Рішення № 7729982, 04.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.10р.Справа № 17/344-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпропетровськ

про стягнення 732 грн. 18 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Заклецький В.В., довір. № 05/01 від 04.01.10р.;

від відповідача-1: Шляєв І.В., довір. № 415 від 01.01.10р.;

від відповідача-2: Баштаненко Т.С., довір. № 12-13/7-юр від 25.03.09р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі –відповідач) суму 732 грн. 18 коп. збитків за вагову нестачу вантажу під час залізничного перевезення.

Ухвалою господарського суду від 12.01.10р. залучено до участі у справі , як відповідача-2, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", оскільки останній здійснив відвантаження піску річкового (вантажу) із подальшою його відправкою позивачу, в залізничні вагони ДП "Придніпровська залізниця".

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує. У відзиві на позов вказує на те, що відповідач-2 бачити пошкодження міг, але від навантаження не відмовився, хоча повинен був. Отже зазначає, що наявна вина тільки відправника.

Представник відповідача-2 надав усні пояснення на позов, згідно яких проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в позові відмовити, так як наявна вина лише перевізника.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

18.05.2009 року між позивачем (одержувачем) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - порт) був укладений договір № 1019-192-01/09/379-П (далі - Договір), на виконання умов якого порт зобов’язався постачати одержувачу намитий пісок річковий (вантаж у справі), а останній, в свою чергу, прийняти вантаж та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п. 4.1 вказаного договору позивач здійснює оплату вантажу у сумі 60 грн. 00 коп. за 1 тонну, з урахуванням ПДВ.

З наявних в матеріалах справи накладних за № 46108856 від 16.06.09р. та № 46108858 від 23.06.09р. вбачається, що у вагонах № 67386037 та № 67919639 на адресу позивача від ДП "Дніпропетровський річковий порт" прибув спірний вантаж за вагою і навантаженням останнього, при цьому у названих вище накладних відправником вказана загальна його маса 130,44 тонн.

За даними доданих до справи комерційних актів № БМ 725071/02 та № БМ 725072/03, складених 22.06.09р. та 28.06.09р. відповідно нестача вантажу у вагоні № 67386037 складає 5,64 т., а у вагоні № 67919639 складає 8,52 т.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Згідно з вимогами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Положеннями ст. 110 Статуту залізниць України установлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (ст. 111 Статуту).

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (ст. 113 Статуту).

Встановлено, що вантаж прибув на адресу позивача з ознаками його втрати, які виникли під час перевезення, що підтверджується актом загальної форми та не заперечувалось сторонами, тому суд дійшов обґрунтовано висновку щодо стягнення суми 732 грн. 18 коп. вартості нестачі вантажу з ДП "Придніпровська залізниця".

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Встановлено, що позивач платіжним дорученням № 0100033146 від 10.06.09р. на виконання умов Договору здійснив оплату за спірний вантаж у сумі 32 918 грн. 52 коп., яке є в матеріалах справи.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Перевіривши детальний розрахунок позивача суд вважає його обґрунтованим, так як здійснений з урахуванням 1,5% природної втрати цього виду вантажу від граничної маси вантажу вказаної у спірних накладних.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту залізниць України щодо звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними доказами, відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню в частині примусового стягнення з відповідача-1 суми 732 грн. 18 коп. завданих збитків, а у задоволенні вимог до відповідача слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 00190977) суму 732 грн. 18 коп. (сімсот тридцять дві грн. 18 коп.) збитків, 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –04.02.10р.