Постанова № 7730820, 03.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2010                                                                                           № 8/303-13/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лисенко Т.М. - директор

від відповідача -Баклан О.В. – дов. б/н від 22.05.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "РДЦ "Ексмо-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2009

у справі № 8/303-13/224 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Тір"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "РДЦ "Ексмо-Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 82078,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тір” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо-Україна” заборгованості по оплаті 53800,00 грн. та штрафу за прострочення платежу в розмірі 28278,00 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.08 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.09 рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо-Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІР” 1859,38грн. пені у зв'язку з неправильним її розрахунком, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.09 рішення господарського суду міста Києва від 12.12.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.09 у справі №8/303 скасовано, справу передано на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи 26.11.2009 господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №8/303-13/224, яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 53800,00 грн. основного боргу, 538,00 грн. державного мита, 90,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо-Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №8/303-13/224 від 26.11.2009 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд в рішенні не прийняв до уваги доводи відповідача про неякісне виконання умов договору з боку позивача, а також те, що відповідач частково розрахувався з позивачем і згідно акту розрахунків відповідача сума боргу за договором складає 46210,00 грн., а тому сума заборгованості в розмірі 53800,00 грн. стягнута з відповідача безпідставно.

Позивач у відзиві на позовну заяву зазначає, що рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних є незаконним та має бути скасованим, а в іншій частині – залишене без змін.

Матеріалами справи встановлено:

10.01.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІР” (експедитор - повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо -Україна” (замовник - довіритель) укладено договір №а7 про транспортно–експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньоукраїнському сполученнях, згідно з умовами якого експедитор зобов’язується в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок замовника здійснити організацію доставки в міжнародному, регіональному та міському автомобільному сполученні відповідно до чинного законодавства України, вимогами міжнародних конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.

Умови перевезень вантажів обумовлюються в письмових заявках, які є невід’ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно заявок відповідача №а294 від 06.05.08, №а295 від 06.05.08, №а305 від 12.05.08, №а319 від 19.05.08, №а330 від 23.05.08, №а334 від 26.05.08, №а343 від 27.05.08, №а345 від 28.05.08, №а353 від 29.05.08 позивач надав послуги, підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та товарно-транспортними накладними (копії в матеріалах справи). Отримання вантажу за вказаними заявками відповідачем підтверджено відбитком печатки юридичної особи відповідача у графі 24 “вантаж одержано” МТТН(СМR).

Відповідно до п.3.9 договору відповідач зобов’язаний оплатити у повному обсязі надані послуги, відшкодувати видатки, яких зазнав позивач при виконанні ним заявки, згідно рахунку у строки та порядку визначні договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник здійснює оплату повністю узгодженої вартості послуг перевізника та послуги експедитора шляхом переказу грошових коштів на рахунок експедитора.

За взаємною згодою сторін вид валюти та ціна обумовлюються в заявках, які є невід’ємною частиною даного договору (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору, розрахунки за послуги по даному договору можуть здійснюватись як на умовах оплати по факту надання послуг (виконання робіт) в триденний строк згідно наданої факсової копії CMR, якщо інше не передбачено в заявці, так і на умовах попередньої оплати згідно виставлених рахунків експедитора.

У випадку порушення порядку та строків оплати, передбачених в заявках, які є невід'ємною частиною даного договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі 1 відсотку від суми боргу за кожен день прострочки оплати (п. 7.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем послуг за заявками №а305 від 28.05.08, №а330 від 02.06.08, №а334 від 27.05.08, №а343 від 02.06.08, №а 345 від 06.06.08, №а353 від 09.06.08 підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними та товарно-транспортними накладними, а тому у відповідача не було підстав не приймати надані послуги за актами № а305 від 28.05.08, № а330 від 02.06.08, № а334 від 27.05.08, № а343 від 02.06.08, № а 345 від 06.06.08, № а 353 від 09.06.08.

