Рішення № 7730212, 02.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.10 р.                     Справа № 22/211                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод”, м.Іршава Закарпатської області, ЄДРПОУ 00222189,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський металургійний завод”, м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 00191193,

про стягнення 3826,80 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Томицька Н.М., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Іршавський абразивний завод”, м.Іршава Закарпатської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський металургійний завод”, м.Єнакієве Донецької області, про стягнення суми заборгованості у розмірі 3826,80 грн. за поставлений абразивний інструмент.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке, за твердженнями Закритого акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод” виникло у зв’язку з поставкою Відкритому акціонерному товариству „Єнакієвський металургійний завод” абразивного інструменту на підставі договору, укладеного в порядку ст.181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних та договору поставки продукції №2502929 від 24.03.2006р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії накладних; акту звіряння розрахунків від 14.12.2009р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; договору поставки продукції №2502929 від 24.03.2006р. разом із специфікацією до нього та акт звіряння розрахунків від 11.01.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.173, 218, 220 Господарського кодексу України, ст.ст.218, 509, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 5, 6, 12, 13, 49, 54-57, 61 Господарського процесуального кодексу України.

14.01.2010р. у судовому засіданні представником Відповідача представлено відзив на позов вих.№73/5-6 від 12.01.2010р., за змістом якого останнім позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод” не визнано у повному обсязі. В обґрунтування наведеного Відкрите акціонерне товариство „Єнакієвський металургійний завод” посилається на порушення Позивачем п.5 ст.54, ст.58 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Відповідачем заявлена вимога щодо застосування позовної давності при розгляді господарського спору, оскільки її термін, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, за твердженнями останнього, сплинув у лютому 2009р. та вересні 2009р.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві №73/5-6 від 12.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За твердженнями Позивача (Постачальник), останній в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних загальною вартістю 53118,28 грн.

У підтвердження наведеного Позивачем надані видаткові накладні №81 від 27.01.2006р., №82 від 27.01.2006р. та №83 від 30.01.2006р. підписані представниками обох сторін.

Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочину поставки – найменування сторін, асортимент та вартість товару.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення даних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний Позивачем правочин за своєю правовою природою має ознаки договору купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, 24.03.2006р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки продукції №2502929 зі строком дії відповідно до п.11.1 до 31.12.2006р.

За приписами даного правочину (п.1.1) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Позивач зобов’язується передати у власність Відповідачу продукцію, а Покупець зобов’язується її прийняти та оплатити за неї визначену грошову суму.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору асортимент, кількість та ціна товару, у тому числі доплати/знижки до ціни за зміну якісних показників узгоджуються сторонами у специфікаціях до даного договору, які підписані уповноваженими представниками сторін, засвідчуються печатками та є невід’ємними частинами даного договору.

Пункт 7.3 визначає узгодження строків оплати сторонами у специфікаціях. Згідно з п.7.4 договору, якщо специфікаціями не передбачений строк оплати поставленої продукції, оплата її вартості здійснюється Покупцем протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту поставки товару останньому, підписання сторонами акту здачі-приймання товару (якщо це передбачено специфікацією) та надання Покупцю рахунку на сплату.

Як вбачається зі змісту специфікації №1 до договору №2502929 від 24.03.2006р. строк оплати встановлений по факту поставки та не передбачено необхідність у складанні актів здачі-приймання товару. Інші умови договору щодо оплати товару залишено без змін.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті поставленого товару за накладними №1139 від 07.09.2006р. та №1152 від 07.09.2006р. на загальну суму 12634,68грн. є договір №2502929 від 24.03.2006р.

Приймаючи до уваги зміст позовної заяви, Позивач визначає, що даний договір є також укладеним у підтвердження поставки товару Відповідачу відповідно до накладних №81 від 27.01.2006р., №82 від 27.01.2006р. та №83 від 30.01.2006р.

Отже, за твердженнями Позивача, Відповідачу поставлений товар у межах зазначеного правочину на загальну суму 65752,96 грн., з яких станом на 11.11.2009р. оплачена вартість переданої продукції складає 61926,16 грн.

Враховуючи викладене з наведеного виходить, що станом на дату подання позову, як визначає Позивач, заборгованість Відповідача становить 3826,80 грн.

При цьому, Позивачем не пояснено, за якими накладними здійснено розрахунок і за якою саме накладною не сплачена вартість товару. Крім того, не зважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення справи від 23.12.2009р., ним також не надано розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи.

Таким чином, з зазначеного вбачається недодержання вимог п.5 ст.54 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, відсутність доказової бази для визначення правового обґрунтування позовних вимог.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження поставки товару за договором №2502929 від 24.03.2006р. Позивач надав суду накладні №1139 від 07.09.2006р. та №1152 від 07.09.2006р.

Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатись як докази постачання даної продукції Відповідачу в межах умов спірного договору, оскільки в них не міститься жодного посилання на договір, визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документі мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

При цьому, не можливо встановити ідентичність товару, постачання якого обумовлено умовами укладеного між сторонами правочину та фактично поставленого відповідно до первинних документів, доданих до матеріалів справи Позивачем.

Крім того, ним не надано жодного доказу у підтвердження повноважень особи на отримання товарно-матеріальних цінностей в інтересах Відповідача на підставі накладних №81 від 27.01.2006р., №82 від 27.01.2006р. та №83 від 30.01.2006р. та у межах спірного правочину, оскільки дата видачі довіреностей, представлених суду та строку їх дії не охоплює періоду встановлення правовідносин між сторонами шляхом передання товару відповідно до наданої первинної документації. При цьому, дані документи не містять посилання на вище визначений договір, як підставу отримання від Закритого акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод” будь-яких цінностей.

Акт звірки взаєморозрахунків від 14.12.2009р. та від 11.01.2010р. фіксує факт визначення Позивачем заборгованості у сумі 3826,80 грн. Проте, не може бути прийнятий у якості доказу її існування, вірного нарахування та узгодження Відповідачем, оскільки не підписаний останнім та з цього документу не слідує, що дана заборгованість утворилась в наслідок неналежного виконання своїх зобов’язань Відповідачем саме за вказаним договором.

Інших доказів постачання продукції Відповідачу в межах умов спірного договору у визначеному вище обсягу Позивач не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, факт поставки продукції та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором №2502929 від 24.03.2006р.

Відповідно до ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги чи підтверджуватись тими самими доказами.

Проте, враховуючи, що Позивачем взагалі не розмежено підстав виникнення суми заборгованості, а тому не має зв’язаних між собою підстав виникнення означених вимог та не додержано наведені норми процесуального права.

Згідно приписів Цивільного кодексу України до даних правовідносин встановлена загальна позовна давність, яка у відповідності до ст.257 цього кодексу визначена терміном у три роки.

Як встановлено судом, постачання продукції за наданим первинними документами відбулось у січні 2006р. та вересні 2006р.

Статтею 530 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки спірні правовідносини є позадоговірними та строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, Позивачем повинна бути висунута вимога щодо сплати заборгованості. Лише у разі її невиконання у семиденний строк, передбачений ст.530 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач порушує права та охоронювані законом інтереси контрагента.

Як вбачається з відзиву Відповідача на позовну заяву, останнім визнано у якості письмового повідомлення надання рахунків на сплату отриманої за накладними продукції.

Відповідно до первинної документації рахунки були пред’явлені за накладною №81 від 27.01.2006р., №82 від 27.01.2006р. – 27.01.2006р., за накладною №83 від 30.01.2006р. – 30.01.2006р. та за накладними №1139 від 07.09.2006р., №1152 від 07.09.2006р. – 07.09.2006р. Приймаючи до уваги визначене та приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України датами виникнення заборгованості є 04.02.2006р., 07.02.2006р. та відповідно 14.09.2006р.

Викладені обставини Позивачем у встановленому законом порядку не спростовані.

У відповідності до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається зі дня, коли особа дізналася чи мала дізнатися про порушення свого права або про особу, що його порушила.

Дослідивши обставини справи та врахував приписи матеріального права, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за визначеними зобов’язаннями сплинув відповідно у лютому 2009р. та вересні 2009р.

Враховуючи це, клопотання Відповідача щодо застосування позовної давності при розгляді господарського спору між Закритим акціонерним товариством „Іршавський абразивний завод” та Відкритим акціонерним товариством „Єнакієвський металургійний завод” підлягає задоволенню.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлені наслідки спливу позовної давності, до яких віднесено застосування судом позовної давності лише за заявою сторони у спорі, що здійснена до винесення ним рішення та відмова у позові, якщо застосування позовної давності, термін якої сплинув, заявлено стороною у спорі.

Приймаючи до уваги наведене, положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відмови у позові.

З огляду на викладене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1.          У позові Закритого акціонерного товариства „Іршавський абразивний завод”, м.Іршава Закарпатської області, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський металургійний завод”, м.Єнакієве Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 3826,80 грн. відмовити.

2.          У судовому засіданні 02.02.2010 року оголошено повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя