Рішення № 7730183, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р. Справа № 10/70

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання Давидовська Т. В.;

за участю представників:

від позивача - Тиріна М.П. довіреність;

від відповідача ОСОБА_3 довіреність;

третя особа ОСОБА_4 - паспорт;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою: державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” м. Маріуполь,

до відповідача: державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк,

третя особа: гр. ОСОБА_4 м. Донецьк;

про стягнення 15200,41грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач - державне підприємство „Маріупольський морський торговельний порт” м. Маріуполь (далі Порт), з позовом до відповідача - державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (далі ДВЕК), про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 15200,41грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на висновок судової автотоварознавчої експертизи №274/3-ДС 09.09.2005р., вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 08.11.2005р., шляховий лист №147, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-2131, розрахунок збитків.

Позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог №18/677 від 02.03.2009р., в якій просить стягнути з відповідача вартість відновлення автомобілю ВАЗ-2131 держномер НОМЕР_1 в розмірі 19393,70грн. з урахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи №3742/27 від 12.01.2008р., а також вартість послуг з транспортування евакуатором в сумі 180грн.

Уточнення прийнято судом як таке, що відповідає положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судових засідання та відзиві №07/787 від 08.07.2008р. проти позовних вимог заперечував з підстав необґрунтованості. Також він вважає, що висновок судової автотоварознавчої експертизи №274/3-ДС 09.09.2005р. не може бути належним доказом по справі, який підтверджує фактичні витрати по відновленню автотранспортного засобу.

18.01.2010р. представник відповідача проти позову заперечував. Вважає, що оскільки позивач не здійснив страхування автотранспортного засобу, тому 50 % заподіяної шкоди це його вина. Крім того, він підтримав заперечення на позов від 08.07.2008 р. № 07/737, в якому звертав увагу суду, що позивач надав облікову картку бухгалтерського обліку, яка ведеться з 2003 р., а технічний паспорт на автотранспортний засіб у позивача з 2000 р. Також вважає, що автомашина позивача за пробігом вже мала бути списана та не могла бути в експлуатації.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2008р. був залучений до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору гр. ОСОБА_4 м. Донецьк (далі ОСОБА_2).

Представник третьої особи у судовому засіданні визнав факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З метою більш повного та всебічного з'ясування обставин справи господарським судом відповідною ухвалою від 09.07.2008р. була призначена автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Як вбачається із висновку судової автотоварознавчої експертизи №3742/27 від 12.01.2008р. вартість матеріального шкоди, що спричинений власнику автомобіля ВАЗ-2131 держномер НОМЕР_1 з урахуванням строку експлуатації, пробігу на момент ДТП тощо складає 19393,70грн.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

При досліджені матеріалів справи, суд встановлено, що згідно вироку Першотравневого районного суду Донецької області від 08.11.2005р., 05.07.2005р. біля 18 год. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем ЗИЛ 3-4502 держномер НОМЕР_2, що належить ВП „Шахтоуправління „Трудовське”, рухаючись по автодорозі с. Мелекіно Першотравневого району м. Маріуполь у порушення вимог п.п.10.1, 16.3 Правил дорожнього руху, перед поворотом не переконався в безпеці маневру та не поступився дорогою автомобілю ВАЗ-2131 держномер НОМЕР_1, що рухався по зустрічній смузі та належить ДП „Маріупольський морський торговельний порт” під керуванням Шкуренко, і продовжив рух в наслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) автомашини ЗИЛ ММЗ-4502 та ВАЗ-2131 були технічно пошкоджені.

Позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на висновок автотоварознавчої експертизи №274/3-ДС від 09.09.2005р., який здійснений ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза”.

Відповідно до вказаного висновку вартість відновлювальних робіт автомобілю ВАЗ-2131 складає 15200,41грн.

Задовольняючи позов суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України цивільно-правова відповідальність за спричинення збитків (або нанесення шкоди) наступає внаслідок правопорушення, яке складається з чотирьох елементів: шкоди, протиправності поведінки, вини особи та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З положень цієї статті вбачається, що настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відбувається при скоєнні є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного элемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Як вбачається з вироку Першотравневого районного суду Донецької області від 08.11.2005р., 05.07.2005р. біля 18 год. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем ЗИЛ 3-4502 держномер НОМЕР_2, що належить ВП „Шахтоуправління „Трудовське”, рухаючись по автодорозі с. Мелекіно Першотравневого району м. Маріуполь у порушення вимог п.п.10.1, 16.3 Правил дорожнього руху, перед поворотом не переконався в безпеці маневру та не поступився дорогою автомобілю ВАЗ-2131 держномер НОМЕР_1, що рухався по зустрічній смузі та належить ДП „Маріупольський морський торговельний порт” під керуванням Шкуренко, і продовжив рух в наслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. В результаті (далі ДТП) автомашини ЗИЛ ММЗ-4502 та ВАЗ-2131 були технічно пошкоджені.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вже встановлено судом, в результаті ДТП автомобілю ВАЗ-2131, що належить Порту, були завдані пошкодження, вартість ремонту яких, згідно висновку автотоварознавчої експертизи №274/3-ДС від 09.09.2005р., складає 15200,41грн. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ДТП сталося з вини водія ДВЕК гр. ОСОБА_4, тому просить стягнути з відповідача вартість ремонту автомобіля та витрати на експертне дослідження як збитки.

Розмір шкоди підтверджується також висновком судової автотоварознавчої експертизи №3742/27 від 12.01.2008р., рахунком-фактурою №3029 від 06.07.2005р. та платіжним дорученням №4905 ВІД 29.07.2005р.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 був робітником підприємства відповідача - ДВЕК, що підтверджується матеріалами справи та по суті ДВЕК не заперечувалось.

Положеннями п. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Досліджуючи докази розміру понесених позивачем витрат, суд встановив, що витрати повязані з віднолвенням автомобіля ВАЗ-2131 держномер НОМЕР_1 підтверджуються висновком судової автотоварознавчої експертизи №3742/27 від 12.01.2008р., витрати понесенні у звязку з транспортування евакуатором - рахунком-фактурою №3029 від 06.07.2005р. та платіжним дорученням №4905 ВІД 29.07.2005р

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності вини водія автомобілю ДВЕК ЗИЛ 3-4502 держномер НОМЕР_2 ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, протиправність його поведінки, причинний звязок між ними та, як наслідок, шкоди, що визначена також у витратах на транспортування евакуатором для проведення експертного дослідження для визначення розміру витрат на ремонт автомобілю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення шкоди в розмірі 19573,70грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 22, 30, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позовні вимоги державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” м. Маріуполь до відповідача - державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк, про стягнення вартості матеріальної шкоди у розмірі 19573,70грн.

2. Стягнути з державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЗКПО 33161769) на користь державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ЗКПО 01125755) вартість матеріальної шкоди в сумі 19573,70грн.

3. Стягнути з державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЗКПО 33161769) на користь державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ЗКПО 01125755) витрати по сплаті держмита в сумі 195,74грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118грн.

4. Стягнути з державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЗКПО 33161769) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Ливенка, 4, ЗКПО 02883147) судові витрати з проведення автотехнічної експертизи в сумі 1240,80грн. відповідно рахунка №3742/27 від 22.01.2009р.

Видати накази після в ступу рішення у законну силу.

У судовому засідання за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 25.01.2010р.

Суддя

Пом. с.: Давидовська Т.В.

Надруковано 4 прим.:

1 прим. позивачу;

1 прим. відповідачу;

1 прим. третій особі;

1 прим. у справу.