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №а294 від 21.05.08 на суму 7400,00 грн., №а295 від 21.05.08 на суму 7400,00 грн., №а305 від 28.05.08 на суму 7200,00 грн., №а319 від 20.05.08 на суму 1800,00 грн., №а330 від 02.06.08 на суму 7200,00 грн., №а334 від 27.05.08 на суму 2000,00 грн., №а343 від 02.06.08 на суму 7200,00 грн., №а 345 від 06.06.08 на суму 6800,00 грн., №а353 від 09.06.08 на суму 6800,00 грн. (копії в матеріалах справи) на загальну суму 53800,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що за надані послуги за заявками №а294 від 06.05.08, №а295 від 06.05.08, №а305 від 12.05.08, №а319 від 19.05.08, №а330 від 23.05.08 №а334 від 26.05.08, №а343 від 27.05.08, №а345 від 28.05.08, №а353 від 29.05.08 відповідач не розрахувався, та починаючи з 26.05.08 через відмову позивача відшкодувати збитки, яких зазнав відповідач через втрату вантажу під час іншого перевезення (оплата за яке не є предметом цього спору), припинив проведення розрахунків за надані за заявками № а294, № а295, № а305, № а319, № а330, № а334, № а343, № а-345, № а353 послуги.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ним було частково сплачено надані послуги в розмірі 34750,00 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано належних доказів проведення оплати в розмірі 34750,00 грн. ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок. Відомості актів звірки відповідача не є допустимими доказами, оскільки не підтверджують виконання зобов’язань з оплати наданих послуг і не відображають реального стану розрахунків. При цьому з наданого відповідачем акту звірки вбачається, що відповідач не здійснював розрахунків за вищевказаними заявками, і його представник підтвердив цей факт в судовому засіданні.

За таких обставин, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав у відповідача застосування при тримання платежів, оскільки неналежне виконання умов договору з боку позивача (втрата вантажу) відбулося на підставі заявки, яка не є предметом даного спору. Крім того, притримання відповідно до ч.1 ст. 547 вчиняється у письмовій формі. Повідомлення про притримання платежів відповідач письмово не оформив, позивачу не направив. Отже, доказів застосування при тримання суду надано не було.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням умов п.4.3 договору, розрахунки за послуги здійснюються або по факту надання послуг або на умовах попередньої оплати, проте виключно на умовах оплати, отже кожна послуга оплачується окремо і залік не допускається.

Сторони попередню оплату за послуги за заявками № а294, № а295, № а305, № а319, № а330, № а334, № а343, № а-345, № а353 не узгоджували і не проводили, умови цих заявок порядку оплати не передбачали, а отже слід керуватись прямою вказівкою договору - розрахунки за послуги здійснюються на умовах оплати по факту надання послуг (виконання робіт) в триденний строк згідно наданої факсової копії CMR.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №а-7/1 від 26.06.08 на суму 53800,00 грн., яка залишилась без реагування з боку відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за послуги за заявками №а294, №а295, №а305, №а319, №а330, №а334, №а343, №а-345, №а353 не погашена та становить 53800,00 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявою від 18.09.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2093,95 грн. та 8034,26 грн. збитків від інфляції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, оскільки заявляючи такі вимоги позивач не змінював підстав позову та вказані вимоги пов’язані з неналежним виконанням зобов’язань відповідачем в рамках заявлених позовних вимог про стягнення основної суми боргу.

Судом встановлено, що згідно умов договору розрахунки за послуги здійснюються на умовах оплати по факту надання послуг (виконання робіт) в триденний строк згідно наданої факсової копії CMR.

Однак, враховуючи той факт, що сторонами не надано доказів, які б визначали момент настання права вимоги (момент отримання факсової копії СMR), колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних має бути розрахований починаючи через сім днів від дня пред’явлення вимоги, а саме з 07.07.2008 по 20.009.2009.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1950,04 грн. – 3% річних та 7901,46 грн. інфляційних, а в іншій частині заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 6484,54 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором.

За умовами пункту 7.3 договору сторони домовились про стягнення пені лише за порушення порядку та строків оплати, передбачених у заявках.

Матеріалами справи підтверджено, що заявками порядок і строки оплати послуг не були встановлені.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позивачу зайво сплаченого державного мита.

На момент звернення до господарського суду м. Києва з позовом, сума позову складала 82078,00 грн.

До позовної заяви на підтвердження факту оплати державного мита Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІР” додано платіжне доручення №900 від 28.07.2008 на суму 821,00 грн.

У відповідності до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” ставка державного мита із позовів майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сума в розмірі 821,00 грн. складає 1% від заявлених спочатку позовних вимог. А тому, суму в розмірі 218,16 грн. не можна вважати надмірно сплаченою і повернення вона не підлягає.

За таких обставин, рішення господарського суду в цій частині також підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва у справі №8/303-13/224 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо-Україна” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва у справі №8/303-13/224 від 26.11.2009 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РДЦ „Ексмо–Україна”(01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 26, рахунок №26001014035669 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 380333, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, ідентифікаційний код 34809566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тір” (04127, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, рахунок №26000031251772 в Старокиївському відділенні КМФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322012, ідентифікаційний код 30971763) 53800 (п’ятдесят три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 1950 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят) грн. 04 коп. – трьох відсотків річних, 7901 (сім тисяч дев’ятсот одну) грн. 46 коп. – інфляційних, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 51 грн. державного мита, 106 (сто шість) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частини позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №8/303-13/224 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді