Постанова № 77271337, 17.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4841/18

Номер справи місцевого суду: 520/14347/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_2

відповідач –ОСОБА_3

представник відповідача – ОСОБА_4

третя особа – Одеська обласна спілка споживчих товариств «Облспоживспілка»

розглянувши в спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Одеська обласна спілка споживчих товариств «Облспоживспілка» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року (суддя Бескровний Я.В.)

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Одеська обласна спілка споживчих товариств «Облспоживспілка» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та виселення, посилаючись на те, що вона є співвласницею квартири №26 будинку №22 по Фонтанській дорозі в м. Одеса. Відповідно до довідки №153 від 22.11.2017 року, яка видана ОСББ «Кооператор-2» у квартирі №26 будинку №22 по Фонтанській дорозі в м. Одеса проживають та зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, проте, фактично у квартирі №26 будинку №22 по Фонтанській дорозі в м. Одеса проживає лише ОСОБА_3

Позивачка також зазначила, що проживання та реєстрація ОСОБА_3 у вказаній квартирі грубо порушує її права власника, оскільки відповідно до умов договору дарування від 26 травня 2015 року, який був укладений між нею та ОСОБА_5 вона набула право власності на 763/1000 квартири. ОСОБА_3 проживає у квартирі №26 будинку №22 по Фонтанській дорозі в м. Одеса починаючи з 2004 року у складі сім'ї: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Позивачка посилаючись на те, що вона придбала 763/1000 частин квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрований ОСОБА_3, який не є членом її сім’ї, просила суд усунути їй перешкоди у користуванні квартирою шляхом визнання його таким, втратив право користування квартирою та виселити відповідача з зазначеної квартири.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволений. Усунені перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою №26 в будинку №22 по вул. Фонтанська дорога в м. Одесі, шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цією квартирою. Виселений ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подавапеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не було звернуто увагу на ту обставину, що відповідач не проживає на 763/1000 квартири, що належить позивачці, а проживає на частині квартири, що належить Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» .

Представник позивачки подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом було винесене законне та обґрунтоване рішення по справі та просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача передбачене ст.ст.317, 319 ЦК України як співвласника житлового приміщення підлягає захисту, а право відповідача на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 405 ЦК України також визначено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Права власника житлового квартири також визначені ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст.156 ЖК УРСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 5 лютого 2003 року ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарував ОСОБА_5 763/1000 квартири АДРЕСА_3, загальною площею 92 кв.м., яка складається в цілому з трьох житлових кімнат площею 51,1 кв.м. що підтверджується договором дарування посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (а.с. 10-11).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2015 року шлюб, зареєстрований 05.11.1988 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано (а.с. 13).

26 травня ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 763/1000 квартири АДРЕСА_3,загальною площею 92 кв.м., яка складається в цілому з трьох житлових кімнат площею 51,1 кв.м. що підтверджується договором дарування посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (а.с. 6-9)

Відповідно до довідки про склад сім`ї, в комунальній квартирі АДРЕСА_3, яка була видана ОСОБА_2, зареєстровані - відповідач ОСОБА_9 з 2004 року (колишній зять), донька ОСОБА_5 з 2004 року та онука ОСОБА_10 з 2005 року (а.с. 12).

З пояснень представника Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка», вбачається що, 237/1000 части квартири АДРЕСА_3 належить саме їм, однак будь яких документів з цього приводу надано не було.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 який належить 763/1000 частини квартири заявляє позовні вимоги про виселення, та визнання втративши ОСОБА_3 зі всієї квартири.

При цьому ОСОБА_9, стверджує, що проживає саме в частині 237/1000 квартири, на території іншого власника.

Будь яких вимог власник 237/1000 частин квартири до ОСОБА_3 не заявляє.

Також судом встановлено, що між співвласниками квартири не встановлений порядок користування даною квартирою, а тому колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 є лише співвласницею квартири, який належить 763/1000 частин, іншій власник 237/1000 частин ніяких позовних вимог не заявляє, при цьому судом зроблений висновок про виселення ОСОБА_3 зі всієї квартири на вимогу власника 763/1000 частин.

Будь яких вимог до ОСОБА_3 власником 237/1000 частин квартири не заявлено, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 заявляє про те, що він проживає не на частині квартирі, яка належить ОСОБА_2

При цьому, суд позбавлений можливості встановити, з яких житлових приміщень складається 763/1000 квартири, яка належить ОСОБА_2, тому що між співвласниками не був встановлений порядок користування всією квартиро у відповідності до часток кожного.

За таких підстав, колегія суддів дійшла до висновку про те, що при винесені рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ст.376 ЦПК, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 377, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3– задовольнити.

РішенняКиївського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року– скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Одеська обласна спілка споживчих товариств «Облспоживспілка» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та виселення – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП 210613890), який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1920 гривен.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено «22» жовтня 2018 року

Головуючий________О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________Ю.І. Кравець