Рішення № 7730243, 04.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.10 р. Справа № 24/312

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Корниєцькій К.О.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Ніколенко О.Ю. довір.

від відповідача не зявився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Талісман-2007”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Краматорськ

про стягнення 7 731 грн. 17 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Талісман-2007”, м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Краматорськ про стягнення 7 731 грн. 17коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди нежитлового приміщення № Т-21/11-ПДГ від 21.11.2008р., акт приймання-передачі від 24.11.2008р., акт приймання-передачі від 27.02.2009р., додаткову угоду № 2 від 01.01.2009р. до договору оренди нежитлового приміщення № Т-21/11ПДГ, рахунки-фактури, калькуляції.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та наданих позивачем уточнень позовних вимог сума позову в розмірі 7 731 грн. 17 коп. складається з суми боргу з орендної плати в розмірі 2 370 грн. 00 коп., суми боргу по відшкодуванню комунальних витрат в розмірі 1 750 грн. 49 коп. та пені в розмірі 3 610 грн. 68 коп.

Відповідач відзивом на позов від 09.12.2009р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилався на той факт, що приміщення, зазначені в додатковій угоді № 2 від 01.01.2009р. за актом приймання-передачі не передавалися.

Строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Талісман-2007” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № Т-21/11-ПДГ від 21.11.2008р. Договір укладено з додатковою угодою № 2 від 01.01.2009р.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає орендарю за плату в тимчасове володіння та користування приміщення АДРЕСА_1 в будівлі офісного центру „Слава”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення надається під офіс.

Факт передачі орендованого приміщення орендарю підтверджується актом прийому-передачі від 24.11.2008р., підписаного обома сторонами.

Згідно п. 7.1. договору він вважається укладеним і вступає в дію з 24.11.2008р. і діє до 31.12.2008р.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2009р. до договору оренди п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: „Орендодавець надає орендатору за плату в тимчасове володіння та користування приміщення № 117, 118 в будівлі офісного центру „Слава”, розташованого за адресою: м. Краматорськ Донецької області, вул. Уральська, 12, загальною площею 31, 00 кв.м. Приміщення надається під офіс.”.

Таким чином, спірний договір за правовою природою є договором найму, а правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються умовами вказаного договору оренди, Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що за його заявою було укладено додаткову угоду № 2 від 01.01.2009р. згідно якої позивач передає відповідачу у тимчасове користування приміщення загальною площею 31 мІ. Разом з тим, посилаючись на відсутність акту приймання-передачі, вважає, що фактично не отримував приміщення за додатковою угодою.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач використовував приміщення площею 31, 00 кв.м. виходячи з наступного.

Як вбачається з банківських виписок, наданих позивачем, 05.03.2009р. відповідачем було сплачено 930 грн. з призначенням платежу: „Услуги аренды офис №117-118 дог. № Т-21/11-ПДГ от 21.11.2008р.».

Крім того, 05.05.2009р. відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання договору оренди № Т-21/11-ПДГ (офисів 117-118) і як причину розірвання не визначив саме не передачу йому зазначеного майна, як він на тому наполягав у судових засіданнях.

Також відповідач з будь-яким листом або вимогою про усунення перешкод в користуванні приміщеннями №№ 117-118 до позивача не звертався.

Позивач у судових засіданнях наполягав на тому, що приміщення №№117-118 за додатковою угодою передані відповідачу.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 фактично підтвердив прийняття приміщень №№ 117-118 своїми конклюдентними діями.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.2. договору щомісячна орендна плата встановлюється в розмірі 25, 00 грн. + ПДВ, що щомісячно складає за все приміщення 420 грн. 00 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.01.2009р. до договору оренди п. 3.2. виклали в наступній редакції: „Щомісячна орендна плата за 1 квадратний метр встановлюється в розмірі 25 грн. 00 коп. + ПДВ, що щомісячно складає за все приміщення 930,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору внесення орендної плати повинно здійснюватись орендатором шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок орендодавця, вказаний в розділі 9 договору. Орендатор самостійно здійснює перерахування орендної плати не пізніше 25-го числа місяця, попереднього оплачуваному місяцю (тобто за місяць вперед).

Позивач просить стягнути борг з орендної плати за період березень 2009р. травень 2009р. в розмірі 2370 грн. 00 коп.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що орендар зобовязується своєчасно і повністю сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі встановлені договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобовязання за договором стосовно оплати орендної плати належним чином не виконав, у звязку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за період березень 2009р. травень 2009р. в розмірі 2370 грн. 00 коп., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню комунальних витрат в розмірі 1750 грн. 49 коп. за період січень 2009р.- травень 2009р.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендна плата не включає в себе відшкодування витрат по забезпеченню приміщення комунальними та експлуатаційними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання і водовідведення, оплату вивозу твердих побутових відходів, відшкодування експлуатаційних витрат, послуги по сплаті міжміського та міжнародного телефонного звязку, інтернет-послуг, охорону і прибирання приміщень, послуг по ремонту електроарматури та сантехарматури, прибирання прилеглої приміщенню території.

Позивач як на обґрунтування розміру відшкодування комунальних витрат посилається на калькуляції, докази фактичної сплати наданих безпосередньо йому послуг сторонніми організаціями, що підтверджується платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.5. договору на оплату комунальних та експлуатаційних послуг орендодавець виставляє додаткові рахунки. Виставлений рахунок орендатор сплачує протягом 3 банківських днів.

Оскільки зазначеним пунктом договору передбачено порядок оплати комунальних послуг, то обовязок оплати у відповідача виникає тільки після трьох банківських днів після виставлення йому рахунку і в цей же період у позивача виникло право вимоги цих сум.

Відповідач у судовому засіданні 12.01.2010р. проти отримання рахунків на оплату з комунальних послуг заперечував, що зафіксовано відповідним протоколом.

З реєстру видачі рахунків, наданого позивачем, вбачається, що рахунки-фактури по сплаті комунальних витрат за період січень 2009р. - лютий 2009р. були отримані невідомою особою без зазначення прізвища та дати їх отримання, а тому не можуть бути прийняті як належні докази в порядку ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином позивач не довів, що зазначені рахунки були отримані саме відповідачем. Крім того, позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем рахунків-фактур по сплаті комунальних витрат за період березень 2009р. - травень 2009р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано доказів предявлення рахунків на оплату експлуатаційних витрат, право вимагати стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу у позивача не настало.

Крім того, посилання позивача в обґрунтування розміру відшкодування комунальних витрат на калькуляції, суд вважає безпідставними, оскільки калькуляція є невідємною частиною договору і повинна бути узгоджена обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

При цьому п. 3.4. договору містить обовязок відшкодувати витрати позивача з комунальних та експлуатаційних послуг.

У звязку з цим, суд витребував у позивача визначити складову боргу з комунальних послуг, надати розгорнутий розрахунок суми боргу з комунальних послуг.

Клопотанням вих. № 11/01-1 від 11.01.2010р. позивач надав розрахунок суми боргу з комунальних послуг без зазначення порядку їх нарахування та складової наданих послуг.

Таким чином, позивач не надав доказів того, в якому саме розмірі (долі, відсотку) відповідачем спожиті комунальні послуги і тим самим не підтвердив суму комунальних витрат.

Враховуючи наведене, вимога щодо стягнення заборгованість по відшкодуванню комунальних витрат в розмірі 1750 грн. 49 коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути пеню в сумі 3610 грн. 68 коп., з якої 754 грн. 84 коп. пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 25.02.2009р. по 01.10.2009р. та 1 432 грн. 23 коп. пені за прострочення сплати комунальних послуг за період з 25.02.2009р. по 01.10.2009р.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі невнесення або прострочення внесення орендної плати і/або інших платежів на користь орендодавця, передбачених договором, орендатор зобовязаний сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за весь строк користування приміщенням, передбаченим договором, за кожний день прострочення з моменту фактичної сплати.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання” встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її розміру, має пріоритетне значення. До того ж Закон не встановлює відповідний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а лише обмеження розміру пені, який має застосовуватись при розрахунку суми пені.

В ході розгляду справи позивачем надано розрахунок пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, в якому визначено інший період нарахування пені порівняно з розрахунком доданим до позову.

У судовому засіданні 27.01.2010р. позивач наполягав на задоволенні вимог щодо стягнення пені, виходячи з розрахунку, наданого до позову, що зафіксовано відповідним протоколом.

При таких обставинах відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення пені позивач не змінив.

З огляду на зазначене, судом пеня перерахована виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України за вказані в доданому до позову розрахунку періоди. При цьому вбачається, що за несвоєчасне внесення орендної плати за березень 2009р. (період нарахування 25.02.2009р. по 01.10.2009р.) її розмір складає 68 грн. 99 коп., за квітень 2009р. (період нарахування 25.03.2009р. по 01.10.2009р.) її розмір складає 108 грн. 68 коп., за травень 2009р. (період нарахування 25.04.2009р. по 01.10.2009р.) її розмір складає 89 грн. 73 коп., а всього 267 грн. 40 коп. Саме зазначена сума пені підлягає стягненню.

Вимога щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в залишковій частині в розмірі 1 911 грн. 05 коп. задоволенню не підлягає у звязку з безпідставністю нарахування.

Пеня за прострочення сплати комунальних та експлуатаційних послуг в розмірі 1432 грн. 23 коп. грн. 80 коп. за період з 25.02.2009р. по 01.10.2009р. задоволенню не підлягає у звязку з безпідставністю нарахування, оскільки право вимоги щодо стягнення заборгованості з комунальних послуг у відповідача не настало.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Талісман-2007”, м.Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Краматорськ про стягнення 7 731 грн. 17 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Талісман-2007” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 48, ЄДРПОУ 34497194, МФО 380537 р/р 26007030000137 у ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ) 2370 грн. 00 коп. боргу з орендної плати, 267 грн. 40 коп. пені за несвоєчасне внесення орендної плати, 34грн. 80 коп. - державного мита, 80 грн. 51 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя