу на території України” від 5 березня 2008 року встановлено що, з 1 березня 2008 р. імпортований природний газ реалізується в Україні НАК “Нафтогаз України” та її ДК “Газ України”.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 652, ч.2 ст.693, ст. 625, ст.653 Цивільного кодексу України та ст.ст.42, 43, 83 ГПК України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не може погодитися із висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору № 52/77/М-08/1145Д (2007) від 13.12.2007р. на постачання природного газу, у відповідності до предмету якого відповідач, як постачальник, зобов’язався передати у власність позивачу, як покупцю, а останній зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі вказаному в статті 2 даного Договору (далі-Договір). Строк дії Договору з 01.01.2008р. до 31.12.2011р..

Пунктом 2.1.1 Договору сторони погодили, що обсяг газу, що планується поставити за даним Договором протягом 2008 року у кожному календарному місяці складає: січень– 20500 тис. куб.м; лютий – 20500 тис. куб.м; березень – 20500 тис. куб.м; квітень – 17 000 тис. куб.м; травень – 16 200 тис. куб.м; червень – 15 500 тис. куб.м; липень – 16 000 тис. куб.м; серпень – 16 000 тис. куб.м; вересень – 15 500 тис. куб.м; жовтень – 17 000 тис. куб.м; листопад – 20500 тис. куб.м; грудень – 20400 тис. куб.м.

Обсяги газу, які плануються поставити за даним Договором у 2009, 2010 та 2011 роках можуть змінюватися Сторонами шляхом підписання, як правило, до 15 грудня календарного року, що передує відповідному року поставки, відповідних додаткових угод до Договору (п.2.1.2 Договору).

Незалежно від вищезазначеного правила сторони, в разі необхідності, письмово узгоджують зміни Планового обсягу поставки не менше ніж за 10 днів до початку кожного місяця поставки. Сторони мають право письмово узгоджувати зміни Планового обсягу поставки протягом поточного місяця поставки (п. 2.1.3 Договору).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з ВАТ “Запоріжгаз” (надалі - “Газорозподільне підприємство”) в пунктах приймання - передачі газу. Після виконання покупцем вимог п.п. З.2, 6.2 Договору, підписання додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на відповідний місяць поставки, та надання до 20 числа місяця, який передував місяцю поставки газу, належним чином оформленої заявки постачальник надає філії “Об'єднане диспетчерське управління” ДК “Укртрансгаз” (надалі - ОДУ) заявку на включення Планового обсягу газу на відповідний місяць поставки. При відсутності заявки від покупця на відповідний місяць поставки постачальник надає до ОДУ встановленні в договорі обсяги. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки. Протягом місяця поставки Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником в межах фактичної здійсненої покупцем попередньої оплати газу.

Зі змісту укладеного Договору вбачається, що сторони чітко визначили порядок та строки проведення розрахунків за договором, передбачивши в пункті 6 обов’язкову попередню 100% оплату газу, що підлягає поставці.

Покупець здійснює попередню оплату газу в повному розмірі та у строк, вказаний у відповідному рахунку-фактурі постачальника на поточний рахунок постачальника, який зазначено у такому рахунку-фактурі (п. 6.2.4 Договору ).

Під час розгляду спору судовою колегією було з’ясовано, що загальна вартість відкоректованого обсягу газу за березень 2008р. склала 27001476 грн. та позивачем було частково сплачено рахунок-фактури №СФг – 008144 від 11.03.2008р. в сумі 6433861 грн., що відображено в Акті №3/52 прийому-передачі партії природного газу та Акті №ПРr-002064 прийому-передачі партії природного газу зазначено, що передплата за поставку природного газу у березні склала 664063,62 грн..

Відповідно до п. 6.3.2 Договору, якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість вказаного в акті обсягу газу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата газу на наступний період поставки, що і зазначено, зокрема, в Акті №ПРr-002064 від 31.03.2008р.. За таких підстав сума у розмірі 664063,62 грн. була зарахована відповідачем в рахунок оплати газу на наступний період, як попередня оплата.

Пунктом 10.12 Договору сторони погодили, що даний Договір є укладеним, а зобов’язання постачальника планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов’язання покупця щодо планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладення додаткової угоди до Договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного Договору, між сторонами була укладена додаткова угода №4 від 28.03.2008р. до Договору.

Пунктом 3.3. Договорів передбачено, що лише після виконання позивачем вимог п.п.3.2., 6.2. Договорів, підписання Додаткової угоди до Договору та надання до 20 числа місяця, який передував місяцю поставки газу, належним чином оформленої заявки, відповідач надає філії «Об'єднане диспетчерське управління» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» заявку на включення Планового обсягу поставки до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Як встановлено в ході судового засідання, плановий розподіл природного газу, в який було включено ліміт для позивача згідно його Заявки, було подано до філії «Об'єднане диспетчерського управління» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (надалі - ОДУ) із супровідним листом від 02.04.2008 р. № 05-16/1-01290 (вх. № 972/08 від 02.04.2008 р.).

Таким чином, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання передбачені п. 3.3 Договору та зробив все від нього залежне щодо поставки позивачу природного газу.

Однак, як вбачається з листа позивача від 25.04.2008 р. № 011-434 (копія в матеріалах справи), позивач відмовився від придбання в квітні 2008 р. природного газу у відповідача, мотивуючи це укладенням договору на поставку природного газу з іншим постачальником - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», хоча спірний період не закінчився.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання спірного Договору, колегія суддів вважає, що данні вимоги є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, як на підставу позовних вимог, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судовою колегією встановлено, що спірним Договором не передбачені підстави його розірвання у односторонньому порядку позивачем.

Щодо застосування місцевим господарським судом ст. 652 Цивільного кодексу України, як підставу для розірвання спірного Договору колегія суддів вважає, що даний висновок є хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що починаючи з 1 березня 2008 року відповідач не наділений правом здійснювати на території України реалізацію імпортованого природного газу, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 р. № 163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» встановлено, що з 1 березня 2008 року імпортований природний газ реалізується в Україні НАК «Нафтогаз України» та її ДК «Газ України».

Однак, як встановлено колегією суддів, постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 р. № 163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» не містить жодних обмежень щодо реалізації Відповідачем імпортованого природного газу на території України. Постановою врегульовано лише деякі питання, пов'язані з порядком реалізації імпортованого природного газу Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її Дочірньою компанією «Газ України» (зокрема, щодо реалізації газу споживачам за умови проведення стовідсоткової оплати), а також інші питання, не пов'язані з предметом позову.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом.

Пунктом 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

В пункті 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом зазначено, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.

Таким чином, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 163 від 05 березня 2008 року «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» встановлює для Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України" виключно порядок розрахунків за використаний природний газ, а не надає ексклюзивні права на реалізацію імпортованого природного газу Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" перед іншими постачальниками природного газу, які в встановленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, яким є Закрите акціонерне товариство „Укргаз – Енерго”.

Доказів скасування зазначеної ліцензії ЗАТ „Укргаз – Енерго” позивачем не надано.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що не відбулося жодних істотних змін обставин, якими сторони керувались при укладанні Договору, що не спростовано сторонами, тому підстави для розірвання спірного Договору у судовому порядку у позивача відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.83 ГПК України.

Так, останніми уточненнями позовних вимог від 05.10.2009 р. № І6юр/2008 позивач визначив підставою для розірвання спірного Договору лише істотне порушення відповідачем даного Договору, тобто ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (т.2 а.с.21-23).

У той же час, місцевий господарський суд вирішив розірвати Договір на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України у зв'язку із істотними змінами обставин, таким чином, самостійно змінивши підстави позову (т.2 а.с.34).

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, таких клопотань під час розгляду справи жодна із сторін не заявляла.

Не дивлячись на вищезазначені обставини, господарський суд м. Києва вийшов за межі позовних вимог у справі та прийняв рішення про задоволення позовних вимог з підстав, на які не посилався сам позивач.

Згідно із п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України порушення відповідачем встановлених Договорами строків поставки природного газу позивачу, а Договором та/або чинним законодавством України не передбачено інших підстав для повернення попередньої оплати судова колегія вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу є безпідставними.

Відповідно не підлягають задоволенню й вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, оскільки їх нарахування можливе лише внаслідок порушення стороною свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго” на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 року задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 року у справі №7/53-42/446 скасувати.

3.          В позові Відкритого акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” відмовити повністю.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Закритого акціонерного товариства „Укргаз-Енерго” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 3563,37 грн..

5.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6.          Матеріали справи №7/53-42/446 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.02.10 (відправлено)